Грета Гарбо
| Грета Гарбо Greta Garbo |
|||
 Грета Гарбо у фільмі "Дама з камеліями" (1936) |
|||
| Ім’я при народженні | Гріта Ловіза Густафсон | ||
| Народження | 18 вересня 1905 Стокгольм, Швеція |
||
| Дата смерті | 15 квітня 1990 (84 роки) Нью-Йорк, США |
||
| Громадянство | Швеція, США | ||
| Національність | шведка | ||
| Рід діяльності | Актриса | ||
| Роки діяльності | 1920—1941 | ||
| Нагороди | |||
|---|---|---|---|
|
|||
Гре́та Га́рбо (англ. Greta Garbo, уроджена Гріта Ловіза Густафсон, швед. Greta Lovisa Gustafsson; * 18 вересня 1905 — † 15 квітня 1990) — шведська й американська акторка, популярна в епоху німого кіно й «золотої ери» Голлівуду. Вважається однією з найбільших і найзагадковіших зірок Голлівуду. У 1950 визнана найбільшою зіркою німого кіно 20 століття. У 1954 році була відзначена почесною премією Оскар. У 1999 році зайняла 5 місце в рейтингу найвидатніших кінозірок за версією американського інституту кіномистецтва. Відома своїм амплуа загадкових, фатальних жінок і надзвичайно замкнутим способом життя, повною відмовою від реклами й спілкування із пресою й шанувальниками.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Ґрета Ловіса Ґустафсон (Greta Lovisa Gustafsson), відома як Ґрета Ґарбо (Greta Garbo), народилася 18 вересня 1905 року в Стокгольмі (Швеція) в бідній родині. У 1918 році її батько помер від туберкульозу, і Ґреті довелося кинути школу і шукати хоч якийсь заробіток.
Спочатку вона влаштувалася прибиральницею в перукарні, потім служить в банку, потім їй вдалося отримати місце продавщиці у великому універмазі «Паб». Тут їй запропонували спробувати себе в якості моделі в рекламі. Її дебютом в 1921 році став ролик «Як не треба одягатися», після чого її покликали демонструвати купальники, потім дали ще кілька ролей у рекламі і короткометражних комедіях.
За одну з ролей їй присудили стипендію на навчання в студії «Драматен» при Королівському стокгольмському театрі драми.
У 1922 році комедійний режисер Ерік Петчер запропонував Ґреті маленьку роль у своїй новій картині «Петер-волоцюга». Того ж року Ґрета вступила в школу драматичного мистецтва при Королівському драматичному театрі Стокгольма, де познайомилася з режисером Моріцем Стіллером, який придумав їй псевдонім Ґрета Ґарбо, взявши за основу ім'я популярної в той час норвезької актриси Еріки Дарбі.
У 1924 році Ґарбо виконала головну роль у фільмі, поставленому Стіллером за романом Сельми Лагерльоф «Сага про Йоста Берлінге». Наступну, третю драматичну свою роль у кар'єрі, Гарбо зіграла у фільмі класика німецького німого кіно Георга Пабста «Безрадісний провулок» (1925). Цей фільм миттєво ввів її в число висхідних кінозірок Європи.
Коли в 1925 році до Моріца Стіллера надійшло запрошення до Голлівуду, він домігся другого контракту для Ґарбо. У Голлівуді Ґрета Ґарбо знялася у двох фільмах «Потік» (1926) і «Спокусниця» (1926). Фільми пройшли успішно і з Ґарбо уклали п'ятирічний контракт. Вона почала зніматися в кількох фільмах щорічно: «Плоть і диявол» (1927), «Любов» (1927, екранізація «Анни Кареніної»), «Божественна жінка» (1928) тощо. Останнім німим фільмом Ґарбо став «Поцілунок» (1929).
Коли настала ера звукового кінематографа, всі чекали, як же заговорить «скандинавський сфінкс» (так називали актрису критики). Дебютом Ґрети Ґарбо у звуковому кіно став фільм «Анна Крісті», за яким послідували картини «Роман» (1930 рік), «Натхнення» (1931 рік), «Сюзанна Ленокс: її падіння і піднесення» (1931 рік), «Мата Харі» (1931 рік), «Гранд Готель» (1932 рік), «Якою ти мене бажаєш» (1932 рік).
Усього Ґрета Ґарбо зіграла в 10 німих і 14 звукових фільмах.
Фільм «Гранд-Готель» у 1932 році був удостоєний премії «Оскар». Потім якийсь час Ґарбо не знімалася через конфлікт щодо умов її контракту. Врешті-решт керівництво MGM поступилося і склало новий контракт, який представляв Гарбо виключні права.
У середині 1930-х років Ґарбо зіграла три цікаві для неї ролі: королеву Христину (1933), Анну Кареніну (1935) та Маргариту Готьє (у фільмі «Камілла» або «Дама з камеліями», 1936).
У 1938 році Ґрета Ґарбо знялася в комедії «Ніночка», але успіху не мала. Після провалу останнього свого фільму «Дволика жінка» (1941) актриса назавжди залишила кіно.
У 1951 році Ґрета Ґарбо прийняла американське громадянство.
У 1954 році актрисі була вручена спеціальна премія «Оскар» за видатний внесок у розвиток кіномистецтва.
Ґрета Ґарбо майже півстоліття прожила затворницею в Нью-Йорку в апартаментах на Мангеттені під ім'ям міс Ґарріетт Браун. На вулиці вона з'являлася тільки в темних окулярах, з репортерами та журналістами не спілкувалася. Її коло спілкування становили лише обрані: Черчилль, Ротшильд, Онассіс, члени шведської королівської родини. Всі пропозиції знову повернутися на екран вона відкидала.
У 1970-і роки стало відомо, що велика частина торговельного центру на Родео-Драйв в Беверлі-Хіллз належить саме Ґарбо. Крім того, вона володіла будинками в Нью-Йорку і в Швеції, а також унікальною колекцією живопису. Її фінансовими консультантами були найбільші фінансисти Америки.
Смерть та поховання [ред.]
Грета Гарбо померла 15 квітня 1990 року. Все своє багатомільйонні статки вона залишила своїй племінниці Грей Райнсфілд і заповідала поховати себе в рідному Стокгольмі. Прах був відданий землі через десять років після кончини актриси. Безліч юридичних складнощів призвело до того, що урна з її прахом дев'ять років зберігалася в похоронній конторі в Нью-Йорку. І тільки влітку 2000 року урну перевезли до Стокгольма передати землі на цвинтарі Скугсчюркогорден в колі небагатьох близьких друзів.
Фільмографія [ред.]
- 1941 Дволика жінка — Карин Борг Блейк
- 1939 Ніночка — Ніна Іванівна Якушова (Ніночка)
- 1937 Марія Валевска — Графиня Марія Валевска
- 1936 Дама з камеліями — Маргарита Готьє
- 1935 Анна Кареніна — Анна Кареніна
- 1934 Розмальована вуаль — Кетрин Фейн
- 1933 Королева Христина — Королева Христина
- 1932 As You Desire Me — Зара
- 1932 Гранд-готель — Грузинська
- 1931 Мата Харі — Мата Харі
- 1931 С'юзан Ленокс: Падіння й зліт — С'юзан Ленокс
- 1931 Анна Крісті — Анна Крісті
- 1931 Натхнення — Івонна Вальбрет
- 1930 Роман — Мадам Рита Кавалліні
- 1930 Анна Крісті — Анна Крісті
- 1929 Поцілунок — Ірен Гуаррі
- 1929 Єдиний стандарт — Арден Стюарт Х'юлетт
- 1929 Дикі орхидеї — Ліллі Стерлінг
- 1928 Ділова Жінка — Діана Меррік Фернесс
- 1928 Таємнича леді — Таня Федорова
- 1928 Божественна жінка — Маріанна
- 1927 Любов — Анна Кареніна
- 1926 Плоть і диявол — Фелісітас
- 1926 Спокусниця — Олена
- 1926 Потік — Леонора Морено
- 1925 Безрадісний провулок — Грета Рамфорт
- 1924 Сага про Ієста Берлінга — Елізабет Дон
- 1922 Петер-бурлака — Грета
- 1922 Karlekens ogon — епізодична роль
- 1921 En Lyckoriddare — Дівчина
- 1921 Konsum Stockholm Promo
- 1920 Herr och fru Stockholm / Пан і пані Стокгольм
Цікаві факти [ред.]
- У 1953 Гарбо купила семикімнатні апартаменти в Мангеттені (Нью-Йорк) і жила там до кінця життя (450 East 52nd Street)
- 23 вересня 2005, на честь 100-річчя з дня народження Гарбо, була випущена поштова марка з її зображенням
- Гарбо жодного разу не була заміжньою. У 1927 Гарбо втекла з-під вінця, передумавши виходити заміж за Джона Гілберта
- Журнал Premiere помістив Гарбо на восьме місце в списку найбільших кінозірок всіх часів. Вона також присутня на п'ятому місці в рейтингу легенд кіноекрана за версією Американського інституту кіно
- Гарбо планувала повернутися в кіно після закінчення Другої світової війни, але цьому наміру не судилося здійснитися
- За винятком тих років, коли кар'єра Гарбо тільки починалася, вона ніколи не давала інтерв'ю, не підписувала автографи, не була присутня на прем'єрах своїх фільмів і не відповідала на листи шанувальників
- Якщо під час зйомок актрисі щось не подобалося, Гарбо було досить натякнути на повернення до Швеції, і її бажання моментально виконувалися
- Актриса відчувала неприязнь до актора Кларка Гейбла, і це почуття було взаємним — вона вважала гру актора незграбною, а Гейбл у відповідь називав Гарбо снобом
- До дебютного альбому «Cendres de lune» знаменитої французької співачки Мілен Фармер увійшла пісня під назвою «Greta» присвячена Греті Гарбо. У музичних програшах пісні звучить голос Гарбо, взятий з різних уривків фільмів, в яких грала актриса
- Гарбо згадувалася в п'єсі Жана Кокто «Священні чудовиська». Так герой назвав дівчину, яка мріяла зніматися в кіно.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
Посилання [ред.]
- Грета Гарбо на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Грета Гарбо на сайті Allmovie
- Greta-garbo.de (нім.)
