Касетна бомба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Американський бомбардувальник B-1 Lancer скидає касетні бомби.

Касетні бомби — авіабомби і артилерійські снаряди, що складаються з виштовхуваного заряду і сотень вибухонебезпечних малих бойових елементів. Ці елементи розкидаються великою територією.

Далеко не всі з них вибухають при ударі. Нерідко вони залишаються в бойовому стані багато років, представляючи загрозу для мирного населення. Військові розглядають касетні боєприпаси як ефективний засіб знищення живої сили супротивника, що дозволяє охопити значну площу. Касетні боєприпаси перебувають на озброєнні армій багатьох країн і не раз застосовувалися у військових конфліктах. [1]

Типи касетних бомб[ред.ред. код]

Запалювальні[ред.ред. код]

Дія запалювальних касетних бомб подібна до дії конвенційних запалювальних бомб. Вони розраховані для підпалів об'єктів і містять, як правило, білий фосфор чи напалм, як також протипіхотні та протитанкові елементи для послаблення опору ворога. Перед тим, як скидати на міста, застосовують конвенційні вибухові бомби з метою зруйнування дахів та мурів будинків щоб уражати займисті матеріали.

Одним з перших прикладів таких бомб, був так званий «Хлібний кошик» Молотова, що вперше застосував Радянський Союз узимку 1939—1940 років.

Протипіхотні[ред.ред. код]

Протипіхотні касетні бомби використовують осколкові бомбочки і розраховані для знищення м'яких неброньованих цілей. Цей тип касетної бомби разом із запалювальною були першими, що їх виготовляли німці в Другу світову війну. Їх разом з часовим механізмами та підривними пастками горезвісно використовували під час так званого Блітц-кріґ для того, аби призупинити гасіння пожеж та внормування життя після бомбардувань. Для атакування траншей до них додавались контактні детонатори.

Цей тип зброї поширено застосовувався під час В'єтнамської війни, де було скинено мільйони тон боєприпасів на Лаос, Камбоджу та В'єтнам.

Протитанкові[ред.ред. код]

Більшість бронебійної зброї мають кумулятивні боєголовки для пробивання броні танку чи бронемашини. У деяких випадках з метою успішного ураження бронетехніки, використовуються керовані снаряди. Сучасні керовані снаряди, як, скажімо, в американському CBU-97 можуть містити з кумулятивні боєголовки або вибухові бронепроникачі.

Некеровані боєснаряди розраховані для ефективного знешкодження траншей та укриттів. Для спрощення виробництва та поліпшення ефективного ураження різних цілей боєснаряди таких касетних бомб виготовляють з осколково-вибуховим та кумулятивним ефектом.

Протиаеродромні[ред.ред. код]

Протиаеродромна касетна бомба

Протиаеродромна касетна бомба, як, скажімо, британська JP233 розрахована на проникнення бетону перед вибухом, що уможливить ушкодити та знищити поверхню злітно-посадкової смуги. У випадку бомби JP233 вона створює кратери за допомогою дворівневих боєголовок, котрі складаються з кумулятивних та звичайних вибухових. Кумулятивна головка створює невеличкий кратер в бетоні після чого його розмір збільшується конвенційними вибуховим пристроєм.

Протиаеродромна зброя переважно застосовується вкупі з протипіхотною, оснащеною часовими механізмами та підривними пастками для сповільнення процесу відновлення злітно-посадкових смуг.

Мінувальні[ред.ред. код]

Коли застосовується касетна бомба для розкидання мін, то мінні боєприпаси не вибухають одразу, а ведуть себе як звичайні наземні міни. Як правило, така бомба складається з комбінації протипіхотних та протитанкових мін. Оскільки розкидані міни лежать на поверхні землі просто неба, то певні типи протипіхотних мін після падіння на землю викидають розтяжкові дротики при урухомленні яких міни вибухають. Це робиться з метою ускладнити очищення мінних полів.

Певні типи мін мають самоліквідатори, що спрацьовують після періоду 4-48 годин з метою запобігти непрохідності поля битви чи зменшення зусиль у їх знешкодженні після бою.

Хімічні[ред.ред. код]

Протягом 1950-х та 1960-х років США та Радянський союз розробили касетні бомби для поширення хімічної зброї. У 1993 році було прийнято Конвенцію про заборону хімічної зброї. США та Росія зараз в процесі знищення запасів хімічної зброї. Вони також отримали відтермінування для повного його знищення.

Електрокоротильні[ред.ред. код]

Електрокоротильна касетна зброя CBU-94/B вперше була застосована американцями у війні в Косово 1999 року. Вона складається з ємності заповненої 202 BLU-114/B боєприпасами. Кожен такий боєприпас містить невеликий вибуховий заряд для розкидання 147 котушок чудового струмопровідного волокна, як правило, карбонового волокна або покритого алюмінієм скловолокна. Мета такої бомби знеструмити та зруйнувати лінії електропередач через закорочення високовольтних ліній та електричних підстанцій.

В Сербії при першому атакування було виведено з ладу 70% усього електропостачання. За неперевіреними даними для відновлення однієї трансформаторної підстанції після нападу зі застосуванням струмопровідного волокна було задіяно 500 людей, що працювали майже 15 годин.

Листівкові[ред.ред. код]

Бомба LBU-30 розрахована на скидання і поширення великої кількості листівок. (Поширення листівок з літаків є частиною тактики військової пропаганди). Розкидання листівок малими розпорошувальними пристроями касетної бомби уможливлює їх цілеспрямування на конкретну територію, а не рознесення вітром на великі відстані. Касетна бомба LBU-30 містить пристрої SUU-30 для поширення листівок. Самі поширювачі переважно складаються з частин старих бомб. Цей тип касетної бомби тестувався на військово-повітряній базі Eglin у 2000 році і скидався літаком F-16 з висоти 6100 метрів.[2]

Загроза мирному населенню[ред.ред. код]

Кількість загиблих[ред.ред. код]

Єдина організація, що докладає зусиль порахувати кількість поранених та вбитих від касетних бомб є Міжнародні інваліди (Handicap International). За даними звіту 2006 року, що робився на підставі досліджень 24 країн, було налічено 11000 документально засвідчених жертв і 98% з котрих належали до мирного населення. За даними цієї організації по цілому світі загальна кількість жертв може сягати понад 100 000.[3]

«Касетні бомби застосовувались у 21 країні світу, — стверджує генеральний директор бельгійського відділення Міжнародних інвалідів,- за попередніми підрахунками, 33 мільйони снарядів, що не розірвались і знаходяться зараз в землі».

Життя більш ніж 10 тисяч осіб на планеті за останні 30 років забрали касетні бомби. Дуже часто їх жертвами стають діти.[4]

Де застосовувались касетні бомби[ред.ред. код]

  • Албанія
  • Афганістан
  • Боснія і Герцеговина
  • В'єтнам
  • Еритрея
  • Ефіопія
  • Західна Сахара
  • Ізраїль
  • Ірак
  • Камбоджа
  • Кувейт
  • Лаос
  • Ліван
  • Лівія
  • Пакистан
  • Саудівська Аравія
  • Сербія (в тому числі і Косово)
  • Сирія
  • Судан
  • Сьєра Леоне
  • Таджикистан
  • Хорватія
  • Чад
  • Чечня
  • Чорногорія

[3]

Активно касетні бомби використовувалися в Іраку, Косово, Афганістані, Лівані. Американці застосовували касетні бомби під час військового конфлікту в Югославії в 1999 році і війни в Афганістані в 2001 році. За оцінками ООН, Ізраїль скинув більше чотирьох мільйонів таких бомб в південній частині Лівану під час збройного конфлікту в 2006 році. За даними ООН, найчастіше від мін, що не розірвалися, які були упаковані в касетні бомби, страждають мирні жителі і особливо діти, яких приваблює яскраве забарвлення боєприпасів.

  • В квітні 2011 р. касетні бомби використовувались урядовими військами Муаммара Каддафі у внутрішньому лівійському конфлікті проти повстанців та цивільного населення міста Місурата

Конференція у Дубліні[ред.ред. код]

У 2008 році у Дубліні на міжнародній конференції досягнута угода про заборону використання касетних бомб. Дипломати більш ніж зі 100 країн — учасниць конференції домовилися про проект угоди, який покликаний зупинити поточне виробництво касетних бомб і вилучити цей вид озброєння з арсеналів.

Згідно з угодою всі запаси касетних бомб повинні бути знищені протягом 8 років.

Тим часом, поточний проект угоди допускає можливість розробки майбутнього покоління «гуманніших» касетних бомб з меншим радіусом поразки і механізмом самознищення.[5]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

  1. «Хрещатик» Київська муніципальна газета 29.05.2008
  2. Перекладено з відповідної статті англійської Вікіпедії
  3. а б Q&A: Cluster bombs
  4. http://maidanua.org/static/news/2007/1172178809.html
  5. http://edition.cnn.com/2008/WORLD/europe/05/30/cluster.treaty/index.html