Вівтар Геллера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вівтар Геллера
Heller-Altar
HMF Duerer Gruenewald Harrich Heller-Altar DSC 6312.jpg
Автор Альбрехт Дюрер, Матіас Грюневальд, Йобст Гарріг
Час створення 1507—1511, бл. 1614—1617
Розміри 190 × 260 см
Матеріал темпера
Місцезнаходження Історичний музей, Штеделівський художній інститут, Кунстгалле (перші дві установи — Франкфурт-на-Майні, третя — Карлсруе)

«Вівтар Геллера» («Вівтар Вознесіння Марії») — вівтарний образ (триптих) Альбрехта Дюрера і Матіаса Грюневальда. Був створений між 1507 і 1511 роками на замовлення патриція Якоба Геллера для церкви домініканського монастиря у Франкфурті-на-Майні. Частина вівтаря збереглась тільки в копії, виконаній у XVI столітті художником Йобстом Гаррігом.

Історія створення[ред.ред. код]

В кінці XV — першій чверті XVI століть домініканський монастир у Франкфурті-на-Майні прикрашався творами найкращих художників того часу, в тому числі Ганса Гольбайна старшого, майстра Франкфурта і Ганса Гріна. Для південного нефа монастирської церкви член франкфуртського муніципалітету і купець Якоб Геллер в 1507 році від свого імені та імені своєї дружини Катаріни замовив вівтарний образ.

Центральну частину вівтаря і дві внутрішні стулки повинен був виконати Альбрехт Дюрер, що працював у Нюрнберзі. Тільки чотири картини для лівої і правої зовнішніх стулок Геллер замовив — хоча вони повинні були виконуватися, як і перші, в особливо складній техніці гризайль — Матіасу Грюневальду, який тоді, ймовірно, жив у Ашаффенбузі. Майстерня Дюрера свою частину роботи відправила у Франкфурт в серпні 1509 року. Збереглися адресовані Геллеру листи Дюрера з приводу роботи над вівтарем. Картини Матіаса Грюневальда були, ймовірно, виконані дещо пізніше: у період з 1509 по 1511 рік, таким чином вівтар міг бути встановлений у церкві найпізніше в 1511 році.

У 1614 році герцог Максиміліан Баварський придбав центральну частину вівтаря для своєї колекції творів мистецтва. Не пізніше 1617 року з роботи Дюрера нюрнберзьким художником Йобстом Гаррігом була виконана копія для вівтаря, що залишився у Франкфурті. Завдяки цій обставині в даний час можна уявити собі як виглядав оригінал Дюрера, який був втрачений в 1729 році при пожежі в Мюнхенській резиденції[1].

Під час секуляризації художні твори домініканського монастиря були розрізнені, в тому числі й Вівтар Геллера. Стулки були зняті з вівтаря в XVIII столітті, в 1804 році панелі були розділені. В теперішній час більша його частина знаходиться у Франкфурті. В Історичному музеї експонується реконструкція вівтаря з копією центральної частини Гарріга і виконаними в майстерні Дюрера картинами внутрішніх стулок.

Сюжет[ред.ред. код]

Основна композиція («Вознесіння і Коронування Діви Марії»), можливо, була виконанна від впливом «Вівтаря Одді» («Коронування Діви Марії», 1503) Рафаеля, який в одній картині поєднує два сюжети: Апостолів біля порожньої гробниці Марії та її Коронування[2]. Невідомо, чи міг Дюрер бачити роботу Рафаеля безпосередньо в Перуджі, під час вірогідної поїздки до Риму наприкінці свого перебування у Венеції в 1506 році, або він познайомився з «Вівтарем Одді» через його гравіровані копії або малюнки.

Марію коронують Ісус і Бог Отець. Над її головою ширяє голуб, що позначає присутність Святого Духа. Церемонія відбувається, відповідно до іконографії, що склалася в Північній Європі, в оточенні безлічі ангелів. Композиція Коронування нагадує відому картину Ангеррана Картона (1454, Лувр, Париж).

За сценою спостерігають апостоли, які зібралися біля порожнього саркофага. Майже в центрі, але на задньому плані, Дюрер зобразив себе з дошкою в руках, на якій позначено рік закінчення роботи над картиною. Ліве крило — під сценою мучеництва святого Якова зображений уклінний донатор Якоб Геллер зі своїм гербом. На правому крилі зображено мучеництво Катерини Александрійської, внизу — дружина Геллера Катаріна фон Мелем з гербом. Вибір святих явно пов'язаний з іменами донаторів.

Свята мучениця, Матіас Грюневальд, фрагмент вівтарної стулки.

Картини для зовнішніх панелей виконані в техніці гризайлі. Відомі вісім монохромних частин вівтаря, на них зображені:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Unverfehrt G. Da Sah Ich Viel Köstliche Dinge: Albrecht Dürers Reise in Die Niederlande. — Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2006. — С. 27.
  2. Дзуффи С. Эпизоды и персонажи Евангелия в произведениях изобразительного искусства. — М.: Омега, 2007. — С. 371.

Література[ред.ред. код]

  • Bernhard Decker: Dürer und Grünewald. Der Frankfurter Heller-Altar. Rahmenbedingungen der Altarmalerei. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1996, ISBN 3-596-11580-9.
  • Mark Lehmstedt (Hrsg.): Albrecht Dürer. Das Gesamtwerk. (Digitale Bibliothek 28). CD-ROM. Directmedia Publishing, Berlin 2004.
  • Rainhard Riepertinger (Hrsg.): Das Rätsel Grünewald. Katalog zur Bayerischen Landesausstellung 2002/03, Schloss Johannisburg, Aschaffenburg, 30. November 2002 bis 28. Februar 2003. Verlag Theiss, Stuttgart 2002, ISBN 3-8062-1715-7.

Посилання[ред.ред. код]