Володимир Гаврилюк (поет)
| Володимир Гаврилюк | |
|---|---|
| Народився |
19 липня 1904 село Зарваниця, нині Тернопільська область |
| Помер |
15 лютого 2000 (95 років) Монреаль |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР → .svg){kind=small} II Польська Республіка →  Німеччина →  США → .svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, художник |
| Знання мов | українська |
| Напрямок | поет-футурист |
| Жанр | поезія |
Володимир Гаврилюк (19 липня 1904[1], Зарваниця, Теребовлянський район, Тернопільська область — 15 лютого[1] 2000, Монреаль, Канада[1]) — український поет і художник.
Біографія[ред. | ред. код]
Володимир Гаврилюк народився 19 липня 1904 року в с. Зарваниці на Поділлі, де його батько отець Симеон був тоді парохом. На початку 1920-х років відвідував приватні курси рисунка і мистецьку школу Олекси Новаківського у Львові. З 1924 по 1930 рік вчився в Академії мистецтв у Кракові. Після її закінчення вчителював у гімназіях Бродів, Крем'янця,[1] Рівного, брав участь у виставках учнів О. Новаківського у Львові і Дрогобичі.
Із середини 1930-х років друкував свої вірші у львівських журналах «Назустріч», «Дзвін», «Батьківщина». Після публікації в «Назустрічі» творчістю Гаврилюка зацікавився Богдан-Ігор Антонич. Його вірші на межі імпресіонізму і надреалізму дуже інтригували Антонича і він, за свідченням Вол. Ласовського, не раз давав Гаврилюкові читати свої недруковані речі, устійнював з ним останню редакцію деяких з них і навіть підпадав під вплив Гаврилюкового візіонерства. Можна сказати, що Гаврилюк був типом «поета для поетів», він нагромаджував різноманітні поетичні образи не раз без ніякого зв'язку, поєднуючи їх тільки настроєм. Зовсім безпристрасна, та поезія не мала, фактично, ніякої мети, у протилежності до поезії Антонича, заангажованої в життєвих проблемах і «послушної законам пристрасти». Це наче зайвий доказ того, що першою мірою вартости поезії є життя. А все ж Гаврилюк у відношенні до Антонича відіграв ролю своєрідного каталізатора, що, як відомо, є поняттям з ділянки хімії і означає побудника певних хімічних процесів, які без того побудника не могли б відбутися[2]. Деякий час вони разом редагували журнали «Дажбог», «Карби».
Під час німецької окупації керував промисловою школою у Глинянах біля Жовкви, що потім займалася килимарством. Після війни виїхав до Німеччини, США і останні роки жив у Монреалі (Канада). Член Асоціації діячів української культури (АДУК). Помер 2000 року в Монреалі (Канада), похований там же на українському цвинтарі.
Творчість[ред. | ред. код]
Поетичні збірки:
- «Сольо в тиші» (Львів, 1934),
- «День поезій» (США, 1967),
- Тінь і мандрівник. — Нью-Йорк : Асоціяція Діячів Української Культури, 1969. — 109 с.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Марійський духовний центр у с. Зарваниця (10.02.2010)
- Гаврилюк Володимир // Енцикпедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 338.
- Славутич Яр. Передусім — образ // Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 179—180.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Дуда І. Гаврилюк Володимир / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 316—317. — ISBN 966-528-197-6.
- Українська авангардна поезія (1910—1930-ті роки): Антологія / Упор. Олег Коцарев, Юлія Стахівська; передм. Олега Ільницького. — Київ : Смолоскип, 2014. — С. 149-164. — ISBN 978-966-2164-71-8.