Карагандинська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°00′ пн. ш. 71°00′ сх. д. / 48.000° пн. ш. 71.000° сх. д. / 48.000; 71.000

Карагандинська область
(каз. Қарағанды облысы)
Coat of Arms of Karagandy Province.svg
Герб
Kar obl.svg
Адм. центр Караганда
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Центральний Казахстан
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне ▲ 1 363 264 (2013) [1] (8,1%, 5-е)
 - густота 3,19 осіб/км² (15-е місце)
Етнікон казахи — 44,68%
росіяни — 39,17%
українці — 4,56%
німці — 2,93%[2]
Площа
 - повна 427 982 км² (15,7%, 1-е місце)
Висота
 - максимальна 1565 м (гора Аксоран)
 - мінімальна 0 м
Часовий пояс UTC+6
Дата заснування 10 березня 1932 року
Аким Бауржан Абдишев
Веб-сторінка офіційний сайт

Карагандинська область — область в центральній частині Казахстану. Утворена 10 березня 1932 року. Спочатку обласним центром був Петропавловськ. З 3 серпня 1936 року обласний центр знаходиться в Караганді. Площа 428 000 км², населення 1 358 064 осіб (2012).

Зміст

Адміністративний поділ [ред.]

Райони:

  1. Актогайський район
  2. Бухар-Жирауський район
  3. Осакаровський район
  4. Каркаралинський район
  5. Жанааркинський район
  6. Абайський район
  7. Шетський район
  8. Нуринський район
  9. Улитауський район

В області є 11 міст: Абай, Балхаш, Жезказган, Караганда, Каражал, Каркаралинськ, Приозерськ, Сарань, Сатпаєв, Теміртау, Шахтинськ.

Селища: Агадирь, Акжал, Актас, Актау, Акчатау, Атасу, Верхні Кайракти, Гульшат, Дар'їнський, Долінка, Жайрем, Жамбил, Жезди, Жезказган, Ізумрудний, Кайракти, Карабас, Карагайли, Карсакпай, Кієвка, Конират, Кушоки, Кизилжар, Мойинти, Молодьожний, Новодолинський, Осакаровка, Саришаган, Саяк, Сейфуллін, Токарєвка, Топар, Ульяновський, Шахан, Шашубай, Шубарколь, Южний.

Населення [ред.]

Населення Карагандинської області — поліетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становлять казахи — 44,7%, росіяни — 39,2%, українці — 4,6%, німці — 2,9%, татари — 2,5%. Інші національності складають трохи більше 5,5%.[2]

Зміна чисельності населення:[3][4]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 1 333 656 ▼1 330 927 ▲1 331 702 ▲1 334 438 ▲1 339 368 ▲1 342 081
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення ▼1 341 202 ▲1 346 938 ▲1 352 302 ▲1 358 064 ▲1 363 264

Географія [ред.]

Область розташована в центральній частині республіки, на північний захід від озера Балхаш. Велика частина її зайнята Казахським дрібносопковиком (висота 300–1000 м), серед якого підносяться останциві гірські масиви: Кизилтас на сході (висота до 1565 м — гора Аксоран), Каркаралінські гори на північному сході (висота до 1366 м) і Улутау на заході (висота до 1133 м — пік Акмешит). На півдні дрібносопочник переходить в глинисту пустелю Бетпак-Дала (висота 300–400 м), а на заході — в Туранську низовину з пісками Приаральські Каракуми.

Клімат різко континентальний і вкрай посушливий: дуже спекотне і сухе літо (середні температури липня 20,1 °C на півночі і 25,1 °C на півдні) з пиловими бурями і різкими коливаннями температури протягом доби; зима холодна, довга, малосніжна, з сильними вітрами і буранами (середні температури січня —16,7 °С на півночі, —13 °С на півдні). Опадів випадає на півночі 260–280 мм на рік (у гірських місцевостях понад 300 мм), а на півдні лише 100–125 мм. Вегетаційний період 160 діб на півночі і 200 на півдні.

Найбільш великі річки Сарису і Нура. Всі річки (за винятком верхів'їв Ішима на крайній півночі) належать до басейнів Балхаша і невеликих озер: вони маловодні, влітку сильно міліють, розпадаються на плеса, засолоняются або повністю пересихають. Для водопостачання промислових центрів і сільсько-господарських районів побудовані водосховища (найбільші: Самаркандське і Шерубай-Нурінське в районі Караганди і Кенгирське поблизу Жезказгана), а також канал Іртиш — Караганда (довжина 495 км.). Багато озер, головним чином солоних (Карасор на півночі, Каракоїн на півдні тощо); багато з них заповнюється водою тільки навесні. На південному сході — озеро Балхаш.

Північна частина області зайнята злаково-полиновим степом на червоно-коричневих і каштанових ґрунтах; це основний район неполивного землеробства і відкриття цілини. Південніше розвинена рідкісна напівпустельна і пустельна полинно-солянкова рослинність на частково засолених світло-каштанових, а на півдні сіроземних і бурих ґрунтах з плямами солонців і пісків; на піщаних масивах — злаково-полинова і чагарникова рослинність. На піднесених місцях дрібносопочника поширені степи з острівцями деревної рослинності (сосна, береза, осика, верби) на сильно щебнистих каштанових і гірських чорноземних ґрунтах.

У напівпустелях і пустелях багато гризунів (ховрахи, тушканчики, піщанки) і хижаків (вовк, лис корсак), сайги, зустрічаються архари і джейран, серед дрібносопочника — сарна, а також дрохва тощо. По берегах річок і озер — водоплавний птах, в чагарниках очеретів — кабани і акліматизована ондатра; у озері Балхаш багато риби (короп, судак, марінка тощо).

Економіка [ред.]

Переважає велика промисловість переважно по видобутку і переробці мінеральної сировини, а також зернове землеробство і відгінно-пасовищне тваринництво. Енергетика базується на місцевому вугіллі; найбільш великі теплові електростанції в містах Абай, Караганда, Теміртау, Жезказган, Балхаш. Головні галузі промисловості: вугільна (Карагандинський вугільний басейн, і кольорова металургія (здобич і виплавка міді і молібдену, здобич поліметалів). Розвинена також здобич залізної і марганцевої руди. Чорна металургія — в значній мірі на місцевій руді. Металоємке машинобудування (зокрема для вугільної промисловості), виробництво будматеріалів (цементу, цеглини, винищити), хімічна, легка (швейна, трикотажна, взуттєва) і харчова (м'ясна, маслосироробна і молочна, мукомельна, кондитерська тощо) промисловість. Основна частина промислових підприємств знаходиться в Караганді і її районі: у Теміртау — Карагандинський металургійний комбінат, заводи синтетичного каучуку, ливарно-механічний тощо, в містах Сарань, Абай, Шахтинськ — кам'яновугільна промисловість, а також в районі Жезказгана (Жезказганський гірничо-металургійний комбінат з мідеплавильним і ремонтний-механічним заводами, Карсакпайський мідеплавильний завод того ж комбінату, марганцеві копальні в Джезди та Жездинське рудоуправління ВО «Казсвинец» тощо) і Балхаша (гірничо-металургійний комбінат з копальнями в Коунраде і Саяке, рибний завод). З інших промислових центрів виділяються: Актау (цементний завод), Акчатау, Акжал, Кайракти, Карагайли тощо. (поліметалічні гірничо-збагачувальні комбінати і копальні), Каражал (видобування залізної руди).

Примітки [ред.]

  1. ↑ Агентство Республіки Казахстан по статистиці. Населення: Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 (казах.), (рос.)
  2. ↑ а б Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010 (казах.), (рос.)
  3. ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003–2012
  4. ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року (казах.), (рос.)

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Карагандинська область
Області:
Flag of Kazakhstan.svg
Міста республіканського значення:


Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Kpdf bookish.svg
 Ця сторінка недостатньо або зовсім не категоризована чи категорії, що є на сторінці, не існують.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карагандинська_область&oldid=12642679