Сельма Лагерлеф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сельма Лаґерльоф
Selma Ottiliana Lovisa Lagerlöf
Портрет Сельми Лагерльоф роботи Карла Ларсона, 1908
Портрет Сельми Лагерльоф роботи Карла Ларсона, 1908
При народженні Сельма Отіліана Ловіса Лагерльоф
Дата народження 20 листопада 1858(1858-11-20)
Місце народження Вермланд, Швеція
Дата смерті 16 березня 1940(1940-03-16) (81 рік)
Місце смерті Морбакка
Рід діяльності письменниця
Премії

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1909)

Nobel prize medal.svg

Се́льма Лагерльоф (швед. Selma Lagerlöf) (20 листопада 185816 березня 1940) — шведська письменниця, автор художніх, історичних, краєзнавчих книг. Перша жінка-письменниця, відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури «…у знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці…».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 20 листопада 1858 року в маєтку Морбака, у провінції Вермланд у південній Швеції в родині відставного армійського офіцера. Її твори йдуть коріннями в легенди й саги Скандії. Дівчинка вчилася вдома, і росла під доглядом бабусі, що і прищепила Сельмі тягу до народних казок і легенд.

Освіту Лагерльоф одержала в Королівській жіночій академії в Стокгольмі, яку закінчила в 1882 році, ставши вчителькою. Вона працювала в школі для дівчаток у Ландскроні, тоді й почала писати перший роман. Початкові глави Лагерльоф відправила на літературний конкурс, спонсором якого був журнал «Idun».

Сельма не тільки одержала премію, крім того, з нею був укладений договір на публікацію всієї книги. За підтримки подруги, баронеси Софі Алдеспарре, Лагерльоф написала свій перший роман «Сага про Єсту Берлінга», опублікований в 1891 році. Наступний її роман, «Невидимі ланцюги», побачив світ у 1894 році. У тому ж році вона зустрілася із Софі Елкін, яка стала її подругою на все життя.

Пам'ятник Сельмі Лагерльоф у Сунні

Одержавши стипендію від короля Оскара й фінансову підтримку з боку Шведської Академії, Сельма Лагерльоф цілком присвятила себе письменству. Після подорожі з Елкін Італією й Сицилією письменниця надрукувала «Чудеса Антихриста», роман про Сицилію.

Подорож у Єгипет і Палестину (1899–1900) надихнула її на дилогію «Єрусалим» (1901–1902), що принесла їй славу видатної шведської романістки. В 1904 році Лагерльоф викупила будинок свого дитинства в Морбакк, що в 1880-х роках, після смерті її батька, був проданий за борги.

Найпопулярніша дитяча книга Лагерльоф, «Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми», з'явилася в 1906 році. В 1920-х роках Лагерльоф звернулася у своїй творчості до жіночої теми, вона пише розповіді, історичну трилогію — «Перстень Левеншельдів», «Шарлотта Левеншельд», «Ганна Сверд», — і біографію скандинавського письменника Закаріаса Топеліуса.

Автобіографія письменниці, що складає декілька томів, користувалася в 1930-х роках великою популярністю. У роки, що передували Другій світовій війні, Сельма Лагерльоф допомагала німецьким художникам і письменникам рятуватися від переслідувань нацистів.

Коли Фінляндія боролася в «Зимовій війні» із СРСР, Лагерльоф внесла до фонду допомоги Фінляндії свою золоту медаль Нобелівського лауреата. 16 березня 1940 року Сельма Лагерльоф померла у своєму будинку в Морбакке. Багатьох героїв Сельми Лагерльоф перенесено на кіноекран, за казкою «Дивовижна подорож Нільса Гольґерсона з дикими гусьми» у різних країнах знято не один мультфільм.

Українські переклади[ред.ред. код]

На українську мову перекладено такі твори С. Лагерльоф:

  • Чуда Антихриста // Літературно-науковий вістник. - 1904. - Том 26, 27
  • Великодня чарівниця (поміщено у ж. «Нова хата», 1938)[1]
  • Візія Кезаря («Діло», 1916)[2]
  • Довговічність святого Отця («Поступ», 1929)[3]
  • Мишоловка («Жінка», 1939)[4]
  • Пес Карло і лось Сивак («Світ дитини», 1926)[5]
  • Письмо на землі («Жіноча доля», 1938)[6]
  • Різдвяні троянди («Поступ», 1929)[7]
  • Хустина святої Вероніки («Поступ», 1930)[8]
  • Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми («Веселка», 1964)[9]
  • Сага про Єсту Берлінга («Дніпро», 1971)[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великодня чарівниця: [Оповідання] // Нова хата. −1938. — Ч. 8. — С. 2-5. — Авт. у тексті: Зельма Ляґерляф; Перекл. не зазнач.
  2. Візія Кезаря: [Оповідання] // Діло. — 1916. — 7 січ., ч. 7. -Перекл. не зазнач.
  3. Довговічність св. Отця: [Оповідання] // Поступ. — 1929. -Ч. 4. — С. 113–118. — Перекл. не зазнач.
  4. Мишоловка: [Оповідання] / Перекл. К. Малицька // Жінка. — 1939. — Ч. 1/2. — С. 14-15.
  5. Пес Карло і лось Сивак: (Уривок з повісті) / Перекл. Б. Заклинський // Світ дитини. — 1926. — Ч. 3. — С. 70-76.
  6. Письмо на землі: [Оповідання] / Перекл. М. Омельченко // Жіноча доля. — 1938. — Ч. 6/7. — С. 4-6.
  7. Різдвяні троянди: [Оповідання] // Поступ. — 1929. — Ч. 3. -С. 72-77. — Перекл. не зазнач.
  8. Хустина св. Вероніки: [Оповідання] // Поступ. — 1930. -Ч. 6/10. — С. 162–169; Ч. 11/12. — С. 203–213.- Перекл. не зазнач.
  9. Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми. — «Веселка», 1964. — 210 с. — Переклад Ольги Сенюк
  10. Сага про Єсту Берлінга — «Дніпро», 1971. — Переклад Ольги Сенюк

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Дзеркало тижня // № 44(723), 22 листопада 2008.
  • Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (19141939): Бібліографічний покажчик / За загальною редакцією О. Лучук, Т. Лучука; Науковий редактор Р. Зорівчак; Редколегія: Б. Якимович (голова) та ін. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 194 с.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Альберт Теодор Геллерстедт
Шведська академія,
Крісло № 7

1914-1940
Наступник:
Яльмар Ґулльберг