Зарічани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зарічани
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Станишівська сільська громада
Облікова картка с. Зарічани 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 2216
Площа 1,93 км²
Густота населення 1148,19 осіб/км²
Поштовий індекс 12440
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°13′48″ пн. ш. 28°39′00″ сх. д. / 50.23000° пн. ш. 28.65000° сх. д. / 50.23000; 28.65000Координати: 50°13′48″ пн. ш. 28°39′00″ сх. д. / 50.23000° пн. ш. 28.65000° сх. д. / 50.23000; 28.65000
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Водойми р. Тетерів
Місцева влада
Адреса ради вул. Кооперативна, 3, с. Станишівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12430;
староста — пров. Шкільний, 8 Б, с. Зарічани, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12440
Карта
Зарічани. Карта розташування: Україна
Зарічани
Зарічани
Зарічани. Карта розташування: Житомирська область
Зарічани
Зарічани
Мапа
Мапа

CMNS: Зарічани у Вікісховищі

Заріча́ни (з 1946 р., старі назви: Псища, Псище[1]) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області.

Населення — 2216 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.

Історія[ред. | ред. код]

Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселення доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.

Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.

Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів ранньої залізної доби належить до ранньо-скіфського часу і датується 7 — поч. 6 століття до н. е.  Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.

Кургани знаходились на правому березі річки Гуйва, приблизно у районі бази відпочинку заводу хімволокна.

До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани знане як Псище з 17 століття. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, у яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.

На початку ХІХ століття в Псищах побудована церква Святого Миколая.

Станом на 1906 рік в селищі Псища Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії налічувалось 111 дворів, у яких проживало 639 осіб,[2] на 1913 рік — 645.

У селі було однокласне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича[3].

Кладовище «Геґевальд»

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.

При в'їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. — «Hegewald» — «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставка Генріха Гіммлера.

Сучасна назва Зарічани — з 7 червня 1946 року .

До 19 липня 2016 року — адміністративний центр Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області[4].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 92,82%
російська 7,09%
польська 0,09%

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народились:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [Житомир] Лист 23-7 c привязкой. Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. Это Место.ру (рос.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 23 травня 2017. [Карта Волинської губернії Шуберта Ф. Ф.]
  2. Волинський губернський статистичний комітет (1906). Список населенных мест Волынской губернии (рос.) . Житомир: Волинська губернська типографія.
  3. Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты (1913). Весь Юго-Западный край. Киев. Тарасовская 6.
  4. Зарічанська сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання[ред. | ред. код]