Сікст V
| Сікст V (Sixtus PP. V) |
|
|---|---|
 |
|
 |
|
| В миру: | Felice Peretti di Montalto |
| Народився | 13 грудня 1521 Гроттаммаре |
| Початок понтифікату | 24 квітня 1585 |
| Інтронізація: | 1 травня 1585 |
| Кінець понтифікату | 27 серпня 1590 |
| Попередник: | Григорій XIII |
| Наступник: | Урбан VII
|
| Портали: Католицтво | |
Сікст V (лат. Sixtus PP. V) (Феліче Перетті ді Монтальто, італ. Felice Peretti di Montalto); (17 січня 1521 — 27 липня 1590) — 227 папа римський з 24 квітня 1585 по 27 липня 1590.
Зміст |
Походження[ред.]
Феліче Перетті був сином хорватського селянина що втік від турків із своєї батьківщини до Італії. Походив із бідної сім'ї і часто розповідав як доглядав за свинями.
Клерикальна кар'єра[ред.]
У 1534 році поступив він новіціатом у францисканців де був монахом його дядько. У 1540 році вивчає філософію в Феррара і незабаром у 1543 році теологію в Болоньї. Потім навчався у Ріміні та Сієна і 26 липня 1548 року завершує навчання у Фермо магістром теології.
Починає викладати у 1548 році при ордені францисканців спочатку в Сієні а потім в Мачерата. Як добрий проповідник у 1552 році викликаний в Рим. За рік посланий керувати капітулою францисканців у Неаполь. 16 липня 1560-ого його послали як інквізитора у Венецію. Бере участь у Тридентському соборі.
15 листопада 1566 року назначений єпископом у Беневенто. 17 травня 1570 папа Пій V призначає його кардиналом і у 1571 він стає єпископом у Фермо.
Понтифікат[ред.]
Конклав вибрав Феліче Перетті ді Монтальто папою 24 квітня 1585 року. Він вибрав собі ім'я Сікст V (пам'ять про папу-францисканця Сікста IV). Його понтифікат відзначається активною боротьбою з бандитизмом на дорогах Риму та піратством, що перешкоджали підвозу до міста продуктів. Трупи бандитів виставлялися на показ на мостах у Римі. У своїй буллі Effraenatam Perditissimorum засуджує гомосексуалістів, аборти, подружню невірність, інцест та інші нечесноти.
У фінансах церкви вживає ряд заходів для стабілізації ситуації і значно її покращує зібравши значну казну в Замку святого Ангела. На прикінці свого понтифікату вважався найбагатшим керівником держави у Європі.
Реорганізував Римську Курію написавши її конституцію Immensa Aeterni Dei та перетворив її членів у звичайних службовців зафіксувавши їх числом 70.
Займався розбудовою Риму — розчистивши його вулиці та встановивши повалені раніше обеліски що були привезені з древнього Єгипту.
Див. також[ред.]
Література[ред.]
- R. Barth, F. Bedürftig, Päpste. Piper Verlag. München. ISBN 3-937501-13-4 нім.
 |
Це незавершена стаття про Папу Римського. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
