Ярмарок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ярмарок (з нім. Jahrmarkt — річний ринок) — це тимчасовий періодичний захід в рамках якого продавці демонструють та продають товар споживачам..

Ярмарки в Європі[ред.ред. код]

Деякі міста в Західній та Середній Европі славилися своїми ярмарками ще за середньовіччя. Відбувалися вони у безпечних місцях, переважно біля замків. Відомі міста, в яких відбувалися ярмарки на Заході недалеко від України: Краків, Познань, Відень, Кеніґсберґ, Пешт, Дебрецен.

Ярмарки в Україні та Росії[ред.ред. код]

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг

Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності.

Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць).

З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром.

У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки.

За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).

Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках.

На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві.

Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».

Найбільші ярмарки дореволюційної Росії[ред.ред. код]

Закордонні ярмарки[ред.ред. код]

Найбільші середньовічні ярмарки[ред.ред. код]

Öffentlich durchgeführte medizinische Behandlung auf einem französischen Jahrmarkt.jpg

Найбільші сучасні міжнародні ярмарки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Аксаков И. Исследование о торговле на укр. Я. П. 1858; Забело Я. Опыт исследования укр. крестьянских Я. Полтава 1892;
  • Дихтяр Г. Внутренняя торговля в дорев. России. М. 1960;
  • Дихтяр Г. Сов. торговля в период поетроения социализма. М. 1961;
  • Гуржій І. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кін. 17 ст. до 1861 p.). к. 1962.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:EU-book-stub