Павлодарська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 52°18′ пн. ш. 76°57′ сх. д. / 52.300° пн. ш. 76.950° сх. д. / 52.300; 76.950

Павлодарська область
(каз. Павлодар облысы)
Logo Pavlodar region.png
Герб
Pavlodar in Kazakhstan.svg
Адм. центр Павлодар
Найбільше місто Павлодар
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Північний Казахстан
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне 749 154 (2013) [1] (4,4%, 10-е)
 - густота 6,01 осіб/км² (6-е місце)
Етнікон казахи — 48,8%;
росіяни — 37,9%;
українці — 5,1%;
німці — 2,8%[2][3]
Площа
 - повна 124 755 км² (4,6%, 11-е місце)
Часовий пояс UTC+6
Дата заснування 15 січня 1938 року [4]
Аким Бозумбаєв Канат Алдабергенович
Веб-сторінка офіційний сайт

Павлодарська область утворена в січні 1938 року. Обласний центр — місто Павлодар, розташований на березі Іртиша, найбільшої річки Казахстану.

Область розташована на північному сході Республіки Казахстан і межує на півночі — з Омською, північному сході — з Новосибірською, на сході — з Алтайським краєм Російської Федерації, на півдні — із Східно-Казахстанською та Карагандинською областями, на заході з Акмолінською та Північно-Казахстанською областями Республіки Казахстан.

Географія[ред.ред. код]

Вигідне розташування дозволяє зв'язуватися області з іншими державами і областями Казахстану по Південно-Сибірській і Середньосибірській залізницям, автомобільним, авіаційним, електронним, трубопровідним та річковим видами транспорту.

Велику частину області займає степова рівнина, яку казахи спрадавна називали Сариарка (в перекладі «Жовта рівнина»), — Золотий степ (Казахський дрібносопковик). Вона і справді зберігає в собі величезні багатства. На території області знаходиться Баянаульський національний парк — перлина Павлодарського Приіртишшя, одне з найкрасивіших місць Республіки Казахстан. Гори, соснові ліси, тваринний світ, озера Жасибай, Торайгир, Сабиндиколь справляють незабутнє враження. Тут знаходиться найбільша зона відпочинку і місце паломництва туристів зі всіх кінців Казахстану і Росії.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Павлодарської області різко-континентальний, характеризується холодною тривалою зимою (5,5 місяців), спекотним і коротким літом (3 місяці).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративна карта області

Територія області — 127,5 тис. км². У адміністративно-територіальну структуру області входять 3 міста, 7 селищ, 10 сільських районів, 165 сільських округів і 505 селищ.

  1. Актогайський район — село Актогай (Краснокутськ)
  2. Баянаульський район — село Баянаул
  3. Железінський район — село Железінка
  4. Іртишський район — село Іртишськ (Іртиш, Ертіса)
  5. Качірський район — село Качіри (Кашир)
  6. Леб'яжинський район — село Акку (Леб'яже)
  7. Майський район — село Коктобе (Білогір'я)
  8. Павлодарський район — місто Павлодар
  9. Успенський район — село Успенка
  10. Щербактинський район — село Щербакти (Шарбакти)
  11. Місто Аксу (Єрмак)
  12. Місто Павлодар
  13. Місто Екібастуз

Населення[ред.ред. код]

Населення області — 747,1 тис. осіб (1 січня 2012). Останніми роками демографічна ситуація в Павлодарській області характеризується збільшенням природного приросту населення (абсолютне число дітей, що народилися, в Павлодарській області збільшилося з 8,7 тис. в 1999 році до 9,7 тис. в 2003 році, що більше приблизно на 11,1%). За станом на 1 січня 2004 року — 154,3 тисяч дітей у віці від 0-14 років (20,7% від загальної чисельності), осіб у віці від 15-59 років — 498,1 тис. (66,8%), літніх людей у віці 60 років і старше — 92,8 тисяч осіб (12,5%).

В області проживають представники понад 70 національностей — казахи, росіяни, українці, німці, татари, білоруси та інші. За період 1999-04 рр. чисельність казахів в Павлодарській області зросла на 2,6%. Питома вага міського населення — 64%.

Зміна чисельності населення:[5][6]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 748 651 745 238 743 826 742 911 744 860 746 454
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення 742 276 744 363 746 163 747 055 749 154

Економіка[ред.ред. код]

Павлодарська область — один з головних індустріальних регіонів Казахстану. Історично тут сформувався один з найбільших в економічному просторі СНД територіально-виробничий комплекс з оптимальним поєднанням традиційно складних виробництв і підприємств, що займаються освоєнням мінеральної і вуглеводневої сировини.

Величезний природно-ресурсний потенціал області, наявність розвиненої виробничої і соціальної інфраструктури, високий науково-технічний потенціал, її місцеположення між Центральною Азією і Сибіром привертають пильну увагу промисловців і підприємців різних країн і континентів.

Крім того, до цих показників економічного рівня можна додати і інші привабливі галузі регіону: розвинена банківська сфера, динамічний розвиток малого і середнього бізнесу, наявність фахівців високого класу, сучасна транспортно-комунікаційна інфраструктура, присутність іноземних інвесторів, наявність державних програм розвитку. На території Павлодарської області склався багатогалузевий індустріальний комплекс.

Промисловий потенціал регіону визначають великі експортноорієнтовані промислові компанії. Ними виробляється вугілля, електро- і теплоенергія, глинозем, феросплави. На долю області припадає близько 7% промислового виробництва Республіки, близько 70% республіканського видобутку вугілля, 3/4 республіканського виробництва феросплавів, близько 40% республіканського виробництва електроенергії і нафтопродуктів. В області є достатній потенціал для розвитку підприємств хімічної, машинобудівної і металообробної галузей.

В області активно діє близько 5 тис. підприємств різної форми власності. Найбільш великі з них: АТ «Алюміній Казахстану», філія «Аксуський завод феросплавів» АТ ТНК «Казхром», ТОО «Багатир Аксес Комір», АТ «Євроазіатська енергетична корпорація», АТ «Павлодарський нафтохімічний завод», АТ «Казахстантрактор», АТ «Павлодарський машинобудівний завод», АТ «Павлодарський картонно-руберойдовий завод» і багато інших. Більшість з них добре відомі не лише в республіці, але і за її межами.

Крім того, регіон має в своєму розпорядженні сировинну базу і виробничі потужності по переробці сільгосппродуктів. Енергетичне серце Казахстану — найбільші електростанції Екібастузські, Аксуська ГРЕС, а також череда великих теплостанцій, які обслуговують енергоємкі підприємства Павлодарського промислового комплексу. Безперечною перевагою цих електростанцій є близькість до вугільних джерел і споживачів електричної і теплової енергії.

Чимала роль в області приділяється і сільському господарству. Площу сільськогосподарських угідь регіону становить 11,2 млн га. Основною оброблюваною в області культурою є пшениця — близько половини площі посівів. Біля 15-17% посівів припадає на інші зернові. Крім того, в області культивуються картопля, овочеві і баштанні культури.

Створений в області промисловий потенціал зумовив необхідність розширення транспортних комунікацій і транспортно-економічних зв'язків. Областю є складний транспортно-комунікаційний вузол: тут беруть початок найбільший казахстанський нафтопровід на південь країни (у місто Шимкент), лінії далеких передач електроенергії в різні регіони Казахстану і Росії, канал Іртиш — Караганда.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дослідження вказують на те, що в Приіртиш'ї ще в доісторичні часи жили багаточисельні племена. Сліди стоянок давньої людини знайдені в Баянаульському районі, на березі Іртиша. Знайдені кам'яні знаряддя, кремнієві наконечники стріл і списів. Проходили тисячоліття, змінювалися культури різних племен. Тут кочували кимаки, усуні, кангли, наймани.

Перші експедиції на територію сучасного Павлодарського Пріїртиш'я почалися відразу ж після зміцнення державної влади в Сибіру і установи Тобольської губернії.

Прабатько Павлодару — поштовий форпост Коряковський виник на березі Іртиша в 1720 році. У 1838 році форпост був перетворений в однойменну станицю, а в 1861 році — в місто Павлодар. Тоді ж, на початку 19-го століття намітився підйом сільського господарства, розвиток галузей по переробці сільськогосподарської сировини, гірничої справи. З другої половини 19-го століття ведеться розробка видобутку вугілля в Екібастузі, видобуток солі на озерах Коряковське і Великий Калкаман.

У першій половині 20-го століття з будівництвом залізниці Кулунда-Павлодар (1923) і розвитком судноплавства на Іртиші, господарство розвивається швидкими темпами. Павлодар, що став обласним центром в 1938 році, виявився на перехресті судноплавної річки Іртиш і залізниці, отримав надійний зв'язок з Екібастузом, Уралом, Сибіром. Це послужило подальшому розвитку економіки міста і області. На місці дрібних майстерень виросли великі промислові підприємства.

З 1956 року Павлодар став одним з центрів освоєння цілинних і царинних земель. В результаті підйому цілини посівні площі області збільшилися в десятки разів. Видобуток вугілля і освоєння цілини дали потужний поштовх розвитку продуктивних сил Павлодарської області.

З 1949 по 1962 рік південь території Павлодарської області, входив в склад Семіпалатинського ядерного полігону.

Вигідне економіко-географічне положення, багатющі ресурси, наявність транспортних доріг, каналу Іртиш-Караганда сприяло тому, що в 1957 році був створений Павлодар-Екібастузський територіально-промисловий комплекс, до складу якого увійшли Павлодар, Екібастуз, Аксу (Єрмак). На основі дешевого Екібастузського вугілля створена енергетична база і отримали розвиток нові галузі промисловості: чорна і кольорова металургія, машинобудування, алюмінієва, нафтопереробна і хімічна.

Сьогодні Павлодарська область виділяється серед всіх областей високим промисловим потенціалом, має багатогалузеве сільське господарство, повністю забезпечує себе продуктами сільського господарства. Тут отримали розвиток всі види транспорту, окрім морського, і всі галузі невиробничої сфери.

Природні багатства[ред.ред. код]

Область займає одне з провідних місць в мінерально-сировинному комплексі Республіки Казахстан.

Загальна вартість балансових запасів твердих корисних копалини Павлодарського Приіртиш'я оцінюється в 460 мільярдів доларів. Це — вугілля і самі різні метали, включаючи золото, будівельні матеріали і багато що інше. Частина родовищ давно і успішно розробляється, на інших ведуться додаткові геолого-розвідувальні роботи, уточнюються реальні обсяги корисних копалини, умови видобутку.

У Павлодарській області зосереджено більш за третину всіх вугільних запасів Казахстану. Найбільші з родовищ — Екібастузське і Майкубенське, які зберігають, відповідно, 10,5 мільярда і 2,2 мільярда тонн енергетичної сировини. Перспективні для освоєння і дев'ять інших родовищ із загальним запасом вугілля близько трьох млрд тонн.

Особливість більшості всіх цих родовищ в тому, що вугілля в них залягає неглибоко місцями його пласти виходять прямо на поверхню землі. Через це видобуток виробляється відкритим способом. За перші півстоліття освоєння Екібастузського басейну здобуто понад 2 мільярди тонн вугілля.

Підготовлено до освоєння найбільше мідно-порфірне родовище «Бощекуль». Руди тут залягають близько від поверхні землі і містять в промисловій концентрації не лише мідь, але і молібден, срібло, інші коштовні метали. Загальні запаси міді у всіх родовищах складають три з половиною мільйони тонн.

Майже в 150 тонн оцінюються прогнозовані запаси родовищ золото, яке окрім цього дорогоцінного металу, містить також срібло, мідь, цинк, барит. Ці метали добуваються в основному (близько 300 тисяч тонн руди на рік, з якої виплавляється 300 кілограмів золота, п'ять тонн срібла і 500 тонн цинку (на 2004 рік)) на Майкаїнському родовищі.

Родовища кобальта оцінюються в 14 тисяч тонн, нікелю — в 251 тисяча тонн, марганцю — в 70 тисяч тонн. Найважливіша особливість рудних запасів краю — їх багатокомпонентний склад: окрім основних названих металів, вони містять молібден, берилій, індій, талій, галій, кадмій, германій, селен, телур тощо. В області знайдені родовища малахіта і бірюзи. Деякі фахівці вважають, що є реальні передумови для виявлення технічних і ювелірних алмазів. У Павлодарському Приіртиш'ї відсутні відкриті родовища нафти і газу, проте, майже половину території області займає Приіртишська западина, яку геологи вважають перспективною на величезні запаси вуглеводневої сировини. Прогнозні ресурси нафти оцінюються в 315 мільйонів тонн, а газу в 148 мільярдів кубічних метрів.

В області налічується 89 родовищ так званих загальнопоширених корисних копалини: це сировина для виробництва різних будівельних матеріалів, для потреб промисловості і для інших цілей. Так, наприклад, Карасорське родовище формувальних пісків — найбільше в СНД. Приблизно 700 мільйонів тонн коштовної сировини зберігає Сухановське родовище каолінових вогнетривких глин.

У регіоні великі водні ресурси. По території області протікають більше 140 річок. Об'єм річного стоку Іртиша — близько ста тисяч кубічних кілометрів. Унікальний канал Іртиш-Караганда, що не має аналогів у світі. Майже на всьому 500-кілометровому протязі іртишська вода по ньому тече в гору, долаючи вододіл в півкілометра заввишки, оснащені 22 насосними станціями. Без каналу неможливий був би розвиток вуглевидобування і енергетики в Екібастузі, чорної металургії в Караганді.

У Павлодарській області налічується 1200 великих і малих озер. Близько сотні з них прісні, а решта солоні. На території області розвідано одинадцять родовищ підземних вод з експлуатаційними запасами 3,8 мільйона кубічних метрів на добу. Всі вони придатні для пиття і зрошування.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.