Ганс Бальдунг
| Ганс Бальдунг | |
| Hans Baldung | |
 автопортрет, 1526, Страсбур, Музей красних мистецтв |
|
| Ім'я при народженні | Hans Baldung |
|---|---|
| Дата народження | 1485 |
| Дата смерті | 1545 |
| Місце смерті | Страсбур |
| Національність | німець |
| Жанр | живопис, гравюра, ксилографія |
| Навчання | Альбрехт Дюрер |
| Напрямок | ренесанс |
| Роки творчості | 1502 - 1544 |
| Вплив | Альбрехт Дюрер |
| Твори | релігійні картини, малюнки, гравюри |
Ганс Бальдунг або Ганс Бальдунг Грін ( 1485 ? - 1545 ) - німецький художник доби відродження, учень Альбрехта Дюрера.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Родичі [ред.]
Родина Бальдунг походить з району Швабія. Дослідники його життєпису сходяться, що майбутній художник ( про ранні роки життя якого не збережено свідоцтв ) народився в Швабіш - Гмунд. Не збережено відомостей і про день та рік його народження. Умовно за рік народження беруть 1485-й .
Заможна родина Бальдунг оселилася в районі Ельзас наприкінці 15 ст. Їх дворянський герб - однорог на червоному тлі. Статус родини і доступ до освіти дозволяв її представникам займати високі посади в Священній імперії Германської нації. Батько Ганса ( Йохан Бальдунг ) обійняв посаду адвоката самого єпископа міста Страсбур. Дядько майбутнього художника Єронім Бальдунг, рідний брат батька - медик при особі германського імператора Максиміліана І. Син Єроніма - після отриманої освіти, обійняв посаду канцлера в Тіролі.
Старший брат Каспар навчався в Страсбурзькому університеті, по закінченні якого став професором університету у місті Фрайбург. З 1520 р. він повернувся і став адвокатом міста Страсбур. Попередником Каспара Бальдунга на цій посаді був відомий письменник Себастьян Брант ( бл. 1458 - 1521 ), відомий автор сатиричного твору « Похвала глупоті » .
Жодних свідчень [ред.]
- Не маємо жодних свідчень про навчання Ганса Бальдунга в місцевому університеті.
- Не маємо жодних свідчень про високі посади, які б обіймав Ганс Бальдунг в адміністрації міста чи при вельможній особі, як його родичі чи особи з заможного кола штибу Бальдунгів.
- Немає сумнівів, що заможна родина сприяла освіті ( домашній ? ) для Ганса і піклувалася про його культурний і соціально високий рівень. Він єдиний з родини, хто обрав фах художника.
Еротизм творів художника [ред.]
За припущеннями, перші художні навички Ганс Бальдунг отримав у якогось місцевого майстра або в місцевій майстерні. Еротизм цілої низки творів Ганса свідчить і про його молодість, і про підтримання еротичних традицій в культурі Ельзасу. Ганс Бальдунг навіть зображення Адама і Єви насичував нечувано сміливим еротизмом, відверто показуючи залицяння Адама до жінки. Ще сміливіші його малюнки ( оголена відьма бавиться з драконом ).
Коли прийшов час удосконалювати майстерність у відомого майстра, Ганс Бальдунг обрав самого Альбрехта Дюрера. Авторитет Дюрера як митця був досить високий. Ганс заручився рекомендаціями і відбув у Нюрнберг до уславленого майстра.
В майстерні Дюрера [ред.]
Дюрер мав оселю і майстерню в Нюрнберзі. За плечіма майстра були досвід відомого гравера і художника і перебування в уславленій Венеції. Відрізнявся Дюрер і шляхетністю в поведінці. Адже в Венеції він навчався не тільки ремеслу, а навіть танцям, що було зовсім незвично для німецького майстра. Він прийняв в майстерню представника шляхетної родини і придивлявся до новоприбулого. Той був чемним ( Дюрер старший за Ганса на 14 років ) і старанний в роботі, незважаючи на шляхетне походження. Вчитель і учень порозумілися. Через деякий час Дюрер вдруге відбув з Нюрнберга, а місце голови майстерні перейшло на термін відсутності Альбрехта - до Ганса Бальдунга. Більше того, Дюрер узав з собою графічні твори Ганса Бальдунга, аби продавати їх і пропагувати у такий спосіб появу на художньому обрії нового майстра.
По смерті Альбрехта Дюрера - Гансу Бальдунгу переслали у Страсбур жмутик волосся з голови Дюрера на згадку про минуле і їх добрі стосунки.
Прізвисько Грін [ред.]
Так сталося, що в майстерні Дюрера водночас зібралося декілька Гансів. Аби їх розрізняти, дали кожному прізвисько. Наймолодшого з Гансів-помічників назвали - «Молодий». Ганс Кульмбах став Зюс ( або Сусс ). Ганс Бальдунг отримав прізвисько - Грін, яке тлумачать як «зелений». Ганс мав пристрасть до одягу зеленого кольору і навіть зобразив себе в зеленому на картині «Розстріл Св. Себастьяна » ( 1507, Нюрнберг ). Більш прискипливі дослідники тлумачать прізвисько як «Жартівник», бо Ганс мав хист до сарказму, до необережних жартів. Німецьке слово «grun» дуже близьке до середньовічного та жаргонного «gruenen» , тобто «насміхач», «жартівник». Навіть у власному щоденнику Альбрехт Дюрер називав його одним словом «Grunhans», тобто « зелений Ганс ». Так він став Ганс Бальдунг Грін і почав так підписувати свої твори.
Картини і малюнки Ганса Бальдунга - більш світські в порівннянні з іншими німецькими майстрами. Бальдунг береться за створення портретів, хоча серед них мало значних зразків навіть в автопортретах ( Автопортрет, 1503, малюнок, Базель, портрет графа Філіпа фон Плац, 1517, Стара пінакотека, Мюнхен, Портрет графа Георга I Ербаха, 1533 ). Цікавими зразками творів Ганса Бальдунга були композиції «Пори життя жінки», де він подає уособленя кожної пори жіночим образом, гостро відстежуючи руйнівні зміни на обличчях і тулубі від дитинства і молодості до старості.
Важливою темою творів Ганса Бальдунга була Смерть. Слово смерть в німецькій - чоловічого роду. Звідси відомі композиції Бальдунга з залицяннями Смерті-чоловіка до жінок. Але традиція створення композицій типу « Танок Смерті», перед якою усі рівні і яку охоче розробляли у середньовічних Франції і Німеччині, теж мала місце. Відома лише за копіями картина Бальдунга « Танок Смерти » композиційно перегукується з гравюрами Ганса Гольбейна Молодшого на ці ж теми.
Повернення і одруження [ред.]
По завершенні навчання і праці в майстерні Дюрера, Ганс Бальдунг повернувся до Страсбуру. В 1510 р. він отримав громадянство в місті і ступінь магістра в місцевій художній гільдії. Після завершеного навчання і традиційної подорожі він мав право на одруження. Ганс Бальдунг бере шлюб з дочкою заможних городян на ім'я Маргарет Херлин, з якою житиме до смерті. Дітей в родині не було. По смерті чоловіка спадкоємицею майна художника стала удова.
Вибрані твори [ред.]
- Автопортрет, 1503, малюнок, Базель
- «Розстріл Св. Себастьяна », 1507, Нюрнберг
- « Замальовки облич і рук», 1507, малюнок, Лувр, Париж
- « Поклоніння волхвів », 1510, Дессау, Галерея мистецтв Ангальт
- Три пори життя жінки і Смерть», 1510, Музей історії мистецтв, Відень
- « Втеча Св. Родини в Єгипет», 1511, Нюрнберг
- « Шабаш відьом », 1514, малюнок, Лувр, Париж
- портрет Крістофа Баденського, 1515, Стара пінакотека, Мюнхен
- « Всесвітній потоп », 1516, Бамберг
- « Мучеництво Св. Доротеї », 1516, Прага
- « Оплакування Христа», 1516, Берлін
- портрет графа Філіпа фон Плац, 1517, Стара пінакотека, Мюнхен
- « Самогубство Лукреції », 1519, малюнок, Веймар
- « Страта відьми», малюнок
- «Взяття Христа під варту», 1520, Кобург
- «Дві відьми», 1523, Франкфурт на Майні
- « Мадонна з немовлям та папугою », 1525, Нюрнберг
- «Юдиф з головою Олоферна», 1525, Нюрнберг
- автопортрет, 1526, Страсбур, Музей красних мистецтв
- « Адам і Єва », 1527, Будапешт
- « Єва, змій-спокусник і Смерть», Лондон
- « Залицяння Смерті до дівчини », (варіанти)
- Жіночий портрет, 1530, музей Тиссена-Борнемісса, Мадрид
- Муций Сцевола спалює власну руку перед завойовником Порсеною», 1531, Дрезден
- «Пірам і Фісба», 1531, Берлін
- « Двобій Геркулеса з Антеєм», Національний музей, Варшава
- « Двобій Геркулеса з Антеєм», Кассель, Німеччина
- Портрет графа Георга I Ербаха, 1533
- « Адам і Єва », 1533, музей Тиссена-Борнемісса, Мадрид
- дві створки « Адам і Єва », Уффіці, Флоренція
- «Розп'яття», 1535, Ашаффенбург
- « Три пори життя жінки», 1544, Прадо, Мадрид
- « Лицар верхи, дівчина і Смерть», Лувр, Париж
- « Танок Смерти» ( відома тільки в копії )
- « Три Грації », 1544, Прадо, Мадрид
- « Сім періодів життя жінки», Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг)
Джерела [ред.]
- Всеобщая история искусств, т 3, М, «Искусство», 1962
- Hans Baldung Grien: Prints and drawings. Washington; New Haven, 1981.
- Franz Winzinger: Albrecht Dürer. Reinbek 1971, ISBN 3-499-50177-5.
- Bartrum, Giulia; German Renaissance Prints, 1490-1550; British Museum Press, 1995, ISBN 0-7141-2604-7
- Брион Марсель, Дюрер, М.: Молодая гвардия, 2006. (ЖЗЛ)
- Либман М.Я. «Дюрер и его эпоха», М., 1972.
- О. В. Постникова. Маньеризм в творчестве Ханса Бальдунга Грина // Культура Возрождения XVI века. — М.: Наука, 1997, с. 237—247
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Бальдунг |
