Караганда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Караганда
Герб
Основні дані
Країна Казахстан
Регіон Карагандинська область
Засноване 1931
Населення 451,8 тис. осіб (2005)
Площа міста 543,28 км²
Поштові індекси 100000 (старий 470000)
Телефонний код 7 7212
Географічні координати Координати: 49°50′ пн. ш. 73°10′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 73.167° сх. д. / 49.833; 73.167
Міська влада
Веб-сторінка http://www.karaganda-akimat.kz/
Мер міста Іслам Уакитович Тогайбаєв
Старий герб міста
План Караганды.svg
вулиця Леніна
Центральний вокзал Караганди
Билет автобус Караганда.png


Караганда́ (каз. Қарағанды) — місто в Казахстані, центр Карагандинської області. Великий індустріально-промисловий, науковий і культурний центр.

10 лютого 1934 року Караганда отримала статус міста.

Сьогодні Караганда — найбільше місто області за населенням — 451,8 тис. осіб. (за станом на кінець 2006) і четвертий за чисельністю населення в Казахстані (після — Алмати, Астани і Шимкенту).

Адміністративно місто поділене на два райони: ім. Казибек бі і Октябрський. Місцевими органами управління є міський акимат і міський масліхат.

У Караганді працюють великі підприємства з видобутку вугілля, а також підприємства машинобудування, металообробки і харчової промисловості. У місті працює велика кількість підприємств транспорту і зв'язку. Сьогодні Караганда є найбільшим промисловим, економічним і культурним центром Казахстану.

Етимологія[ред.ред. код]

Вважається, що свою назву місто отримало від поширеного в цих місцях чагарника карагани (жовта акація).

каз. Қарағанды  — караганне.


Історія[ред.ред. код]

Ще в XIX столітті на місці міста не було нічого. Існує легенда, що в 1833 році хлопчик-пастух Аппак Байжанов знайшов вугілля. В кінці XIX століття почався видобуток вугілля спочатку російськими купцями, потім французькими і англійськими підприємцями. На копальнях працювали жителі селищ Велика Міхайловка, Тихонівка, Зелена балка і Новоузенка.

У 1930 році був відновлений активний видобуток вугілля і почалося будівництво тимчасових жител типу глинобитних напівземлянок для приїджих робітників і їх сімей. Потім були побудовані селища Майкудук, Нова Тихоновка і Пришахтинський, в яких оселилася основна маса новоприбулих робітників і фахівців. Значно зросло населення і в старих селищах.

20 березня 1931 року КАЗЦИК постановив утворити Карагандинську робочу Раду з самостійним бюджетом з безпосереднім підпорядкуванням КАЗЦИКу. Його центр знаходився в селі Велика Михайлівка, що увійшло пізніше до складу міста. У 1931 році шахтарське поселення Караганда перетворено в робоче селище, а в 1934 році в місто.

Історія міста в будівництві[ред.ред. код]

Впродовж всієї своєї історії Караганда забудовувалася планомірно і впорядковано, відповідно до генерального плану і проектів «Карагандагіпрошахт» і інших інститутів. Над розробкою проектів працювали добре підготовлені архітектори і конструктори.

Московськими архітекторами був розроблений перший генеральний план міста (1934—1938 рр.) під керівництвом Олександра Івановича Кузнецова, відомого архітектора і містобудівника, за проектами якого було побудовано не одне місто на території всього Радянського Союзу. Нове місто було розраховане на 300 тисяч жителів. Вдало була вирішена система суспільних центрів у поєднанні з прямокутною організацією транспортних магістралей і взаєморозташуванням функціональних зон. Місто повинне було стати затишним і «співмасштабним до людини».

До кінця 1960-х років населення Караганди вже становило понад 300 тисяч. Архітекторам і містобудівникам стало зрозуміло, що необхідний новий генеральний план, розрахований як мінімум на 600 тисяч осіб. Головна ідея нового генплану полягала в створенні єдиного міста, що об'єднувало Старе і Нове місто. Південно-східний район Караганди, де почалося інтенсивне будівництво, став місцем формування сучасного центру міста.

1960—1970-і роки — час, позначений радянським містобудуванням як «будівництво панелєк». Одна з переваг Караганди перед іншими містами на радянському просторі — це те, що талановитищі архітектори, в їх числі Станіслав Ілліч Мордвінцев (заслуженого архітектора і лауреата державної премії Республіки Казахстан)[1], змусили панельні будинки «звиватися», грати кольором. У 1980-і роки населення Караганди становило вже понад 600 тисяч мешканців. Нестримно зростало і саме місто. З'являлися нові мікрорайони, які стали «полігоном» для випробування нових містобудівних ідей. Архітекторам і містобудівникам удалося створити яскравий ансамбль різних за конфігурацією і поверховістю житлових будинків. В цей час йшло активне будівництво культурних пам'ятників, зводилися монументальні скульптури. У 1983 році в Караганді був побудований цирк. Проект викликав нарікання своєю дорожнечею і помпезністю. Проте міські власті наполягли і побудували одну з найпрекрасніших і сучасніших споруд в республіці.

Наступне десятиліття стало для Караганди, так само як і для інших міст Казахстану, кризисним у всіх областях економіки, у тому числі і містобудуванні.

З початком нового століття в місті знов закипіло будівництво: відновлюються головні вулиці, які були передбачені ще в першому плані будівництва міста, реконструюються житлові будинки, культурні і адміністративні будівлі, будуються нові помпезні торгівельні центри, закладаються нові парки. До 10-ліття незалежності РК побудований Етнопарк, аналогів цьому парку немає в республіці: на невеликій території відтворений ландшафт Карагандинської області.

Транспорт[ред.ред. код]

Міський транспорт[ред.ред. код]

Основні види міського транспорту: автобуси, тролейбуси і маршрутні таксі. Карагандинцы активно використовують громадський транспорт. В день міський транспорт перевозить 470 тисяч осіб. Основну частину пасажірооборота везуть на собі автобуси — 74% всіх пасажирів, маршрутні таксі — 24%, тролейбуси — 2% пасажирів.(данні 2005 року)[2]

Міжміський транспорт[ред.ред. код]

Аеропорт «Сари-Арка» пов'язує Караганду з багатьма містами світу. Він забезпечує прийом і випуск всіх типів літаків.

Залізничний вокзал Караганди, знаходиться в центрі міста. Поруч розташований автовокзал, утворюючи дуже зручний транспортний вузол. З Карагандинського автовокзалу [3] вирушають автобуси не лише по Казахстану, але і по Росії (міста Томськ, Омськ, Новосибірськ, Барнаул, Кемерово, Єкатеринбург, Тюмень, Казань), до Монголії (місто Улгій) і Киргизії (місто Бішкек).

Промисловість[ред.ред. код]

У Караганді працюють великі підприємства вугільної промисловості. Машинобудування, металообробка, харчова промисловість. Обсяг виробництва промислової продукції міста в 2005 році склав 64,1 млрд.тенге.

Харчова промисловість[ред.ред. код]

Найбільші підприємства:

  • Хлібозавод — ВАТ «Караганди-нан»
  • ВАТ «Карагандинський маргариновий завод»
  • ВАТ «Цукерки Караганди»[4].
  • ЗАТ ІП «Ефес Караганда пивоварний завод»
  • ТОО «Акнар» — птахофабрика.

Машинобудування і металообробка[ред.ред. код]

Провідними підприємствами машинобудівної галузі є: ЗАТ «Карагандинський завод електротехнічного устаткування», «Карагандинський машинобудівний завод ім. Пархоменко», АОЗТ «КАРГОРМАШ-ІТЕКС»(Завод, вже не діє), ТОО фірма «Механомонтаж», ВАТ «Карагандинський літейно-машинобудівній завод», ВАТ «Автоматика», ТОО «Булат», «Езанол», ТОО «Темко».

Освіта[ред.ред. код]

В місті знаходиться Карагандинський державний технічний університет.

Спорт[ред.ред. код]

У місті базується хокейний клуб «Сариарка», який виступає в Казахстанській хокейній лізі і в чемпіонаті Росії серед команд вищої ліги.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат у Караганді різко-континентальний з суворими зимами, спекотним літом і замалою річною кількістю опадів.[5]. Влітку рослинність вигоряє.

Показник Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Рік
Абсолютний максимум °С 9 6 22 31 36 39 40 40 37 28 19 12 40
Середній максимум °С -9 -9 -3 11 20 25 27 25 19 9 -2 -8 9
Середня температура °С -14 -14 -6 5 13 19 21 18 12 3 -5 -11 3
Середній мінімум °С -19 -19 -12 -1 6 12 14 11 6 -1 -10 -16 -2
Абсоютний мінімум -42 -41 -35 -24 -10 -2 3 -1 -7 -19 -38 -43 -43
Норма опадів 21 19 18 22 36 36 41 33 22 35 27 22 332

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]