Камбарка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Камбарка
рос. Камбарка, удм. Камбарка
Coat of Arms of Kambarka rayon (Udmurtia).svg Flag of Kambarka Region (Udmurtia).svg
Герб Камбарки Прапор Камбарки
Центральна частина міста
Центральна частина міста
Розташування міста Камбарка
Розташування міста Камбарка
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Удмуртія
Муніципальний район Камбарське міське поселення
Основні дані
Час заснування: 1767
Статус міста з 1945 року
Населення 12 271 особа (2009)[1]
Поштові індекси 427950—427959
Телефонний код +7-34153
Географічні координати: 56°16′00″ пн. ш. 54°12′00″ сх. д. / 56.266666666667° пн. ш. 54.2° сх. д. / 56.266666666667; 54.2Координати: 56°16′00″ пн. ш. 54°12′00″ сх. д. / 56.266666666667° пн. ш. 54.2° сх. д. / 56.266666666667; 54.2{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Міста-побратими Туел (Юта, США)
Влада
Веб-сторінка http://www.my-kambarka.ru/
Голова адміністрації Баранов Андрій Миколайович

Камба́рка (удм., рос. Камбарка) — місто на крайньому південному сході Республіки Удмуртії, Росія. Центр Камбарського району, утворює окреме Камбарське міське поселення. Єдине серед удмуртських міст, яких на січень 2010 року було всього шість, що не має статусу республіканського значення. До 2005 року було закритим для відвідування[2]. Один з центрів російського ВПК — тут розташований завод з переробки люїзиту.

Географія[ред.ред. код]

Камбарський став

Камбарка розташована на крайньому південному сході Удмуртії, на річці Камбарка, лівій притоці Ками, за 4 км від її гирла. Камбарський став, який було створено на річці у 1767 році, ділить місто на 2 частини: більшу південну та меншу північну. З усіх сторін, окрім південної, Камбарка оточена сосновими лісами тайги. З півдня до міста примикають болота нижньої течії річки Буй. Висота міста коливається від 75 до 85 метрів над рівнем моря, максимальна точка розташована на східній околиці — 113 м. Місто розташоване за 116 км від столиці республіки Іжевська. Камбарка — єдине місце в Удмуртії, де на невеликому болоті, в межах міста, зростає тайгова дрібноплода журавлина[3].

Клімат помірно континентальний з довгою багатосніжною зимою, теплим літом та добре вираженими перехідними сезонами. Пересічні температури найхолоднішого місяця, січня, становлять −15 °C, найтеплішого, липня, — +19 °C. Середньорічна кількість опадів становить 500 мм за рік. Взимку в основному переважають південно-західні, а влітку — північно-західні вітри[4].

Map of Russia - Moscow time zone.svg

Місто Камбарка, як і вся Удмуртія, розташоване в часовому поясі, позначеному за міжнародним стандартом як Moscow Time Zone (MSK/MSKS). Зміщення відносно UTC становить +3:00 (MSK, зимовий час) / +5:00 (MSKS, літній час).

Історія[ред.ред. код]

Заснування Камбарки пов'язане з будівництвом чавуноливарного заводу на одній з приток Ками. 21 лютого 1741 року уральський гірськозаводчик Акинфій Демидов придбав у башкирів вотчинні землі біля річки Камбарка

« ...з лісами і покосами і всілякими рибними і звіриними ловлями, бортними угіддями  »

http://www.udmurt.ru/region/district/goroda/kambarka/istor.php

Назва міста походить від назви річки, а та, в свою чергу, походить від однієї з башкирських родових груп — канбар[5]. Указом від 22 серпня 1760 року Державна берг-колегія дозволила будівництво в лісовій дачі двох молотових фабрик для переробки чавуну та «пильного» вітряка для розпилювання лісу. В 1761 році почато будівництво греблі та молотових фабрик і в 1767 році будівництво заводу було закінчене. Цей рік офіційно вважається роком заснування міста. Поступово завод розширювався, а разом з ним і заводське селище.

Базарна площа (XVIII століття)

В селищі функціонувало 2 церкви — православна в ім'я Різдва Христового (відкрита в 1794 році) та єдиновірча в ім'я Святих апостолів Петра й Павла (відкрита в 1889 році)[6]. При заводі діяв шпиталь. В 1863 році в Камбарці було відкрито початкове чоловіче земське училище, а в 1872 році — жіноче. 1883 року в місті з'явилась перша земська бібліотека[7].

З 1917 і до 1923 років Камбарка була центром Камбарської волості Осінського повіту Пермської губернії. В результаті адміністративно-територіальної реформи в 1923 році була утворена нова Уральська область і в складі Сарапульського округу був утворений Камбарський район з центром у Камбарці. 22-23 січня пройшов Перший з'їзд Рад Камбарського району, на якому були обрані члени виконкому. Утворений район складався з 14 сільських рад. В 1928 році було створено промислове товариство «Горн», яке спеціалізувалось на виготовленні обозів — з 1965 року товариство перетворено на завод газового обладнання. В 1930 році Сарапульський округ був ліквідований і наступного року, згідно з постановою ВЦВК РРФСР від 10 червня, населені пункти Камбарського району увійшли до складу Сарапульського району Уральської області. Того ж року почалось будівництво Камбарської нафтобази. В 1934 році Камбарка в складі Сарапульського району увійшла до складу Кіровського краю.

Пам'ятник воїнам-визволителям

Згідно з постановою ВЦВК та РНК РРФСР від 1 квітня 1929 року Камбарський завод перейменовано в селище Камбарку. Населення займалось ремісництвом, продуктове постачання йшло повністю через привізні продукти й ринки. В 1933 році на базі залізоробного заводу був організований ливарно-механічний завод, який в 1934 році освоїв серійний випуск вузькоколійних залізничних платформ. В 1944 році завод отримав статус машинобудівного, почався випуск тепловозів різної модифікації[8]. 1936 році Камбарка отримала статус селища міського типу. 1938 року воно в складі Сарапульського району передане зі складу Кіровського краю до новоствореної Удмуртської АРСР. 1939 року, в результаті розукрупнення, був відновлений Камбарський район.

В 1940 році вийшов з друку перший номер районної газети «Зірка», яка зараз видається під назвою «Камська новь». 1941 року був введений в експлуатацію річковий порт. В роки Другої Світової війни місто перебувало в глибокому тилу, тому населення не брало участі в прямих військових діях. Але 80% колективу ливарно-механічного заводу за власним бажанням були зараховані в лави діючої армії. Під час війни місті був організований евакуаційний шпиталь для реабілітації радянський офіцерів та солдатів.

Згідно з указом Президії Верховної Ради РРФСР від 4 липня 1945 році робітниче селище Камбарка перетворене в місто районного підпорядкування. Значною подією було відкриття в 1955 році лісотехнічного (з 1958 року — машинобудівного) технікуму. 1960 року була відкрита дитяча музична школа. В 1964 році, в результаті громадської ініціативи, в місті був відкритий музей історії Камбарського району. В період з 1963 по 1966 роки Камбарка знову перебувала в складі Сарапульського району, а з січня 1967 року вже втретє та востаннє був утворений Камбарський район.

На сьогодні Камбарка є промисловим центром, в якому працюють до 200 підприємств. 2000 року місто отримало свій герб, який одночасно використовується і для всього Камбарського району.

Населення[ред.ред. код]

Камбарка — невелике місто з населенням в 12 271 особи (2009). З них росіяни 84,7%, татари 8,0%, удмурти 2,9%[9].

Роки 1939 1959 1970 1979 1989 1992 1996 1998 2000 2001 2002[10] 2003 2005 2006 2007 2008 2009[11]
Осіб 9 400 13 400 14 100 13 000 13 300 13 400 13 300 13 400 13 400 13 200 12 636 12 600 12 400 12 300 12 400 12 351 12 271

Економіка[ред.ред. код]

Машинобудівний завод
Залізничний вокзал

Камбарка є значним промисловим центром Удмуртської республіки. Саме заснування міста було пов'язане із будівництвом тут чавуноливарного заводу. На сьогодні в місті працює до 200 різних підприємств. Серед значних виділяються:

  • ВАТ «Камбарський завод газового обладнання» — виробництво устаткування для теплогозапостачання[12]
  • ТОВ «Металіст» — виробництво побутових насосів та сейфів
  • ВАТ «Камбарський машинобудівний завод» — виробництво тепловозів, цистерн та шляхових машин[13]
  • Фабрика «Корд» — виробництво кордної нитки для килимів, трикотажне виробництво
  • ВКЦ «Конвеєр» — виробництво продуктів харчування
  • На східній околиці розташоване підприємство із переробки хімічної зброї — Об'єкт 1203 ЗХЗ[14].

Землі навколо міста використовуються населенням для вирощування культурних рослин (жито, ячмінь, гречка, горох, овес, картопля) та для вигодовування великої рогатої худоби, свиней та коней. На південній околиці містяться кар'єри з видобутку глини та піску.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто зв'язане з Сарапулом автомобільною дорогою. Автошляхів з твердим покриттям в бік Татарстану та Башкортостану немає, що створює багато незручностей. В останнє десятиріччя була збудована дорога до села Михайловка і далі до Пермського краю. Місто має своє автротранспортне підприємство. За 9 км на північний захід, на лівому березі річки Ками, в селі Кама розташований річковий порт Камбарка. На західній околиці самого міста міститься паромна переправа через Каму до села Тарасово. В межах Камбарки розташована залізнична станція на залізниці Казань-Єкатеринбург.

Заплановано зведення автомобільного мосту через Каму в районі південніше паромної переправи. Міст матиме довжину 9 км і повинен забезпечити траспортний зв'язок між Татарстаном, Башкортостаном, Удмуртією та регіонами Передуралля[15][16].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Камбарський музей
Гребля Камбарського ставу

В місті діють 2 загальноосвітні школи, ліцей. Серед вишів — Камбарський машинобудівний коледж (філіал Іжевського державного технічного університету) та представництва Євразійського відкритого інституту, Камського інституту гуманітарних та інженерних технологій. З середній спеціальних закладів діє ПТУ № 35.

В Камбарці відкрито Музей історії Камбарського району[17], при машинобудівному заводі міститься музей залізничного траспорту. Серед культурних закладів працюють будинок культури «Машинобудівник», районний будинок культури, центральна районна бібліотека та приватний більярд-клуб.

Із закладів медицини діють центральна районна лікарня, залізнична лікарня, станція переливання крові, станція швидкої допомоги, санепіденагляд, стоматполіклініка, ветстанція.

Серед інших установ соціальної сфери в місті є РАГС, міська організація Російського зеленого хреста, типографія, редакція районної газети «Камська новь», відділення банку С-Банк, поштамп, різноманітні магазини. За мобільний зв'язок в місті відповідає компанія Волга-Телеком.

Архітектура[ред.ред. код]

Дивись також: Вулиці Камбарки

Архітектура міста представлена як старими, так і новими будівлями. Житлова одноповерхова забудова першої половини XIX століття зосереджена на лівому березі ставу. Правий берег був забудований наприкінці XIX століття. До найстаріших будівель належить ціла низка дерев'яних будиночків з одного або двох поверхів. Серед інших споруд виділяється заводська гребля — пам'ятник інженерного мистецтва середини XIX століття. Вона має довжину 800 м та декілька водоспусків. До будівель раннього радянського періоду відносяться будинки, збудовані з червоної цегли, деякі з них пофарбовані в білий та блакитний кольори. Серед будівель пізнього радянського періоду можна виділити споруди машинобудівного заводу, будинок культури, готель тощо. Серед сучасної забудови вирізняється робітниче селище працівників заводу з переробки хімічної зброї, збудоване в 2005 році.

Пам'ятників в місті небагато, всі вони в основному зведені за радянських часів і відображають цю епоху. В Центральному парку, що на лівому березі Камбарського ставу, міститься пам'ятник В. І. Леніну. Трохи далі від центру встановлений пам'ятник воїнам-визволителям з Камбарки. Він досить популярний у мешканців, біля нього завжди лежать свіжі вінки[18]. Позаду стели на стіні викарбувані прізвища загиблих воїнів.

В місті діючим храмом є дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка була визнана пам'яткою історії та культури. Ще дві церкви: церква Петра й Павла — зараз закрита, навколо неї точаться багато розмов щодо власності[19]; Свято-Троїцька церква — нині в будівлі міститься міський млин.

Персоналії[ред.ред. код]

В місті народились:

  • Абрамов Іван Васильович — російський індженер-механік, доктор технічний наук, професор, дійсний член Міжнародної академії інформатизації

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення Росії за районами та містами на 2009 рік
  2. Записки подорожі до Камбарки
  3. Про місто на www.mojgorod.ru
  4. Клімат Камбарського району
  5. Про назву на сайті www.mojgorod.ru
  6. ЦГА УР. Фонд 417. Церкви Камбарського заводу Осінського повіту Пермської губернії
  7. Загальні відомості про Камбарський район
  8. Тепловоз широкої колії ТГМ-40 відзначений в 1938 році золотою медаллю та дипломом на Ляйпцизькому ярмарку
  9. На сайті представника президента Росії в Приволзькому федеральному окрузі
  10. Всеросійський перепис населення Росії в 2002 році
  11. Чисельність населення Росії за районами та містами на 2009 рік
  12. ВАТ «Камбарський завод газового обладнання»
  13. ТОВ «Камбарський машинобудівний завод»
  14. Результати закінчення роботи зі знищення ХЗ на 1203 об'єкті ЗХЗ
  15. Будівництво мосту через Каму на kazan24.ru
  16. Будівництво мосту на www.udm-info.ru
  17. Музей історії Камбарського району
  18. Подорож по Камбарці (з фото)
  19. В Удмуртії продано православний храм

Література[ред.ред. код]

  • Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Около 5000 единиц. М.: Русские словари, ООО «Изд-во Астрель», ООО «Изд-во АСТ», 2001. стр. 182
  • Гл. ред. Горкин А. П. География России: энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. стр. 230
  • Гл. ред. Лаппо Г. М. Города России: энциклопедия. М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. стр. 176

Посилання[ред.ред. код]