Долгополов Олександр Олександрович
| Олександр Долгополов | |
| Громадянство | Україна |
| Місце проживання | Київ, Україна |
| Дата народження | 7 листопада 1988 |
| Місце народження | Київ |
| Зріст | 183 см |
| Вага | 73 кг |
| Початок кар'єри | 2006 |
| Робоча рука | права |
| Бекхенд | дворучний |
| Тренер | Джек Рідер |
| Призові, USD | 2 557 788 |
| Одиночний розряд | |
| Матчів в/п | 56-51 |
| Титулів | 1 |
| Найвища позиція | 19 (26 вересня 2011) |
| Турніри серії Великого шолому | |
| Австралія | ЧФ (2011) |
| Франція | 3к (2010, 2011) |
| Вімблдон | 2к (2010) |
| США | 4к (2011) |
| Парний розряд | |
| Матчів в/п | 15-20 |
| Титулів | 1 |
| Найвища позиція | 48 (22 серпня 2011) |
| Турніри серії Великого шолому | |
| Картка була оновлена останній раз: 26 вересня 2011 | |
Олекса́ндр Олекса́ндрович Долгопо́лов або Алєксандр Долґополов — український тенісист.
Олександр — син відомого тенісиста Олександра Долгополова старшого, тому відомий як Олександр Долгополов молодший. Народився 3 листопада 1988 року у м. Києві. Він розпочав займатися тенісом у 3 роки, а в ATP турі виступає з 2006, в липні 2010 досяг 39 рядка в рейтингу ATP.
Зміст |
Кар'єра[ред.]
2010[ред.]
Сезон 2010 Долгополов розпочав турніром Brisbane International, на який кваліфікувався завдяки перемозі над Джозефом Сіріанні та Кейденом Ганселом. В основній сітці він переміг Бернарда Томича 6-4, 6-4, але потім поступився у другому колі Радеку Штепанеку в трьох сетах. На Відкритому чемпіонаті Австралії він програв у першому колу кваліфікації Саймону Стадлеру 6-8 у третьому сеті.
Олександр кваліфікувався на турнір Monte-Carlo Rolex Masters завдяки перемогам над Сантьяго Вентурою та Мішею Зверєвим, але програв Жульєну Беннето в першому раунді (6-4, 5-7, 6-2). На відкритому чемпіонаті Мадрида він знову кваліфікувався в основну сітку й переміг у першому колі Андреаса Сеппі 6-3, 6-4. У другому колі він програв Рафаелю Надалю (6-4, 6-3)
На Відкритому чемпіонаті Франції Арно Клемана у п'ятисетовому поєдинку, 6-3 в останньому сеті. Потім Долгополов здолав п'ятого сіяного Фернандо Гонсалеса в трьох сетах. У третьому раунді він програв Ніколасу Альмагро (6-3, 6-3, 6-4).
Трав'яний сезон Долгополов розпочав сьомим сіяним на Eastbourne International. Він виграв у Джеймі Бейкера, Єн Сун Лу та Джеймса Ворда, але в півфіналі його зупинив Мікаель Ллодра 6-3, 7-5. У першому колі Вімблдона Долгополов переміг Марко Кудінеллі 6-4, 6-3, 6-3. У другому раунді він непогано грав із Джо-Вілфрідом Тсоногою, але програв у п'яти сетах 6-4, 6-4, 6-7(5), 5-7, 10-8.
2011[ред.]
Олександр розпочав сезон 2011 турніром Medibank International у Сіднеї, Австралія. Здолавши в перших двох колах Бернарда Томича та першого сіяного Сема Кверрі, надалі Долгополов поступився в чвертьфіналі Жілю Сімону, майбутньому переможцю турніру.
На Відкритому чемпіонаті Австралії 2011 Долгополов переміг Михайла Кукушкіна, Беньяміна Бекера, Джо-Вілфреда Тсонгу, в п'яти сетах: 3-6, 6-3, 3-6, 6-1, 6-1. В четвертому колі він виграв у четвертого сіяного Робіна Седерліга, знову ж у п'яти сетах: 1-6, 6-3, 6-1, 4-6, 6-2. В чвертьфіналі Олександр поступився Енді Маррі в чотирьох сетах (7-5, 6-3, 6-7, 6-3).
2012[ред.]
Будучи 4 сіяним на турнірі Міжнародної тенісної асоціації в Брісбені , Долгополов щоб дістатися до фіналу, переміг Алехандро Фалья, Ігоря Андрєєва, Радека Штепанека і Жиля Симона , , де поступився Енді Маррею 6-1, 6-3.
Зміна Імені[ред.]
- У 2010 році Олександр Долгополов вирішив що більше не хоче мати українське ім'я Олександр, і змінив його на російський відповідник Алєксандр (рос. Александр). Відповідно його ім'я латиницею перестали писати як Oleksandr Dolgopolov Jr., а почали латинізувати як Alexandr Dolgopolov [1]
Посилання[ред.]
- Досьє та сайті ATP
- Досьє на сайті tennis-prose.com
- На сайті sapronov-tennis.org (рос.)
- Галерея зображень
- Вербицький Іван Олександр Долгополов: Чи зміню громадянство — вирішиться найближчим часом. Накращий тенісист України після фурору, зчиненого в Австралії, розповів «УМ», що справді міркує про зміну паспорта на російський і намітив план, коли зможе грати на рівних із Надалем та Федерером // «Україна Молода» № 019 за 8 лютого 2011 року — с. 13
