Білошицька Слобода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Білошицька Слобода
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область Чернігівська область
Район/міськрада Корюківський район
Рада Білошицько-Слобідська сільська рада
Код КОАТУУ
Основні дані
Засноване 1650
Населення 660
Площа 3,003 км²
Густота населення 219,78 осіб/км²
Поштовий індекс 15320
Телефонний код +380 4657
Географічні дані
Географічні координати 51°57′55″ пн. ш. 32°22′49″ сх. д. / 51.96528° пн. ш. 32.38028° сх. д. / 51.96528; 32.38028Координати: 51°57′55″ пн. ш. 32°22′49″ сх. д. / 51.96528° пн. ш. 32.38028° сх. д. / 51.96528; 32.38028
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Водойми Слот
Місцева влада
Адреса ради 15320, Чернігівська обл., Корюківський р-н, с.Білошицька Слобода, вул.Шевченка, 21 , тел. 2-71-17
Карта
Білошицька Слобода (Україна)
Білошицька Слобода
Білошицька Слобода
Білошицька Слобода (Чернігівська область)
Білошицька Слобода
Білошицька Слобода

Білошицька Слобода́ — село в Україні, Корюківському районі Чернігівської області. Населення становить 660 осіб.[1] Орган місцевого самоврядування — Білошицько-Слобідська сільська рада. Сільській раді підпорядковане с. Майбутнє.[2]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947.

Географічне положення[ред.ред. код]

Село розташоване на річці Слот[1] за 35 км від районного центру і залізничної станції Корюківка на лінії Бахмач — Гомель.[2] Висота над рівнем моря — 155 м.[3]

Топоніміка[ред.ред. код]

З розповідей старожилів, село заснував втікач від панської неволі Білошицький чи Білошит, тому село і дістало назву Слобода, а в честь першожителя — Білошицького, на відміну від інших слобод, стало називатися Білошицькою Слободою.

Демографія[ред.ред. код]

За даними сайту Верховної Ради України у Білошицькій Слободі станом на початок 2012 року мешкає 660 жителів.[1]

Динаміка населення
1866 1897 1988 2012
1115 2105 738 660

Рідною мовою назвали[4]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 653 98,94%
російська 7 1,04%

Історія[ред.ред. код]

Засноване село у першій половині XVII ст.[2]

У 1884 році побудована дерев'яна Вознесенська церква.

У 1910–1911 рр. була побудована школа за рахунок ліберальних установ-земств, тому і школа називалась земською, приміщення якої проіснувало до 1943 року, спалено під час Другою світової війни німцями.

У 1925 році Федченко Артем організував частину безземельних селян і оселився разом з ними на лісовій поляні за 6 км від села. Цей виселок в честь побудови життя по новому було названо Майбунє. Він став першим колгоспом у Корюківському районі.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні перелічено 5 жителів села, які загинули від голоду.[5]

У Другій світовій війні на фронті та у партизанському русі брали участь 282 мешканці села, 192 з яких загинули.[2]


хор церкви с.Білошицька слобода Чернігівської губернії 1916р.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Поблизу села були знайдені кургани часів Київської Русі.[2]
  • 11 листопада 2008 відкрито пам’ятний знак жертвам Голодомору - уродженцям села.

Персоналії[ред.ред. код]

Шматок Віктор Іванович (1961 — 2001) — кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, український ґрунтознавець, еколог.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — 1060 с. ISBN 978-966-502-451-4

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.