Війтович Петро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Війтович
пол. Piotr Wójtowicz
Дата народження 10 червня 1862
Місце народження Перемишль
Дата смерті 1936(?)
Місце смерті Львів
Працював у містах Львів

Войто́вич Петро́ Васи́лій (пол. Wójtowycz Piotr Bazyli, 10 червня 1862, Перемишль — †1936, Львів) — український скульптор, який чимало прислужився місту Львову.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1862 року в Перемишлі в українській родині. Рано полишив навчання у школі. Працював у Перемишлі в майстерні різьбяра-рамника. Подорожував до Кракова і Відня. Набував досвіду у Львові під керівництвом Л. Марконі. Поступив до Віденської академії мистецтв. 1888 року здобув стипендію у Римі за роботу «Викрадення сабінянки». Віденську академію закінчив 1890, після чого працював у Будапешті та знову у Відні. Додатково стажувався в Італії у Римі та Флоренції. До Львова повернувся в 1894 року. Скульптури Войтовича є окрасою найвідоміших громадських, сакральних та житлових споруд Львова. Помер Петро Войтович у львівському притулку для Митців та Літераторів, якій було засновано львівським підприємцем Робертом Домсом, в парі сотень метрів від костелу, якому Войтович віддав багато своїх творчих сил.

Роботи у Львові[ред.ред. код]

  • Мідні скульптури роботи Войтовича, які прикрашають Львівську Оперу. Це «Слава», «Геній музики» та «Геній драми і комедії» — надзвичайно виразні і динамічні фігури на фронтоні театру, ряд скульптур його авторства прикрашає інтер'єр театру.
  • Фронтон головного вокзалу Львова прикрашає скульптурна композиція роботи Войтовича, що символізує Львів і Залізницю.
  • статуя Св. Флоріана, патрона пожежників, яка прикрашає фронтон головного штабу львівських пожежників на вул. Підвальній, 6;
  • шість алегоричних скульптур (нині майже зруйнованих) на фасаді будинку Ландау (вул. Дорошенка, 19);
  • барельєфи «Мистецтво» та «Праця» над входом до Залізничного технікуму (вул. Снопківська, 47),
  • низка скульптур у Латинському кафедральному соборі у Львові тощо.
  • Скульптурна композиція «Розп'яття» на головному фасаді костьолу св. Єлизавети (нині церква св. Єлизавети та Ольги) на пл. Кропивницького у Львові. Оздобленню цього храму Войтович приділяв особливу увагу, оскільки мешкав неподалік. Виконав два бічні вівтарі — св. Йосифа із зображенням дитяти Ісуса, який подає Йосифові вирізьбленого хреста, Матері Божої в алегоричному образі «Під Твою Оборону».[1] Більшість внутрішніх оздоблень храму була знищена за радянських часів (зокрема вівтар св. Йосипа), але залишилась ще одна його робота — необароковий амвон.

Ймовірно до його праць належать:

  • скульптури у нішах другого поверху на фасаді колишнього Пасажу Феллерів (проспект Свободи, 35),
  • атланти при вході до житлового будинку по вул. Грабовського, 11.
  • У Національному Музеї зберігається скульптура Войтовича «Муза».

За межами Львова[ред.ред. код]

  • Чотири кінних фігури австрійських фельдмаршалів Л. фон Дауна, Ґ. фон Ляудона, О. Ф. фон Трауна та Л. А. Кевенгуллера для віденського пам”ятника імператриці Марії Терезії (1885).
  • Невільник. Гіпс. Срібна медаль в Академії мистецтв у Відні. Національний музей у Кракові (1885).
  • Персей з головою Медузи. Бронзовий відлив композиції знаходиться в Національному музеї у Кракові (1886-1887).
  • Фігури св. Яна Євангеліста та св. Юзефа із каррарського мармуру для Тернополя (1911). Знищені під час Другої світової війни.
  • Шістьдесят алегоричних та міфологічних фігур для парку та палацу нафтового промисловця та міністра Владисава Длугоша в Сярах біля Горлице (1912, Польща)
  • Пам'ятник Янові Кілінському в Стрию (1929). Не зберігся.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ołtarze dla kościoła św. Elżbiety // Gazeta Lwowska. — 5 listopada 1913. — № 253. — S. 3.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]