Сельма Лагерлеф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сельма Лаґерлеф
Selma Ottiliana Lovisa Lagerlöf
Портрет Сельми Лагерлеф, роботи Карла Ларсона, 1908
Портрет Сельми Лагерлеф, роботи Карла Ларсона, 1908
При народженні: Сельма Оттіліа Ловіса Лагерлеф
Дата народження: 20 листопада 1858(1858-11-20)
Місце народження: Вермланд, Швеція
Дата смерті: 16 березня 1940(1940-03-16) (81 рік)
Місце смерті: Морбакка
Рід діяльності: письменниця
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1909)

Nobel prize medal.svg

Се́льма Лагерле́ф (швед. Selma Lagerlöf) (20 листопада 185816 березня 1940) — шведська письменниця, автор художніх, історичних, краєзнавчих книг. Перша жінка-письменниця, відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури «…у знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці…».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 20 листопада 1858 року в маєтку Морбака, у провінції Вермланд у південній Швеції в родині відставного армійського офіцера. Її твори йдуть коріннями в легенди й саги Скандії. Дівчинка вчилася вдома, і росла під доглядом бабусі, що і прищепила Сельмі тягу до народних казок і легенд.

Освіту Лагерлеф одержала в Королівській жіночій академії в Стокгольмі, що закінчила в 1882 році, ставши вчителькою. Вона працювала в школі для дівчаток у Ландскроні, тоді й почала писати перший роман. Початкові глави Лагерлеф відправила на літературний конкурс, спонсором якого був журнал «Idun».

Сельма не тільки одержала премію, крім того, з нею був укладений договір на публікацію всієї книги. За підтримки подруги, баронеси Софі Алдеспарре, Лагерлеф написала свій перший роман «Сага про Йосте Берлінге», опублікований в 1891 році. Наступний її роман, «Невидимі ланцюги», побачив світ в 1894 році. У тому ж році вона зустрілася із Софі Елкін, яка стала її подругою на все життя.

Пам'ятник Сельмі Лагерлеф у Сунне

Одержавши стипендію від короля Оскара й фінансову підтримку з боку Шведської Академії, Сельма Лагерлеф цілком присвятила себе письменству. Після подорожі з Елкін Італією й Сицилією письменниця надрукувала «Чудеса Антихриста», роман про Сицилію.

Подорож у Єгипет і Палестину (1899–1900) надихнула її на дилогію «Єрусалим» (1901–1902), що принесла їй славу видатної шведської романістки. В 1904 році Лагерлеф викупила будинок свого дитинства в Морбакке, що в 1880-х роках, після смерті її батька, був проданий за борги.

Найпопулярніша дитяча книга Лагерлеф, «Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми», з'явилася в 1906 році. В 1920-х роках Лагерлеф звернулася у своїй творчості до жіночої теми, вона пише розповіді, історичну трилогію — «Перстень Левеншельдів», «Шарлотта Левеншельд», «Ганна Сверд», — і біографію скандинавського письменника Закариаса Топеліуса.

Автобіографія письменниці, що складає декілька томів, користувалася в 1930-х роках великою популярністю. У роки, що передували Другій світовій війні, Сельма Лагерлеф допомагала німецьким художникам і письменникам рятуватися від переслідувань нацистів.

Коли Фінляндія боролася в «Зимовій війні» із СРСР, Лагерлеф внесла до фонду допомоги Фінляндії свою золоту медаль Нобелівського лауреата. 16 березня 1940 року Сельма Лагерлеф померла у своєму будинку в Морбакке. Багатьох героїв Сельми Лагерлеф перенесено на кіноекран, за казкою «Дивовижна подорож Нільса …» у різних країнах знято не один мультфільм.

Українські переклади[ред.ред. код]

На українську мову перекладено такі твори С. Лагерлеф:

  • Чуда Антихриста // Літературно-науковий вістник. - 1904. - Том 26, 27
  • Великодня чарівниця (поміщено у ж. «Нова хата», 1938)[1]
  • Візія Кезаря («Діло», 1916)[2]
  • Довговічність святого Отця («Поступ», 1929)[3]
  • Мишоловка («Жінка», 1939)[4]
  • Пес Карло і лось Сивак («Світ дитини», 1926)[5]
  • Письмо на землі («Жіноча доля», 1938)[6]
  • Різдвяні троянди («Поступ», 1929)[7]
  • Хустина святої Вероніки («Поступ», 1930)[8]
  • Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми («Веселка», 1964)[9]
  • Сага про Єсту Берлінга («Дніпро», 1971)[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великодня чарівниця: [Оповідання] // Нова хата. −1938. — Ч. 8. — С. 2-5. — Авт. у тексті: Зельма Ляґерляф; Перекл. не зазнач.
  2. Візія Кезаря: [Оповідання] // Діло. — 1916. — 7 січ., ч. 7. -Перекл. не зазнач.
  3. Довговічність св. Отця: [Оповідання] // Поступ. — 1929. -Ч. 4. — С. 113–118. — Перекл. не зазнач.
  4. Мишоловка: [Оповідання] / Перекл. К. Малицька // Жінка. — 1939. — Ч. 1/2. — С. 14-15.
  5. Пес Карло і лось Сивак: (Уривок з повісті) / Перекл. Б. Заклинський // Світ дитини. — 1926. — Ч. 3. — С. 70-76.
  6. Письмо на землі: [Оповідання] / Перекл. М. Омельченко // Жіноча доля. — 1938. — Ч. 6/7. — С. 4-6.
  7. Різдвяні троянди: [Оповідання] // Поступ. — 1929. — Ч. 3. -С. 72-77. — Перекл. не зазнач.
  8. Хустина св. Вероніки: [Оповідання] // Поступ. — 1930. -Ч. 6/10. — С. 162–169; Ч. 11/12. — С. 203–213.- Перекл. не зазнач.
  9. Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми. — «Веселка», 1964. — 210 с. — Переклад Ольги Сенюк
  10. Сага про Єсту Берлінга — «Дніпро», 1971. — Переклад Ольги Сенюк

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Дзеркало тижня // № 44(723), 22 листопада 2008.
  • Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (19141939): Бібліографічний покажчик / За загальною редакцією О. Лучук, Т. Лучука; Науковий редактор Р. Зорівчак; Редколегія: Б. Якимович (голова) та ін. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 194 с.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Альберт Теодор Геллерстедт
Шведська академія,
Крісло № 7

1914-1940
Наступник:
Яльмар Ґулльберг