Сельма Лагерлеф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сельма Лаґерлеф
Selma Ottiliana Lovisa Lagerlöf
Selma Lagerlof (1908), painted by Carl Larsson.jpg
Портрет Сельми Лагерлеф, роботи Карла Ларсона, 1908
При народженні: Сельма Оттіліа Ловіса Лагерлеф
Дата
народження:		 20 листопада 1858(1858-11-20)
Місце
народження:		 Вермланд, Швеція
Дата
смерті:		 16 березня 1940(1940-03-16) (81 рік)
Місце
смерті:		 Морбакка
Рід діяльності: письменниця
Nobel prize medal.svg

Се́льма Лагерле́ф (швед. Selma Lagerlöf) (20 листопада 1858—16 березня 1940) — шведська письменниця, автор художніх, історичних, краєзнавчих книг. Перша жінка-письменниця, відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури «…у знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці…».

Зміст

Біографія [ред.]

Народилася 20 листопада 1858 року в маєтку Морбака, у провінції Вермланд у південній Швеції в родині відставного армійського офіцера. Її твори йдуть коріннями в легенди й саги Скандії. Дівчинка вчилася вдома, і росла під доглядом бабусі, що і прищепила Сельмі тягу до народних казок і легенд.

Освіту Лагерлеф одержала в Королівській жіночій академії в Стокгольмі, що закінчила в 1882 році, ставши вчителькою. Вона працювала в школі для дівчаток у Ландскроні, тоді й почала писати перший роман. Початкові глави Лагерлеф відправила на літературний конкурс, спонсором якого був журнал «Idun».

Сельма не тільки одержала премію, крім того, з нею був укладений договір на публікацію всієї книги. За підтримки подруги, баронеси Софі Алдеспарре, Лагерлеф написала свій перший роман «Сага про Йосте Берлінге», опублікований в 1891 році. Наступний її роман, «Невидимі ланцюги», побачив світ в 1894 році. У тому ж році вона зустрілася із Софі Елкін, що стала її подругою на все життя.

Пам'ятник Сельмі Лагерлеф у Сунне

Одержавши стипендію від короля Оскара й фінансову підтримку з боку Шведської Академії, Сельма Лагерлеф цілком присвятила себе письменству. Після подорожі з Елкін Італією й Сицилією письменниця надрукувала «Чудеса Антихриста», роман про Сицилію.

Подорож у Єгипет і Палестину (1899–1900) надихнула її на дилогію «Єрусалим» (1901–1902), що принесла їй славу видатної шведської романістки. В 1904 році Лагерлеф викупила будинок свого дитинства в Морбакке, що в 1880-х роках, після смерті її батька, був проданий за борги.

Найпопулярніша дитяча книга Лагерлеф, «Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми», з'явилася в 1906 році. В 20-х роках ХХ століття Лагерлеф звернулася у своїй творчості до жіночої теми, вона пише розповіді, історичну трилогію — «Перстень Левеншельдів», «Шарлотта Левеншельд», «Ганна Сверд», — і біографію скандинавського письменника Закариаса Топеліуса.

Автобіографія самої письменниці, що складає декілька томів, користувалася в 1930-х роках великою популярністю. У роки, що передували Другій світовій війні, Сельма Лагерлеф допомагала німецьким художникам і письменникам рятуватися від переслідувань нацистів.

Коли Фінляндія боролася в «Зимовій війні» із СРСР, Лагерлеф внесла до фонду допомоги Фінляндії свою золоту медаль Нобелівського лауреата. 16 березня 1940 року Сельма Лагерлеф померла у своєму будинку в Морбакке. Багатьох героїв Сельмы Лагерлеф перенесено на кіноекран, за казкою «Дивовижна подорож Нільса …» у різних країнах знято не один мультфільм.

Українські переклади [ред.]

На українську мову перекладено такі твори С. Лагерлеф:

  • Великодня чарівниця (поміщено у ж. «Нова хата», 1938)[1]
  • Візія Кезаря («Діло», 1916)[2]
  • Довговічність святого Отця («Поступ», 1929)[3]
  • Мишоловка («Жінка», 1939)[4]
  • Пес Карло і лось Сивак («Світ дитини», 1926)[5]
  • Письмо на землі («Жіноча доля», 1938)[6]
  • Різдвяні троянди («Поступ», 1929)[7]
  • Хустина святої Вероніки («Поступ», 1930)[8]
  • Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми («Веселка», 1964)[9]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Великодня чарівниця: [Оповідання] // Нова хата. −1938. — Ч. 8. — С. 2-5. — Авт. у тексті: Зельма Ляґерляф; Перекл. не зазнач.
  2. ↑ Візія Кезаря: [Оповідання] // Діло. — 1916. — 7 січ., ч. 7. -Перекл. не зазнач.
  3. ↑ Довговічність св. Отця: [Оповідання] // Поступ. — 1929. -Ч. 4. — С. 113–118. — Перекл. не зазнач.
  4. ↑ Мишоловка: [Оповідання] / Перекл. К. Малицька // Жінка. — 1939. — Ч. 1/2. — С. 14-15.
  5. ↑ Пес Карло і лось Сивак: (Уривок з повісті) / Перекл. Б. Заклинський // Світ дитини. — 1926. — Ч. 3. — С. 70-76.
  6. ↑ Письмо на землі: [Оповідання] / Перекл. М. Омельченко // Жіноча доля. — 1938. — Ч. 6/7. — С. 4-6.
  7. ↑ Різдвяні троянди: [Оповідання] // Поступ. — 1929. — Ч. 3. -С. 72-77. — Перекл. не зазнач.
  8. ↑ Хустина св. Вероніки: [Оповідання] // Поступ. — 1930. -Ч. 6/10. — С. 162–169; Ч. 11/12. — С. 203–213.- Перекл. не зазнач.
  9. ↑ Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми. — «Веселка», 1964. — 210 с. — Переклад Ольги Сенюк

Див. також [ред.]

Джерела [ред.]

  • Дзеркало тижня // № 44(723), 22 листопада 2008.
  • Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914—1939): Бібліографічний покажчик / За загальною редакцією О. Лучук, Т. Лучука; Науковий редактор Р. Зорівчак; Редколегія: Б. Якимович (голова) та ін. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 194 с.

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Selma Lagerlöf
Попередник:
Альберт Теодор Геллерстедт		 Шведська академія,
Крісло № 7
1914-1940		 Наступник:
Яльмар Ґулльберг


1901—1925

Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Містраль / Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Хейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)
1926—1950

Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Ґар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950) •
1951—1975

Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Хемінгуей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферіс (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Аґнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)
1976—2000

Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінґер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Ґолдінґ (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Ґордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамаґо (1998) • Грасс (1999) • Гао (2000)
2001—2025

Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012)

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сельма_Лагерлеф&oldid=12434051