Удмуртська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Удмуртська мова
удмурт кыл
Поширена в: Росія
Регіон: Удмуртія,
Башкортостан, Татарстан,
Марій Ел, Пермський край, Кіровська область,
Свердловська область
Носії: бл. 500 тис. чол.
Класифікація: Уральська сім'я
Угрофінські мови
Пермська група
Офіційний статус
Регулює: Удмуртський Інститут історії, мови та літератури Удмуртського відділення РАН
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 udm
ISO 639-3 udm

Удму́ртська мова (удм. удмурт кыл) — мова удмуртів, народу у Росії, що живе в Удмуртії, Башкортостані, Татарстані, Республіці Марій Ел, Пермському краю, Кіровській і Свердловській областях, також незначна кількість у Казахстані.

Чисельність носіїв і діалектний розподіл[ред.ред. код]

Чисельність носіїв удмуртської мови у Росії — 464 тис. осіб (2002, перепис). 3/4 усіх удмуртів називають удмуртську мову рідною, хоча кількість тих, що використовують її постійно, значно менша[1] і постійно зменшується. За підрахунками компанії Google до 2100 року мова може щезнути, адже мова використовується паралельно з російською і більшість носіїв надають перевагу саме російській. Мова не має суттєвої підтримки з боку влади та інших організацій. Її вивчають в школах, але розмовляють нею в основному в сільській місцевості[2].

Удмуртська мова належить до пермської групи угрофінських мов уральської сім'ї мов. Діалектне членування удмуртської мови представлене південним (іноді виділяють ще перефірійно-південне), північним та бесерм'янським (удмуртомовні татари) діалектами.

Особливості удмуртської мови[ред.ред. код]

До характерних ознак удмуртської мови належать:

У морфології:
  • слабка морфологічна диференціація між деякими частинами мови:
из (каміння) та из (кам'яний)
арган (гармонь) та арганчи (гармоніст)
шуд (щастя) та шудтэм (нещасний)
  • іме́нникові властиві категорії числа, відмінка (є 15 відмінків, що входять у залежності від значення іменника у 2 групи — суб'єктно-об'єктну і місцеву), присвійності та специфічна категорія — виокремленої вказівності; категорії роду немає;
  • удмуртське дієслово має категорії перехідності/неперехідності, способу (дійсний, умовний, наказовий), часу, числа, особи, стану, виду і фіктивності.
  • інфінітив дієслова в удмуртській мові має форму на -ны
гыры-ны (орати), мыны-ны (йти, їхати)
  • Крім активного, пасивного і зворотного удмуртські дієслова мають і особливий — спонукальний стан, який утворюється за допомогою афіксу -ты-:
ужаны (працювати) та ужытыны (примусити працювати)
У синтаксисі:
  • порядок слів у реченні не є фіксованим.
У фонетиці:
  • на відміну від решти пермських мов удмуртська мова має наголос на останньому складі слова.
У лексиці:

Писемність і абетка[ред.ред. код]

Розробку удмуртської писемності розпочато у XVIII столітті.

Сучасна абетка — на основі кирилиці і складається з 38 літер, з них 33 — кириличні, решта 5 з діакритичними знаками.

Удмуртська абетка
А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё
Ж ж Ӝ ӝ З з Ӟ ӟ И и Ӥ ӥ Й й
К к Л л Л л М м Н н О о Ö ö
П п Р р С с Т т У у Ф ф Х х
Ц ц Ч ч Ӵ ӵ Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы
Ь ь Э э Ю ю Я я

Застосування удмуртської мови[ред.ред. код]

Піонером вивчення удмуртської мови був церковний діяч Веніамін (Пуцек-Григорович), митрополит Казанський та Свіязький (177582) та мовознавець, який був українцем родом з Лохвиці на Полтавщині. Під його керівництвом були створені промови та вірші (тексти од, кантат) не лише удмуртською, а й іншими мовами Поволжя — мордовською, чуваською і татарською, частину цих творів було виголошено й виконано в Казані 1767 року на честь прибуття туди Катерини II, а на початку 1769 вони були надруковані в Санкт-Петербурзі у збірці «Духовна церемонія» (згодом світ побачило її продовження — «Шлюб душі благочестивої»).

Удмуртська літературна мова і література удмуртською мовою[ред.ред. код]

Удмуртський буквар 1898 р.

У XIX столітті зародилася удмуртська література, розвиваючись на основі різних наріч. У 1847 році були видані перші книги удмуртською мовою.

Літературна норма удмуртської мови являє собою синтез основних наріч (крім бесерм’янського) з переважанням ролі південного наріччя і була вироблена вже у ХХ столітті. Важливу роль у її створенні і покращенні відіграв Василь Алатирєв.

Класиками літератури удмуртської мовою є поети Г. Верещагін, Кузебай Герд (К. П. Чайников), Ашальчі Окі (Л. Г. Векшина), П. Лужанін (П. В. Корепанов) і прозаїки Кедра Мітрей (Д. І. Корепанов), М. П. Петров і Г. Д. Красильников. Спілка удмуртських письменників діє з 1934 року.

Удмуртська мова в Інтернеті[ред.ред. код]

Удмуртський національний Інтернет (Удмуртнет) в силу психологічних, соціально-економічних, мовних, інформаційних і бюрократичних причин є розвинутим недостатньо.

Першим сайтом Удмуртнету вважається Інтернет-сторінка братів Петрових з сел. Курчум-Нор'я (Малопургінський район Республіки Удмуртія), створена у 2001 році. Зараз Удмуртнет — це переважно культурницькі проекти — «Удмуртологія», «Удмуртська мова», «Удмуртські вірші» (брати Петрови), Удмуртська енциклопедія Удмурт элькун, «Вся наша жизнь — Игра» (приватний сайт Сергія та Віри Чіркових, присвячений удмуртській культурі). З решти вирізняється «Удмуртологія» (автор Деніс Сахарних, Іжевськ, Удмуртія) об'єднанням відразу декількох авторських проектів, в тому числі і Ошмесдинь (сторінка воршуда Шудбурдинь. Існує Вікіпедія удмуртською мовою.

Варто відзначити, що більшість удмуртомовних сайтів створені і підтримуються за власний кошт їхніх власників, а деякі хостяться навіть не в Росії.

Удмуртська мова і Україна[ред.ред. код]

Удмуртською мовою за СРСР видано Слово о полку Ігоревім, твори Т. Г. Шевченка, І.Я. Франка, Панаса Мирного тощо.

Українською опубліковані твори деяких удмуртських письменників (Г. Красильникова, Г. Ходирєва та інших).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]