Вулиця Нечуя-Левицького (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нечуя-Левицького
Хоругва Львова.png Львів
Nechuja-Levytskoho Street, Lviv.JPG
Район Франківський
Історична інформація
Колишні назви Лєнартовіча (1895)
Драгоманова (жовтень 1945)
Ленартовіча (грудень 1945)
Нечуя-Левицького (1946)
Координати початку 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д. / 49.8323806; 24.0179972
Координати кінця 49°50′01″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8337333° пн. ш. 24.0148611° сх. д. / 49.8337333; 24.0148611
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова сецесія,


Вулиця Нечуя́-Леви́цького — вулиця у Франківському районі Львова. Простягається від перехрестя вулиць Коперника, Вітовського, Гвардійської і Сахарова до вулиці Генерала Чупринки.

Назва[ред.ред. код]

У 1895 році носила назву Лєнартовіча. У жовтні 1945 була перейменована на Драгоманова, а вже у грудні 1945 отримала назву Ленартовича. Починаючи з 1946 отримала назву Нечуя-Левицького. [1]

Будівлі[ред.ред. код]

Житловий будинок по вулиці Нечуя-Левицького, 13
Житловий будинок по вулиці Нечуя-Левицького, 15
  • № 11а. Виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Фасад завершується високим аттиком. Оздобленням фасаду є пишний, ліпний, рослинний, сецесійний декор, доповнений круглими, кольоровими керамічними плитками та кованими ґратами балконів. [2] [3]
  • № 13. Виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Кам'яниця пишно декорована сецесійною ліпниною, що доповнена кованими балюстрадами балконів. Фасад у центральній частині завершується криволінійним, високим аттиком. [2] [3]
  • № 15. Житловий будинок побудований у 1907 році за проектом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Ліпний декор фасаду виконаний з модернізованими ампірними мотивами. [4] [5]
  • № 17—19. Будинки зведені у 1907 році Яковом Рисаком для себе та своєї дружини Гелени. Фасад оздоблено ліпним декором з використанням квіткових та рослинних мотивів у тому числі стилізованого буряка. Такі ж мотиви прослідковуються у вітражних вікнах та розписах у під'їзді. [4]
  • № 18. Приватний будинок збудований фірмою Івана Левинського у18891890 роках. [6]
  • № 20. Вілла родини Майденських «Марія» збудована у (18891891) роках фірмою Івана Левинського, вірогідно за проектом Юліана Захаревича. Архітектором використано інтерпретацію форм народної карпатської архітектури.[7] [6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001 — С.42.
  2. а б Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — С. 71.
  3. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 477. — ISBN 978-966-7022-77-8
  4. а б Архітектура Львова... — С. 478.
  5. Архітектура Львова... — С. 482, 483.
  6. а б Нога О. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів: Центр Європи, 2009. — С. 29, 47. ISBN 978-966-7022-81-5
  7. Архітектура Львова... — С. 353.

Джерела[ред.ред. код]

  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 42. — ISBN 966-603-115-9
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів: Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8