Вулиця Бандери (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Степана Бандери
Хоругва Львова.png Львів
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини
Початок вулиці Степана Бандери. Вдалині видно костел святої Марії Магдалини
Місцевість Новий Світ
Район Галицький, Франківський
Історична інформація
Назва на честь Степана Бандери
Колишні назви Новий Світ, Леона Сапєґи, Комсомольська, Фюрстенштрассе, Сталіна, Миру
Назва польського періоду (польською) Nowy Świat, Leona Sapiehy
Назва радянського періоду (українською) Комсомольська, Сталіна, Миру
Назва радянського періоду (російською) Комсомольская, Сталина, Мира
Протяжність 1 260 м
Координати початку 49°50′04″ пн. ш. 24°01′11″ сх. д. / 49.8345806° пн. ш. 24.0198972° сх. д. / 49.8345806; 24.0198972
Координати кінця 49°50′13″ пн. ш. 24°00′14″ сх. д. / 49.8370167° пн. ш. 24.0039139° сх. д. / 49.8370167; 24.0039139
Поштові індекси 79013
Транспорт
Автобуси №№ 15, 24, 30, 41, 42, 43, 114
Трамваї № 1, 9, 9а, 10 [1]
Зупинки громадського транспорту «Львівська Політехніка», «Вулиця Коновальця», «Вулиця Русових», «Площа Кропивницького»
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Костел святої Марії Магдалини
Навчальні заклади Національний університет «Львівська політехніка»
Вулиця Степана Бандери біля 5-го корпусу Львівської політехніки на перехресті з вулицями Митрополита Андрея, Антоновича та Русових

Ву́лиця Степа́на Банде́ри — вулиця на межі Галицького та Франківського районів міста Львова. Починається від вулиці Коперника і закінчується перетином з площею Кропивницького, поряд з якою в 2007 році був встановлений пам'ятник Степану Бандері, та вулицею Городоцькою. Обмежує зі сходу історичну місцевість Новий Світ.

Прилучаються вулиці: Брюллова, Петра Дорошенка, Михайла Вербицького, Генерала Чупринки, Професорська, Політехнічна, Глибока, Архітекторська, Сергія Єфремова, Карпінського, Євгена Коновальця, Русових, Володимира Антоновича, Митрополита Андрея, Митрополита Ангеловича, Героїв УПА, Федьковича, Шептицьких та площа Маркіяна Шашкевича.

Назва[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

У XVIII столітті заміська територія вздовж нинішньої вулиці Степана Бандери належала польським аристократам Чарторийським, а на початку XIX століття їх майно розділили на декілька частин, одна з яких дісталася польським князям Сапегам. Дорога, правда без назви, на місці нинішньої вулиці вказана у плані міста в 1750 році, по ній проходила межа між Галицьким і Краківським передмістями Львова. Десь у 1840 році вона почала називатися вулицею Новий Світ, і ця назва розповсюдилася на район на захід від неї (район Новий Світ).

Забудова вулиці почалася в останній чверті XIX століття. У 1877 році на вулиці збудували головний корпус Технічної академії (тепер головний корпус університету «Львівська політехніка»), в 1894 році по ній пустили лінію електричного трамвая. У радянський період Львівський політехнічний інститут отримав ще декілька будівель на вулиці, для нього були побудовані також нові корпуси. У цей час, в забудові вулиці переважає еклектика і сецесія, характерні для архітектури Львова кінця XIX — початку XX століття.

Споруди і архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

  • № 1. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 2157
    Будівля Львівського міського управління міліції і Львівського міського управління СБУ (колишні казарми жандармерії), до якого примикає колишня політична в'язниця («Тюрма на Лонцького»). Збудована у 1890-х роках за проектом Юзефа Каетана Яновського, як будинок управління поліції і казарми жандармерії[2]. 23 вересня 2008 року будівлю внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[3]
  • № 2, 4, 6. Сецесійні будинки спроектовані Владиславом Дердацьким спільно із Вітольдом Мінкевичем у 1909 році і збудовані фірмою Івана Левинського[4][5].
  • № 3. Колишня будівля Нафтового банку. Збудована фірмою Едмунда Жиховича за проектом Адольфа Піллера у 1910 році[6][5].
  • № 5. Збудований у 1910 році ймовірно за проектом Адольфа Піллера[5].
  • № 7. Будинок споруджений за проектом Альфреда Каменобродського у 1877 році[7].
  • № 8. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 345/1
    Колишній костел Святої Марії Магдалени. Нині тут Львівський органний зал. Храм засновано близько 1600 року. Будівництво вів Мартин Годний (16091612), Ян Годний та Войтіх-Альберт Келар (приблизно до 1630)[8]. У 17531758 роках храм розбудував Мартин Урбанік, надавши йому вигляд тринефної базиліки. Статуї святих на фасаді виготовлено Себастьяном Фесінґером. У 1889 році були споруджені завершення веж за проектом Юліана Захаревича[9]. 23 вересня 2008 року будівлю костелу внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[3].
  • 9. Житловий будинок, споруджений 1889 року за проектом Людвіка Балдвіна-Рамулта.[10] У 19061914 роках тут містилась майстерня скульптора Тадеуша Блотницького[11].
  • 11. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 192
    Будівля середньої школи № 3. До вересня 1939 р. — загальноосвітня мішана школа ім. св. Марії Магдалини («Магдуся» пол. «Magdusia»). Збудована 1883 року в популярному на той час «аркадовому стилі». Архітектор Юліуш Гохберґер[12][13].
  • № 12. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 194
    Головний корпус Львівської політехніки. Збудований за проектом і під технічним наглядом Юліана Захаревича, відкритий 1877 року. Скульптурне оздоблення Леонарда Марконі, Еміля Шредля, розписи інтер'єру Яна Матейка[14].
  • № 14. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 195
    Будівля Львівської академічної гімназії1906 року; до захоплення Галичини та Волині Радянським Союзом у 1939 році єдина державна гімназія з викладанням українською мовою).
  • № 16. Житловий будинок зведений у 1909 році. Архітектор Станіслав Дец[15].
  • № 21. Тут на початку XX століття діяла аптека Едварда Брюкнера «Під Агнцем Божим»[16].
  • № 22. Будинок споруджений за проектом Юзефа Горунґа у 1911 році[17].
  • № 24. Кутовий будинок на розі із вулицею Карпінського. Споруджений у стилі раціонального модерну, із гротескним трактуванням ордерних елементів, має оригінальну композицію архітектурних об'ємів. Збудований 1913 року на замовлення Берля Фінклера. Архітектор Фердинанд Касслер[18], скульптури Зигмунта Курчинського[19].
  • № 28. П'ятий навчальний корпус Львівської політехніки, в оформленні якого використаний титан.
  • № 29. На першому поверсі розміщене відділення № 1 Приватбанку[20].
  • № 32. Колишній монастир Святої Терези з дитячим притулком св. Софії. Збудований у 18551862 роках за проектом Йосифа Франца[21]. За радянського часу — військова кафедра, дослідний завод, а пізніше кафедра автомобілів Львівської політехніки.
  • № 31, 33. Будинки у стилі орнаментальної сецесії, споруджені у 1908 році для Юзефа Кеніга. Спільний проект Владислава Гертманна і Юзефа Пйонтковського[22][23].
  • № 35, 37, 39. Сецесійні прибуткові будинки архітектора Якуба Кроха, зведені за його власним проектом до 1905 року.[24]
  • № 47, 47а. Стельові розписи сходових кліток будинків виконали художники Ісер Феллер і Моїсей Крох[25].
  • № 59, 61. Власні прибуткові будинки скульптора і архітектора Каспара Юліана Драневича, збудовані ним у 1906 році. Співавтор проекту Ігнацій Виняж[26].
  • № 71-73. Житлові будинки, споруджені 1897 року за проектом Людвіка Балдвіна-Рамулта[10].
  • № 87. Житловий будинок споруджений за проектом Анджея Ґоломба у 1892 році[27].
  • № 89. Прибутковий будинок, споруджений на розі із нинішньою вулицею Героїв УПА 1881 року за проектом Яна Карасінського[28].
  • № 91. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 198
    Будівля середньої школи № 55. Споруджена у 18921893 роках за проектом Броніслава Бауера й Івана Долинського як Мішана школа ім. С. Конарського[29].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний портал Львівської міської ради Трамваї Переглянуто 25 липня, 2010
  2. Архітектура Львова… — С. 274, 275.
  3. а б Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 10 вересня, 2010
  4. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 42.
  5. а б в Архітектура Львова… — С. 490.
  6. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 322.
  7. Архітектура Львова… — С. 342.
  8. Архітектура Львова… — С. 98.
  9. Архітектура Львова… — С. 139, 140.
  10. а б Бірюльов Ю. О. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України. — К: Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2003. — Т. 2. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.
  11. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 114. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  12. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 569.
  13. Архітектура Львова… — С. 282.
  14. Архітектура Львова… — С. 290, 291.
  15. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 48.
  16. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 81.
  17. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 558.
  18. Архітектура Львова… — С. 469, 486, 487.
  19. Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 102.
  20. Приватбанк. Офіційний сайт. Офисы во Львове (рос.) Переглянуто 8 серпня, 2010
  21. Архітектура Львова… — С. 301, 302.
  22. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 516.
  23. Архітектура Львова… — С. 488.
  24. Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 632.
  25. Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 79.
  26. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 150.
  27. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 629.
  28. Бірюльов Ю. О. Карасінський Ян // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 103. — ISBN 978-966-7007-99-7
  29. Архітектура Львова… — С. 285.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]