Атлант
Атла́нт, Атлас (Ατλας ; род. відм. Atlantos) — у давньогрецькій міфології — син титана Япета й Клімени, брат Прометея й Епіметея, володар Мавританії, батько Плеяд, Гіад, Гесперид і Каліпсо.
За міфом, брав участь у боротьбі титанів проти Зевса, за що був покараний: мусив вічно підтримувати небосхил. На думку стародавніх, місцеперебування Атланта було на крайньому заході. Звідси пішла назва Атлантичний океан.
Згідно з іншою версією, за відмову Персеєві в гостинності він став височезною горою, що підпирала небо (Атлаські гори в північній Африці).
Пізніше Атланта вважали знавцем неба і світу, тому систематизований збірник географічних карт назвали атласом.
В архітектурі атлантом називають колону у вигляді чоловічої постаті, що застосовується як підпора.
У переносному значенні Атлант є синонімом слова «велетень».
[ред.] Література
- Словник античної міфології
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
|
|||||
|
||||||||||||||||
