Кеш'ю
| Кеш'ю | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Anacardium occidentale |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| 72 рода, див. текст.
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Кеш'ю (Anacardium occidentale) — тропічне дерево родини анакардієвих (Anacardiaceae), родом з північно-східної Бразилії. Зараз також широко культивується в Індії й Африці. Його отруйне насіння, що нагадує формою нирки, стає їстівним після обсмажування.
Форма дерева: Дерево висотою до 8 м, розгалужене до самої землі з регулярною кроною.
Листя: Овальні, шкірясті, з короткими хвостиками.
Квіти: Дрібні, зібрані в гроно, пахучі, зеленувато або жовто-білі.
Насіння: Формою нагадує нирку. В шкарлупці нагадує грушку.
[ред.] Кеш’ю
Вічнозелене деревце з покрученою сучкуватою кроною, за розмірами трошки менше ніж наша горобина – в помірних широтах України, на жаль не росте. Його батьківщина - субтропіки. Проте анакардіум цілком може обходитись без води по півроку і виживає там, де більшість дерев гинуть. Саме тому колись індійці ним зацікавились. Горіхи кеш’ю заміняють дорожчий мигдаль (хоча дехто й вважає, що кеш’ю гірші за якістю). Першими європейцями, які оцінили анакардіум, були португальці. Саме вони ввели його в культуру в своїх колоніях, розширили масштаби вирощування культури за межами історичної батьківщини настільки, що за культивуванням Індія згодом перегнала Бразилію. Багато «індійських горішків» іде на експорт. Плід кеш’ю – горіх брунькоподібної форми – розташований на плодоніжці, схожій на грушу. Плодоніжка має кисло-солодкий в’яжучий смак, її використовують у свіжому вигляді або для приготування желе, варення, вина кенжу (kaju). За вмістом вітаміну С «яблуко кеш’ю» значно переважає лимон, а за кількістю вітаміну В – апельсин. Із зеленувато-коричневої шелехи горіхів, що містить понад 30% їдкого соку (він подразнює слизову оболонку рота і спричиняє пухирі на язиках і губах) можна отримати цінну рідку смолисту олію – кардойль, яку використовують для лікування прокази, а також у техніці – наприклад, при виготовленні стійких до вологості лаків; при виробництві кабелів у якості ізолятора; протравлена кардойлем деревина набуває здатності протистояти нападанням термітів. Ядра горіхів кеш’ю споживають у їжу після обсмажування, в процесі якого знищуються залишки смолянистих речовин.
