Біловодська волость
| Біловодська волость | ||||
| Центр | Біловодськ | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 43 457 (1885) | |||
| Населення | 15 206 осіб (1885) | |||
| Густота | 32 осіб / км² | |||
| Попередники | Біловодська сотня | |||
| Наступники | Біловодський район | |||
Біловодська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Біловодськ.
Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 4 сільських громад. Населення — 15 206 осіб (7538 чоловічої статі та 7668 — жіночої), 1752 дворових господарства[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 25975 | 14510 |
| Приватної власності | 28 | — |
| Казенної власності | align=17253 | 2602 |
| Іншої власності | 201 | — |
| Загалом | 43457 | 17112 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Біловодськ — колишня державна слобода при річці Новий Деркул за 50 верст від повітового міста, 11 673 особи, 1465 дворових господарств, 3 православні церкви, 3 школи, лазарет, лікарня, поштова станція, 10 постоялих дворів, 51 лавка, 15 шкіряних заводів, 94 вітряних млини, 2 свічкових заводи, базари, 4 ярмарки на рік. За 7 верст — православна церква, каплиця, 2 школи, казенний кінський розплідник. За 7 верст — цегельний завод.
- Очкурів — колишній державний хутір при річці Новий Деркул, 596 осіб, 69 дворових господарств.
- Семикозівка — колишній державний хутір при річці Обиток, 1008 осіб, 125 дворових господарств, православна церква.
- Царівський — колишній державний хутір при річці Деркул, 782 особи, 93 дворових господарства.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[2]:
- слобода Біловодськ — 16238 мешканців;
- хутір Семикозівка — 1697 мешканців;
- село Копані — 1262 мешканці;
- село Царівський — 1032 мешканці.
Старшиною волості був Іван Якович Шуліка, волосним писарем — Андрій Гаврилович Ковтун, головою волосного суду — Юхим Григорович Лубенець.
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
