Косово
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Автономний край Косово і Метохія |
|||||
|
|||||
| Гімн: Європа | |||||
 |
|||||
| Столиця | Приштина | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Сербська, албанська Мови національних меншин: турецька, ґоранська, циганська, боснійська |
||||
| Державний устрій | під контролем адміністрації ООН | ||||
| - Президент | Фатмір Сейдіу | ||||
| - Прем'єр-міністр | Хашим Тачі | ||||
| Розбудова держави | |||||
| - Автономний регіон Кос-Мет | 1945 | ||||
| - Автономна провінція Косова і Метохії | 1963 | ||||
| - Соціалістина автономна провінція Косово | 1974 | ||||
| - Автономна провінція Косова і Метохії | 1990 | ||||
| - Декларація про незалежність | 17 лютого 2008 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 10 887 км² (-) | ||||
| - Води (%) | - | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2005 р. | 2 200 000 (-) | ||||
| - Щільність | 220/км² (-) | ||||
| Валюта | євро (EUR) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| Домен Інтернет | - | ||||
| Телефонний код | +381 | ||||
Ко́сово (серб. Косово, Аутономна покрајина Косово и Метохија, алб. Kosova, Kosovë, Republika e Kosovës) — регіон на Балканах, частина Сербії, що проголосив незалежність та визнаний 54-ма державами [1] (станом на 29 січня 2009).
Межує з Македонією, іншими регіонами Сербії на сході та півночі, Албанією на південному заході та Чорногорією на північному заході.
Албанська більшість (92%), що проживає в Косові, яка й вимагала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком декількох общин, більшість в яких становлять серби. Серби не беруть участь в управлінні Косовом. [Джерело?]
Зміст |
[ред.] Новітня історія
У 1918—1945 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918—1929 КСХС) у складі різних провінцій.
Після вторгнення італійсько-албанських сил, вони займають Косово і віддають більшість території Албанії, що знаходиться під контролем Муссоліні. В той період були скоєні злочини над не-албанським населенням (сербами, євреями, ромами та іншими). 100 000 сербів були виселені, а 10 000 вбиті. Після виходу фашистської Італії з війни, територія знаходилась під прямим контролем Німеччини.
Після звільнення Косова партизанами була створена Автономна Косово-Метохійська область (серб. Аутономна Косовско-метохијска област), як частина Демократичної Федеральної Югославії, з 1946 — частина НР Сербії в складі Федеративної Народної Республіки Югославія. В 1963, за новою коституцією створена Соціалістичний Автономний Край Косово (серб. Социјалистичка Аутономна Покрајина Косово), як частина Соціалістичної Республіки Сербія в складі СФРЮ. В 1974 були розширені автономні права САК Косово та прирівнений за ними до інших республік Югославії.
В 1980 році албанці розпочинають рух за визнання Косово окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (під час розпаду СФРЮ) автономія була зменшена, заснуванням Автономного Края Косово (серб. Аутономна Покрајина Косово и Метохија) те «деградацією» головного статута з Конституції Краю до Статуту Краю. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косово» і проголошує незалежність провінції. Владою СРЮ було оголошено надзвичайний стан, у липні був розпущений парламент Косова.
Починаються негаразди з югославським та сербським керівництвом, та заворушення на етнічному ґрунті, більша частина албанців в Косові бойкотує перепис населення 1991, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюваний Буджаром Букоші, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційному референдумі 1992 року, більшість каже «так» незалежності Косова.
В 1992 стає частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія). Ситуація загостряються 1996 року і перетворюються на відкриту громадянську війну між Армією Звільнення Косова (алб. Ushtria Çlirimtare e Kosovës) та албанських військових одиниць з однієї сторони та сербсько-югославських з іншої. Призводить до виїзду Косова коло 500.000 албанців та 12.000 загиблих.
В 1999 році НАТО примушує вийти з Косова сербсько-югославські війська і ставить провінцію під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців до Косова та приходу нових 100.000 з самої Албанії, кордону з якою в Косово фактично не було. Дуже часто проявляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягають кульмінації 2004 року коли після загадкового вбивства албанського хлопця маси озброєних албанців руйнували сербські церкви, монастирі та державні інституції.
[ред.] Сербські і албанські претензії
Зазіхання сербів на край Косово і Метохія грунтуються на принципах історичного права. Албанці у свою чергу наполягають на перевазі етнічного права, хоча також намагаються підвести під свої претензії історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).
У середньовіччі на території Косово і Метохії склалося ядро середньовічної сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поряд з містом Печ). В даний час край рясніє пам'ятниками православної архітерктури як середніх століть, так і нового часу. Зокрема, тут знаходяться шановані православними монастирі Високі Дечани, Грачаніца і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди в результаті перемоги в Першій балканській війні в 1912 році повернулася сербська армія. Проте, центром новітньої сербської держави, є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якого почалося звільнення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.
[ред.] Незалежність
Незалежність проголошена парламентом краю Косово 17 лютого 2008 року о 17:20 за місцевим часом (18:20 — за київським). Того ж дня презентовано офіційні символи Косова. Прапором Косова є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнищі із шістьма білими зірками вгорі. Із 1999 року Косово перебуває під контролем адміністрації ООН зі столицею в Приштині. 18 лютого парламент Сербії прийняв рішення про анулювання рішення парламенту краю Косово.
Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад п'ятдесят країн зі всього світу, серед них Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Об’єднане Королівство, Польща. Натомість такі країни, як Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія й деякі інші все ще не готові визнати Косово, головним чином через те, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу подібним чином, як це відбулося з Косовим. Воїслав Коштуніца, прем’єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише в складі Сербії.
Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами[2] та займає позицію вичікування юридично не приймаючи жодного рішення стосвоно визнання Косова.
[ред.] Економіка
На території Косово знаходяться найбільші поклади корисних копалин: свинця, цинку, нікелю, кобальта, бокситів та магнезита. Поклади рідких мінералів: індій, кадмій, германій, талій та зеолит. Родовище бурого вугілля оцінюють більш ніж в 15 млрд т, що дає можливість вести їх експлуатацію протягом 150-200 років [3].
В Косові найбільше виробляють вино, добувають нікель, свинець і цинк.
Найбільший ринок експорту і імпорту це Республіка Македонія (€220 млн. і €9 млн.), за нею Сербія (€111 млн. та €5 млн.)[4], Німеччина і Туреччина. Офіційною валютою Косова є Євро. Сербський Динар використовується переважно в сербських анклавах.
[ред.] Офіційні сайти
[ред.] Матеріали в інтернеті
- НОВИНАР.Фотогалереї. Народження нової держави: Косово готується святкувати незалежність
- НОВИНАР: Парламент Косова скликаний на сесію для проголошення незалежності 17.02.2008 13:28
[ред.] Примітки
- ↑ Список держав які визнали Косово (англ.)
- ↑ Україна визначиться щодо Косова після консультацій із США, Росією та ЄС [1]
- ↑ www.utro.ru [2]
- ↑ The World Bank (April 2006). Kosovo Monthly Economic Briefing: Preparing for next winter (PDF).
