Білошицька Слобода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білошицька Слобода
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Корюківський район
Громада Корюківська міська громада
Облікова картка Білошицька Слобода 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 660
Площа 3,003 км²
Густота населення 219,78 осіб/км²
Поштовий індекс 15320
Телефонний код +380 4657
Географічні дані
Географічні координати 51°57′55″ пн. ш. 32°22′49″ сх. д. / 51.96528° пн. ш. 32.38028° сх. д. / 51.96528; 32.38028Координати: 51°57′55″ пн. ш. 32°22′49″ сх. д. / 51.96528° пн. ш. 32.38028° сх. д. / 51.96528; 32.38028
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Водойми Слот
Місцева влада
Адреса ради 15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Бульварна, 6
Карта
Білошицька Слобода. Карта розташування: Україна
Білошицька Слобода
Білошицька Слобода
Білошицька Слобода. Карта розташування: Чернігівська область
Білошицька Слобода
Білошицька Слобода
Мапа
Мапа

Білошицька Слобода́ — село в Україні, у Корюківській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 660 осіб.[1] До 2020 орган місцевого самоврядування — Білошицько-Слобідська сільська рада. Сільській раді було підпорядковане с. Майбутнє.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на річці Слот[1] за 35 км від районного центру і залізничної станції Корюківка на лінії Бахмач — Гомель.[2] Висота над рівнем моря — 155 м.[3]

Топоніміка[ред. | ред. код]

З розповідей старожилів, село заснував втікач від панської неволі Білошицький чи Білошит, тому село і дістало назву Слобода, а в честь першожителя — Білошицького, на відміну від інших слобод, стало називатися Білошицькою Слободою.

За «Слідством про маєтності Чернігівського полку 1729-30р»: поселення належало Троїцькому чернігівському монастирю. Про історію володіння сказано таке: Оное село Перелюбъ и дерени [Елинъ, Прибинки, слобода Бѣлошацка], по сказки тамошнихъ обывателей, никому ни на якій урядъ не надлежалы, а были зъ давнихъ лѣтъ всегда во владѣніи за гетманами, отъ Хмелницкого до Скоропадского, и плачивалы онимъ гетманомъ стацію. Когда же Скоропадскій сталъ гетманомъ, отдалъ тѣ маетности изъ своего владѣнія монастиру троецкому чернѣговскому, за которимъ и нынѣ во владѣніи"

Що цікаво, населенням тут були не козаки, а стрільці, окремий стан, що займався полюванням. Серед прізвищ перших жителів (ревізія 1732 р.) — Бодаренко, Чорний, Горненок.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване село у першій половині XVII ст.[2]

У 1884 році побудована дерев'яна Вознесенська церква.

У 1910—1911 рр. була побудована школа за рахунок ліберальних установ-земств, тому і школа називалась земською, приміщення якої проіснувало до 1943 року, спалено під час Другою світової війни німцями.

У 1925 році Федченко Артем організував частину безземельних селян і оселився разом з ними на лісовій поляні за 6 км від села. Цей виселок в честь побудови життя по новому було названо Майбунє. Він став першим колгоспом у Корюківському районі.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 5 жителів села, які загинули від голоду.[4]

У Другій світовій війні на фронті та у партизанському русі брали участь 282 мешканці села, 192 з яких загинули.[2]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Корюківської міської громади.[5]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Корюківського району, село увійшло до складу новоутвореного Корюківського району.[6]

хор церкви с. Білошицька слобода Чернігівської губернії 1916 р.

Демографія[ред. | ред. код]

За даними сайту Верховної Ради України у Білошицькій Слободі станом на початок 2012 року мешкає 660 жителів.[1]

Динаміка населення
1866 1897 1988 2012
1115 2105 738 660

Рідною мовою назвали[7]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 653 98,94 %
російська 7 1,04 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Поблизу села були знайдені кургани часів Київської Русі.[2]
  • 11 листопада 2008 відкрито пам'ятний знак жертвам Голодомору — уродженцям села.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Білошицька Слобода на вебсайті Верховної Ради України
  2. а б в г д Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — С. 392. — 15 000 прим.
  3. Прогноз погоди в селі Білошицька Слобода. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 22 травня 2008.
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Чернігівська область, 2008, с. 315.
  5. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - 074 КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 6 квітня 2013.

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — 1060 с. ISBN 978-966-502-451-4

Посилання[ред. | ред. код]