Ватиканський кодекс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
'Сторінка Ватиканського кодекса кінець 2-го листу до Солунян і початок Послання до Євреїв'Позначення В Мова   грецька Розмір   27 x 27 см Зберігається Ватиканьська апостольска бібліотека Категорія     I Текст   майже цілий Старий і Новий Заповіт

Ватиканський кодекс (Codex Vaticanus; Bibl. Vat., Vat. gr. 1209), умовне позначення B, або 03,згідно з системою Грегорі-Аланд, δ 1 згідно з системою von Sodena[1],) —рукопис Старого і Нового Заповітів, один з найстаріших та найголовніших рукописів Нового Заповіту, написаний давньогрецькою мовою (діалект Койне), датується початком IV століття[2].Назва кодексу походить від місця зберігання, символ B дав ще Wettstein, символ 03 - Грегорі. Також у списку рукописів Септуагінти, відповідно до класифікації Alfreda Rahlfsa отримав символ В. Більш ніж 500 років зберігається у Ватиканській бібліотеці ( Gr . 1209 ) [3] [4].

Кодекс став відомий завдяки переписці Еразма з префектами бібліотеки Ватикану, але його текст довгo не був доступний. Витяг з тексту рукопису було зроблено недосконало з численними помилками, і це було причиною багатьох непорозумінь. Тільки під кінець дев'ятнадцятого століття, текст рукописи став повністю доступний для наукових досліджень.

Це один з найстарших і найкращих рукописів грецької Біблії,до моменту відкриття Кодексу Синайського не було рівних у світі[5]. Критики тексту високо цінують текст рукопису і є одним з найбільш видаваних рукописів. Кодекс зберегся і донині в дуже хорошому стані, тому що не був дуже  часто використаний.

Особливості рукописи[ред.ред. код]

Ватиканський кодекс написаний на тонкому пергаменті, 27 см на 27 см. Грецький текст рукопису відбиває Александрійський тип тексту. I категорія Аланда[2].

Кодекс був написаний в Александрії[6]. Кодекс перебував в Константинополі, в 15 столітті на Базельскому соборі був переданий Папі Римському.

З цього часу кодекс перебуває в Ватиканській бібліотеці (Vat. gr. 1209)[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Caspar René Gregory: Die griechischen Handschriften des Neuen Testament. Leipzig: J. C. Hinrichs'sche Buchhandlung, 1908, s. 32.
  2. а б в Kurt und Barbara Aland: Der Text des Neuen Testaments. Deutsche Bibelgesellschaft, Stuttgart 1991, ISBN 3-438-06011-6, S. 118
  3. Aland i Aland 1989 ↓, s. 118
  4. Liste Handschriften: Kodeks B/03 (GA). W: INTF [on-line]. Münster Institute.
  5. F. H. A. Scrivener: Six Lectures on the Text of the New Testament and the Ancient Manuscripts. Cambridge: 1875, p. 26.
  6. F. C. Burkitt, Texts and Studies, p. VIII-IX.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Constantin von Tischendorf, Novum Testamentum Vaticanum. Lipsiae 1867.
  2. Frederic G. Kenyon, Our Bible and the Ancient Manuscripts (4th ed.), London 1939.
  3. Metzger, Bruce M. (1991). Manuscripts of the Greek Bible: An Introduction to Palaeography. Oxford: Oxford University Press, pp. 75-75. ISBN 978-0-19-502924-6.
  4. Ph.B. Payne – P. Canart, The Originality of Text-Critical Symbols in Codex Vaticanus, Novum Testamentum, Vol. 42, Fasc. 2 (Apr., 2000), ss. 105-113.
  5. T.C. Skeat, The Codex Vaticanus in the 15th Century, JTS 35 (1984), 454-465.