Верхня Сілезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Верхньої Сілезії, 1746

Верхня Сілезія (чеськ. Horní Slezsko; нім. Oberschlesien; лат. Silesia Superior; пол. Górny Śląsk; Сілезька: Gůrny Ślůnsk) — південно-східна частина історичного і географічного регіону Сілезія; Нижня Сілезія знаходиться на північному заході. Весь час Верхня Сілезія була під контролем Польщі, Богемії, Австрії, Пруссії, і Німеччини. Зараз поділена між Польщею (Опольське воєводство і Сілезьке воєводство) і Чехією (Чеська Сілезія, або Мораво-Сілезький край).

Верхня Сілезія розташована на Сілезькій височині, між верхів'ями річок Одеру і Вісли. Загальне населення Верхньосілезького промислового району 3,487,000 осіб.

Опольська Сілезія, Тешинська Сілезія і Австрійська Сілезія історичні частини Верхньої Сілезії.

Історія[ред.ред. код]

Герб Верхньої Сілезії у 19-му сторіччі.

За часів Святополка I і короля Арнульфа Каринтійського в дев'ятому сторіччі, Сілезія була частиною Великої Моравії і після її падіння на початку десятого сторіччя, Сілезію завоювала Богемія.

Невдовзі Верхню Сілезію завоювали польські князі і стала була частиною Польщі. У 1335 Сілезія повернулося під владу Богемії. Багато міст знищили монголи, але вони були відновленні. У 1300-х приток поселенців до Верхньої Сілезії, був припинений, через чуму. Латина, чеська і німецька мови використовувалися у містах і містечках і тільки з 1550-х, часів Реформації, з'являються записи з польськими іменами . Велика кількість сілезців стали протестантами, коли вся Верхня Сілезія належала Гогенцоллернам Бранденбург-Ансбах. За часів Габсбурзької династії було повернення до католицизму, що запроваджувався єзуїтами.

Нижня Сілезія і більша частина Верхньої Сілезії стали частиною Пруссії у 1742, протягом Першої Сілезької війни. Незначна частина залишилася в межах Богемської корони під головуванням Габсбургів як князівство Верхньої і Нижної Сілезії, або Австрійська Сілезія.

У 19-му сторіччі Верхня Сілезія стала промисловою областю, використовуючи її багаті поклади вугілля і залізної руди.

У 1919 після Першої Світової війни, східна частина, яка мала більшість етнічних поляків, відійшла до Польщі, як Автономне Сілезьке Воєводство, тоді як західна частина здебільшого німецькомовне залишилась за Німеччиною, як Провінція Верхня Сілезія. З 1919—1921 відбулося три Сілезьких повстання серед польськомовної частини Верхньої Сілезії. Під час Верхньосілезького плебісциту 60 відсотків голосів було подано проти з'єднання з Польщею.

Після 1945 майже вся Верхня Сілезія стала частиною Польщі. Більшість німецькомовного населення були депортованні відповідно до рішень Потсдамської конференції. Ця програма депортації також включала німецькомовних мешканців Нижньої Сілезії, східної Померанії, Данцигу і Східної Пруссії. Ці німецькі вигнанці були транспортовані до сучасної Німеччини (зокрема колишня Східна Німеччина) і були замінені поляками, більшість з колишніх польських провінцій, анексованних СРСР на сході. Незначна частина Верхньої Сілезії відійшла до Чехословаччини, як Чеська Сілезія.

Депортація німецькомовних мешканців повністю не виключили присутність населення, яке вважало себе німцями. Верхня Сілезія в 1945 мала значну кількість двомовного населення, які говорили як німецькою мовою, так і польськими говірками, і їх польська мова була достатня, щоб їм дозволили залишитися в області. З падінням комунізму і приєднанням Польщі до Євросоюзу, німців виявилось достатньо у Верхній Сілезії, щоб визнати німецьку меншину польським урядом.

Дивись також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Excerpted from: Virchow RC. Collected Essays on Public Health and Epidemiology. Vol 1. Rather LJ, ed. Boston, Mass: Science History Publications; 1985:204-319.