Карл Марія фон Вебер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вебер Карл Марія

Карл Марі́я фон Ве́бер — (нім. Carl Maria von Weber; 18 або 19 листопада 1786 Ойтін — 5 червня 1826, Лондон)  — німецький композитор, диригент і піаніст. Основоположник німецької романтичної опери.

З творчістю Вебера був обізнаний Тарас Шевченко, зокрема з оперою «Фрайшюц» («Вільний стрілець») і музикою до драми П.-О. Вольфа «Преціоза». Ці твори він згадав у повістях «Музыкант» і «Несчастный» та в «Щоденнику» (5 лютого 1858).

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

З дитинства Вебер ріс в атмосфері театру, тому що його батько був антерпренером у трупі. Через часті переїзди не мав постійної освіти, але наприкінці 1790-х років він починає займатись із Міхаелєм Гайдном (молодший брат Йозефа Гайдна) і пише перші твори, зокрема опери «Лісова дівчина», зінгшпіль «Петер Шмоль і його сусіди».

В 14 років він виступає як піаніст, а в 17 років як диригент. В 1803 році займається з абатом Фоглером, що прищепив Веберу інтерес до народної музики.

На 18041817 роки припадає становлення оперної творчості композитора. Вебер працює при різних дворах і театрах (капельмейстер в оперному театрі Бреславля, кілька років прослужив особистим секретарем герцога Вюртембергського в Штутгарті, керував оперним театром у Празі (1813—1816 р.). У Дармштадті він зустрічався з іншими композиторами, було засновано «Гармонійне товариство», у числі композиторів якого був Мейєрбер. Вебера цікавить німецька література й німецька музика (пісня). Почав писати критичні статті. З'являються опери «Рюбецаль», «Сільвана», «Абу Гассан».

1817—1826 роки — це зрілий, «дрезденський» період. У цей час Вебер працює як диригент і керівник оперного театру. Іде боротьба за національну німецьку оперу, проти панівного становища італійської. У цей період Вебер створює свої кращі твори: сонати, «Запрошення до танцю», піднімає побутовий жанр на художню висоту, «Концертштюк» для фортепіано з оркестром — програмна музика, віртуозний концертний твір. Значне місце займають у творчості Вебера вальси, які можна вважати випередженням шопенівських доробків у цьому жанрі.

У 1821 р. К.М.Вебер написав свою найвідомішу оперу «Чарівний стрілець». З величезним успіхом вона була поставлена в Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною романтичною німецькою опери. Жанр опери — романтичний зінґшпіль.

1823 р. — опера «Евріанта». Написана для Віденської опери. Новий тип опери — велика романтична лицарська опера без розмовних діалогів. В основі сюжету — середньовічна легенда (13 століття). Ця опера великого визнання не одержала. Вона випереджує оперу Вагнера («Лоенгрін»).

1826 р. — опера «Оберон», поставлена в Лондоні. Це казкова опера, за жанром — зінгшпіль. Тут сполучається фантастика з реальністю.

Вебер вважається першим німецьким композитором, який глибоко розумів склад національної музики і підняв національний німецький фольклор до високої художньої досконалості. Він протягом всієї своєї діяльності залишився вірний національному напрямку, і в його операх лежить той фундамент, на якому Вагнер побудував «Тангейзера» й «Лоенгріна».

З українською тематикою пов'язані Варіації на пісню "Schöne Minka" ("Гарна Мінка") (Air Russe varié pour le Pianoforte, op. 40, 1815), написані Вебером для Великої княжни Марії Павлівни, герцогині Саксен-Ваймар-Айзенахської. Насправді "Гарна Мінка" є німецьким переспівом відомої народної пісні "Їхав козак за Дунай".

Твори[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • «Петер Шмоль і його сусіди» (Peter Schmoll und seine Nachbarn), 1802
  • «Рюбецаль», 1805
  • «Сільвана» (Silvana), 1810
  • «Абу Гасан» (Abu Hassan), 1811
  • «Преціоза» (Preciosa), 1821
  • «Вільний стрілець» («Чарівний стрілець") (Der Freischütz), 1821
  • «Три Пінто», 1888. Закінчена Г.Малером.
  • «Евріанта» (Euryanthe), 1823
  • «Оберон» (Oberon), 1826

Духовна музика[ред.ред. код]

  • Меса мі-бемоль мажор J.224 (1818)
  • Меса соль мажор op.76 J.251 (1818-19)

Для голосу з оркестром[ред.ред. код]

  • Кантата Der erste Ton для хору з оркестром op.14 J.58 (1808 / revised 1810)
  • Речитатив і родно Il momento s'avvicina для сопрано і оркестру op.16 J.93 (1810)
  • Гімн In seiner Ordnung schafft der Herr для солістів хору і оркестру op.36 J.154 (1812)
  • Кантата Kampf und Sieg для солістів хору і оркестру op.44 J.190 (1815)
  • Сцена і Арія Misera me!Помилуй мене») для сопрано і оркестру op.50 J.121 (1811)
  • Ювілейна кантата до 50-річчя короля Фрідріха Августа I Сксонського для солісту, хору і оркестру op.58 J.244 (1818)

Для інструментів-соло з оркестром[ред.ред. код]

  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1, до мажор op. 11 J.98 (1810)
  • Концерт для з оркестром № 2 Es-dur op. 32 J.155 (1812)
  • Концерт для фагота з оркестром F-dur op. 75 J.127 (1811 / revised 1822)
  • Концерт для кларнету з оркестром № 1 f-moll op. 73 J.114 (1811)
  • Концерт для кларнету з оркестром № 2 Es-dur, Opus 74 J.118 (1811)
  • Велике поппурі для віолончелі з оркестром D-dur op. 20 J.64 (1808)
  • Концертіно для кларнету з оркестром c-moll/Es-dur, op. 26 J.109 (1811)
  • Концертштюк для валторни з оркестром e-moll op. 45 J.188 (1815)
  • Концертштюк для фортепіано з оркестром f-moll op. 79 J.282 (1821)
  • Romanza siciliana для флейти з оркестром J.47 (1805)
  • Шість варіацій на тему A Schüsserl und a Reind'rl для альта з оркестром J.49 (1800 / редакція 1806)
  • Угорське Andante and rondo для двох альтів і оркестру J.79 (1809)
  • Варіації для віолончелі оркестром ре мінор J.94 (1810)
  • Adagio and rondo для гармонікорду з оркестром фа мажор J.115 (1811)
  • Угорське Andante and rondo (Andante e Rondo Ongarese) для фаготу оркестром до мажор op. 35 J.158 (1813) редакція J.79

Див. також[ред.ред. код]

  • 4152 Вебер - астероїд, названий на честь композитора.

Література[ред.ред. код]