Самюель Ето'о

	Самуель Ето'о
	Самуель Ето'о
Особисті дані
Повне ім'я	Самуель Ето'о Фіс
Народження	10 березня 1981 (43 роки)
	Дуала, Камерун
Зріст	180 см
Вага	76 кг
Громадянство	Камерун
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1992–1997	«Каджі Спорт Академія»
Професіональні клуби*
Національна збірна**
Тренерська діяльність***
Звання, нагороди
Нагороди	Африканський футболіст року (2003, 2004, 2005, 2010) Golden foot (2015) Трофей Пічічі (2006) European Medal of Toleranced
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті. ; Інформацію оновлено 4 квітня 2019.
	** Інформацію про ігри та голи за національну збірну ; оновлено 4 квітня 2019.
	*** Тільки на посаді головного тренера.
Самуель Ето'о у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ето'о.

Самуе́ль Ето'о́ Фіс (фр. Samuel Eto'o Fils, нар. 10 березня 1981, Дуала, Камерун) — камерунський функціонер^[1] та тренер, в минулому футболіст, нападник, відомий виступами за низку провідних європейських клубних команд та збірну Камеруну. Один із найкращих нападників в історії африканського футболу. Найкращий бомбардир в історії Кубка африканських націй та в історії збірної Камеруну.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Реал Мадрид»[ред. | ред. код]

У 1997 році Ето'о приєднався до клубу «Реал Мадрид». Він став гравцем резерву, і не мав права брати участь в офіційних іграх, оскільки резервна команда «Реалу» перебувала на той момент у лізі, де було заборонено заявляти на матч гравців з країн, що не входили до ЄС. Тому протягом декількох років Ето'о перебував у різних клубах на правах оренди.

«Мальорка»[ред. | ред. код]

Він добре зарекомендував себе у виступах за «Мальорку», клубом було прийнято рішення викупити Самуеля у «Реала». Ето'о виправдав очікування власників клубу: на момент переходу в «Барселону» влітку 2004 йому належав рекорд за кількістю голів, забитих за «Мальорку» у першості Іспанії.

«Барселона»[ред. | ред. код]

Дебютував у новому клубі Самуель 29 серпня 2004 року. В цьому поєдинку з клубом «Расинг» в матчі першого туру Ла Ліги 2004/05 він забив свій перший м'яч за клуб, а матч закінчився з рахунком 2:0. В кінці сезону «Барселона» стала переможцем чемпіонату і Суперкубку Іспанії.

У наступному сезоні Самюель був у відмінній спортивній формі і показував високі результати. 2 листопада 2005 року «Барселона» переграла грецький клуб «Панатінаїкос» (5:0). У цьому матчі Ето'о зробив свій перший хет-трик за клуб. Він став найкращим нападником чемпіонату, потрапив в символічну збірну Африканського кубку (також став кращим нападником цього турніру), в символічну збірну FIFPro, також потрапив до збірної року за версією FIFA. Крім цього, його визнали найкращим нападником Ліги чемпіонів 2005/06. У цьому сезоні «Барселона» повторила успіх сезону 2004/05 в Чемпіонаті і Суперкубку Іспанії, а також виграла Лігу чемпіонів.

Сезон 2006/07 був не дуже успішний і для Самюеля і для його клубу. Футболіст отримував багато травм, довго лікувався і так і не проявив себе на полі нічим видатним. «Барселона» не виграла жодного турніру.

На початку сезону 2007/08 Самюель отримав чергову травму і зміг грати тільки в другій половині року. З його допомогою «Барселона» скоротила відрив від «Реала» по ходу чемпіонату. Однак в цьому сезоні «Реал» став чемпіоном. У Лізі чемпіонів каталонці дійшли до півфіналу, де програли «Манчестер Юнайтед».

Влітку 2008 року в «Барселону» прийшов новий тренер — Жузеп Гвардіола. Ето'о не зміг знайти спільну мову з ним і Гвардіола вирішив, що клубу пора розлучитися з камерунським футболістом, а також з Роналдіньо і Деку. Останні два покинули клуб в тому ж році, проте Самюель ще сезон відіграв у складі команди. Він став вдалим для клубу, Ето'о був важливою фігурою поряд з Мессі і Анрі.

Влітку 2009 року, після 5 років гри в «Барселоні», Самюель Ето'о покинув цей клуб.

«Інтернаціонале»[ред. | ред. код]

Наприкінці липня 2009 року після довгих переговорів з приводу обміну Златана Ібрагімовича на Самюеля Ето'о, які провели Массімо Моратті і Жоан Лапорта, Самюель підписав контракт на 5 років з «Інтернаціонале», а Ібрагімович перейшов в «Барселону». При цьому «Барселона» ще й доплатила 46 мільйонів євро. 8 серпня відбувся дебют Ето'о за «Інтер» в матчі Суперкубку країни проти «Лаціо». У цьому поєдинку він забив свій перший гол за цей клуб, однак команда все рівно програла з рахунком 1:2. 29 жовтня відбулася гра з «Палермо», в якій Самюель забив два м'ячі у ворота суперника і тим самим приніс перемогу своєму клубу з рахунком 5:3. 24 березня, також забивши два м'ячі, він допомагає команді виграти у «Ліворно» — 3:0. Підсумком першого сезону в «Інтері» став клубний хет-трик: команда виграла чемпіонат Італії, Кубок Італії і Лігу чемпіонів. Ето'о при цьому виходив на поле в амплуа лівого крайнього півзахисника.

21 серпня 2010 року в матчі проти «Роми» в розіграші Суперкубка Італії Самюель забив два м'ячі і приніс перемогу своєму клубу. Гра закінчилася з рахунком 3:1. Весь цей сезон Ето'о регулярно забивав дублі: 19 вересня в матчі проти «Палермо» (2:1), 22 вересня — «Барі» (4:0), 20 жовтня — «Тоттенхем Готспур» (4:3), 12 січня — «Дженоа» (3:2), 15 січня — «Болоньї» (4:1), 6 лютого — «Ромі» (5:3), 6 березня — в ворота «Дженоа» (5:2) і ще один дубль 29 травня в фіналі Кубку Італії проти «Палермо» (3:1). Був і хет-трик: 29 вересня в матчі Ліги чемпіонів проти «Вердера» (4:0). 19 грудня 2010 року Самюель побив рекорд Педро, ставши першим футболістом в світі, який зумів за сезон відзначитися в 7 турнірах. Він забивав м'ячі в чемпіонаті Італії, Кубку і Суперкубку цієї країни, Лізі чемпіонів, на чемпіонаті світу в ПАР, Кубку африканських націй і клубному чемпіонаті світу.

«Анжі»[ред. | ред. код]

У липні 2011 року махачкалінський «Анжі» запропонував Ето'о зарплату 22 мільйони євро за сезон. Ето'о відмовився, оскільки хотів виграти Лігу чемпіонів, а «Анжі» туди не потрапив. Проте через місяць з'явилася інформація, що футболіст може опинитися в російському клубі, який запропонував 29 мільйонів євро за трансфер і контракт на 28,8 мільйона євро в рік. 23 серпня було оголошено, що камерунець погодився з умовами «Анжі». Наступного дня він підписав контракт на 3 роки з махачкалинський клубом.

Дебют відбувся в чемпіонаті Росії в матчі з «Ростовом». Самюель вийшов на заміну на 58-й хвилині матчу і через 22 хвилини забив гол з передачі Юрія Жиркова.

У «Анжі» Ето'о зробив п'ять дублів: 26 липня 2012 року в гостьовому матчі з угорським «Гонведом», 10 серпня 2012 — у матчі-відповіді третього раунду Ліги Європи проти «Вітесса», 26 серпня 2012 — у 6-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Мордовії», а 16 вересня 2012 — у 8-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Краснодара», 4 жовтня 2012 — у матчі Ліги Європи проти швейцарського «Янг Бойз».

«Челсі»[ред. | ред. код]

Влітку 2013 року в махачкалінському «Анжі» відбулася «зміна вектора розвитку», в результаті якої ряд високооплачуваних футболістів покинули клуб. У кінці серпня 2013 року Ето'о перейшов в лондонський «Челсі» разом зі своїм одноклубником Вілліаном. Сума трансферу склала близько 2 млн фунтів. Дебютував в матчі з «Евертоном», де Челсі програв 1:0. Перший гол за новий клуб забив у матчі з «Кардіфф Сіті». 6 листопада оформив дубль в матчі Ліги Чемпіонів проти «Шальке». 29 грудня 2013 забив гол і приніс своїй команді перемогу в матчі з «Ліверпулем», який закінчився з рахунком 2:1. 19 січня 2014 оформив хет-трик у ворота «Манчестер Юнайтед» (3:1).

«Евертон»[ред. | ред. код]

26 серпня 2014 року було оголошено про те, що Ето'о підписав дворічний контракт з «Евертоном». 30 серпня 2014 року футболіст дебютував у складі «Евертона», вийшовши на заміну в матчі проти «Челсі», і забив гол у ворота свого колишнього клубу. Всього в «Евертоні» камерунець зіграв 20 матчів і забив 4 м'ячі.

«Сампдорія»[ред. | ред. код]

27 січня 2015 року підписав на 2,5 роки з італійським клубом «Сампдорія». У Серії А сезону 2014/15 зіграв за новий клуб 18 матчів і забив два м'ячі. Уже влітку 2015 року Ето'о залишив «Сампдорію».

«Антальяспор»[ред. | ред. код]

25 червня 2015 року підписав 3-річний контракт з турецьким клубом «Антальяспор». 15 серпня вперше вийшов на поле в матчі чемпіонату Туреччини і забив два м'ячі в переможній грі проти клубу «Істанбул ББ» (3:2). Забив 13 м'ячів у перших 15 іграх сезону. У грудні виконував обов'язки граючого тренера після звільнення Юсуфа Шимшека.

У січні 2016 року головним тренером клубу став 50-річний португалець Жозе Мораіш, відомий по роботі асистентом у «Порту», «Інтері», «Реал Мадрид», «Челсі», де він неодноразово перетинався з Ето'о.

Завершення кар'єри[ред. | ред. код]

Частину 2018 року провів у «Коньяспорі», а в серпні того ж року став гравцем клубу «Катар СК».

Національна збірна[ред. | ред. код]

У складі національної збірної Ето'о став чемпіоном Олімпіади 2000 та двічі чемпіоном Кубка африканських націй.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
Сезон	Команда	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1997–98	«Леганес»	СД	28	3	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	30	4
1998-січ. 1999	«Реал Мадрид»	ПД	1	0	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СУ+МКК	0	0	1	0
січ.-черв. 1999	«Еспаньйол»	ПД	0	0	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	1	0
1999-січ. 2000	«Реал Мадрид»	ПД	2	0	КІ	0	0	ЛЧ	3	0	КЧС	1	0	6	0
Усього за «Реал Мадрид»			3	0		0	0		3	0		1	0	7	0
січ.-черв. 2000	«Мальорка»	ПД	13	6	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	13	6
2000–01		ПД	28	11	КІ	5	2	-	-	-	-	-	-	33	13
2001–02		ПД	30	6	КІ	1	1	ЛЧ+КУЄФА	7+2	2+1	-	-	-	40	10
2002–03		ПД	30	14	КІ	6	5	-	-	-	-	-	-	36	19
2003–04		ПД	32	17	КІ	2	0	КУЄФА	7	4	СІ	2	1	43	22
Усього за «Мальорку»			133	54		14	8		16	7		2	1	165	70
2004–05	«Барселона»	ПД	37	24	КІ	1	0	ЛЧ	7	4	-	-	-	45	28
2005–06		ПД	34	26	КІ	0	0	ЛЧ	11	6	СІ	2	2	47	34
2006–07		ПД	19	11	КІ	2	1	ЛЧ	3	1	СІ+СУ	2+1	0	27	13
2007–08		ПД	18	16	КІ	3	1	ЛЧ	7	1	-	-	-	28	18
2008–09		ПД	36	30	КІ	4	0	ЛЧ	12^[2]	6^[3]	-	-	-	52	36
Усього за «Барселону»			144	107		10	2		40	18		5	2	199	129
2009–10	«Інтернаціонале»	A	32	12	КІ	2	1	ЛЧ	13	2	СІ	1	1	48	16
2010–11		A	35	21	КІ	4	5	ЛЧ	10	8	СІ+СУ+КЧС	1+1+2	2+0+1	53	37
серп. 2011		A	0	0	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СІ	1	0	1	0
Усього за «Інтернаціонале»			67	33		6	6		23	10		6	4	102	53
серп. 2011–12	«Анжі»	ПЛ	22	13	КР	1	0	-	-	-	-	-	-	23	13
2012–13		ПЛ	25	10	КР	3	2	ЛЄ	16^[4]	9^[5]	-	-	-	44	21
серп. 2013		ПЛ	6	2	КР	0	0	ЛЄ	0	0	-	-	-	6	2
Усього за «Анжі»			53	25		4	2		16	9		-	-	73	36
серп. 2013–14	«Челсі»	ПЛ	21	9	КА+КЛ	3+2	0	ЛЧ	9	3	СУ	0	0	35	12
2014-січ. 2015	«Евертон»	ПЛ	14	3	КА+КЛ	1+1	0	ЛЄ	4	1	-	-	-	20	4
січ.-черв. 2015	«Сампдорія»	A	18	2	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	18	2
2015–16	«Антальяспор»	СЛ	31	20	КТ	1	0	-	-	-	-	-	-	32	20
2016–17		СЛ	30	18	КТ	0	0	-	-	-	-	-	-	30	18
2017-січ. 2018		СЛ	15	6	КТ	0	0	-	-	-	-	-	-	15	6
Усього за «Антальяспор»			76	44		1	0		-	-		-	-	77	44
січ.-черв. 2018	«Коньяспор»	СЛ	12	6	КТ	1	0	ЛЄ	0	0	-	-	-	13	6
2018–19	«Катар СК»	ЛЗК	17	6	КК	3	3	-	-	-	-	-	-	20	9
Усього за кар'єру			586	293		48	22		111	48		14	7	759	370

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

Статистика матчів і голів за збірну — Камерун

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
9-3-1997	Сан-Хосе	Коста-Рика	5 – 0	Камерун	товариський матч	-
7-8-1997	Туніс (місто)	Нігерія	1 – 0	Камерун	Кубок LG 1997	-	74'
9-8-1997	Туніс (місто)	Камерун	3 – 3 (4 – 3 п.п.)	Замбія	Кубок LG 1997	-	63'
27-5-1998	Арнем	Нідерланди	0 – 0	Камерун	товариський матч	-	86'
31-5-1998	Люксембург	Люксембург	0 – 2	Камерун	товариський матч	-	46'
5-6-1998	Копенгаген	Данія	1 – 2	Камерун	товариський матч	-	87'
17-6-1998	Монпельє	Італія	3 – 0	Камерун	ЧС 1998 - 1-й етап	-	66'
4-10-1998	Дуала	Камерун	1 – 3	Гана	Відбір до Кубка африканських націй 2000	-
23-1-1999	Асмера	Еритрея	0 – 0	Камерун	Відбір до Кубка африканських націй 2000	-	67'
11-1-2000	Уагадугу	Буркіна-Фасо	2 – 2	Камерун	товариський матч	-
13-1-2000	Дакар	Сенегал	0 – 0	Камерун	товариський матч	-
22-1-2000	Тамале (місто)	Гана	1 – 1	Камерун	Кубок африканських націй 2000 - 1-й етап	-	80'
28-1-2000	Тамале (місто)	Камерун	3 – 0	Кот-д'Івуар	Кубок африканських націй 2000 - 1-й етап	1	46'
6-2-2000	Тамале (місто)	Камерун	2 – 1	Алжир	Кубок африканських націй 2000 - чвертьфінал	1	46'
10-2-2000	Тамале (місто)	Камерун	3 – 0	Туніс	Кубок африканських націй 2000 - півфінал	1
13-2-2000	Лагос	Нігерія	2 – 2 д.ч. (3 – 4 п.п.)	Камерун	Кубок африканських націй 2000 - Фінал	1	72'
19-4-2000	Яунде	Камерун	3 – 0	Сомалі	Відбір до ЧС 2002	1	85'
4-10-2000	Сен-Дені	Франція	1 – 1	Камерун	товариський матч	-	82'
25-1-2001	Порто-Ново	Бенін	1 – 3	Камерун	товариський матч	-
28-1-2001	Ломе	Того	0 – 2	Камерун	Відбір до ЧС 2002	1	83'
25-2-2001	Яунде	Камерун	1 – 0	Замбія	Відбір до ЧС 2002	-	69'
22-4-2001	Яунде	Камерун	1 – 0	Лівія	Відбір до ЧС 2002	-
31-5-2001	Касіма	Бразилія	2 – 0	Камерун	Кубок Конфедерацій	-	58'
2-6-2001	Ніїґата	Японія	2 – 0	Камерун	Кубок Конфедерацій	-
4-6-2001	Ніїґата	Камерун	2 – 0	Канада	Кубок Конфедерацій	-	53'
1-7-2001	Яунде	Камерун	2 – 0	Того	Відбір до ЧС 2002	1
14-11-2001	Познань	Польща	0 – 0	Камерун	товариський матч	-	87'
7-1-2002	Уагадугу	Буркіна-Фасо	1 – 3	Камерун	товариський матч	1	46'
20-1-2002	Сікассо	Камерун	1 – 0	ДР Конго	Кубок африканських націй 2002 - 1-й етап	-	90'
25-1-2002	Сікассо	Камерун	1 – 0	Кот-д'Івуар	Кубок африканських націй 2002 - 1-й етап	-
29-1-2002	Сікассо	Камерун	3 – 0	Того	Кубок африканських націй 2002 - 1-й етап	1
4-2-2002	Сікассо	Камерун	1 – 0	Єгипет	Кубок африканських націй 2002 - чвертьфінал	-	90'
7-2-2002	Бамако	Малі	0 – 3	Камерун	Кубок африканських націй 2002 - півфінал	-	90'
10-2-2002	Бамако	Камерун	0 – 0 д.ч. (3 – 2 п.п.)	Сенегал	Кубок африканських націй 2002 - Фінал	-	62'
27-3-2002	Женева	Аргентина	2 – 2	Камерун	товариський матч	1
17-4-2002	Відень	Австрія	0 – 0	Камерун	товариський матч	-	85'
26-5-2002	Кобе	Англія	2 – 2	Камерун	товариський матч	1	58'
1-6-2002	Ніїґата	Камерун	1 – 1	Ірландія	ЧС 2002 - 1-й етап	-
6-6-2002	Сайтама	Камерун	1 – 0	Саудівська Аравія	ЧС 2002 - 1-й етап	1
11-6-2002	Сідзуока	Камерун	0 – 2	Німеччина	ЧС 2002 - 1-й етап	-
11-2-2003	Шатору	Кот-д'Івуар	3 – 0	Камерун	товариський матч	-	90'
27-3-2003	Радес	Камерун	2 – 0	Мадагаскар	товариський матч	1
30-3-2003	Радес	Туніс	1 – 0	Камерун	товариський матч	-
19-6-2003	Сен-Дені	Бразилія	0 – 1	Камерун	Кубок Конфедерацій	1	90'
21-6-2003	Сен-Дені	Камерун	1 – 0	Туреччина	Кубок Конфедерацій	-
23-6-2003	Сен-Дені	Камерун	0 – 0	США	Кубок Конфедерацій	-	75'
29-6-2003	Сен-Дені	Камерун	0 – 1 д.ч.	Франція	Кубок Конфедерацій	-	67'
25-1-2004	Сус	Камерун	1 – 1	Алжир	Кубок африканських націй 2004 - 1-й етап	-
29-1-2004	Сфакс	Камерун	5 – 3	Зімбабве	Кубок африканських націй 2004 - 1-й етап	-
3-2-2004	Монастір	Камерун	0 – 0	Єгипет	Кубок африканських націй 2004 - 1-й етап	-	82'
8-2-2004	Монастір	Камерун	1 – 2	Нігерія	Кубок африканських націй 2004 - чвертьфінал	1
6-6-2004	Яунде	Камерун	2 – 1	Бенін	Відбір до ЧС 2006	1	33'
18-6-2004	Місурата	Лівія	0 – 1	Камерун	Відбір до ЧС 2006	-
4-7-2004	Яунде	Камерун	2 – 0	Кот-д'Івуар	Відбір до ЧС 2006	1
5-9-2004	Каїр	Єгипет	3 – 2	Камерун	Відбір до ЧС 2006	1
17-11-2004	Лейпциг	Німеччина	3 – 0	Камерун	товариський матч	-	73' 89'
9-2-2005	Кретей	Камерун	1 – 0	Сенегал	товариський матч	-	90'
27-3-2005	Яунде	Камерун	2 – 1	Судан	Відбір до ЧС 2006	-
4-6-2005	Котону	Бенін	1 – 4	Камерун	Відбір до ЧС 2006	1	76'
19-6-2005	Яунде	Камерун	1 – 0	Лівія	Відбір до ЧС 2006	-
4-9-2005	Абіджан	Кот-д'Івуар	2 – 3	Камерун	Відбір до ЧС 2006	-
8-10-2005	Яунде	Камерун	1 – 1	Єгипет	Відбір до ЧС 2006	-
21-1-2006	Каїр	Камерун	3 – 1	Ангола	Кубок африканських націй 2006 - 1-й етап	3	89'
25-1-2006	Каїр	Камерун	2 – 0	Того	Кубок африканських націй 2006 - 1-й етап	1
29-1-2006	Каїр	Камерун	2 – 0	ДР Конго	Кубок африканських націй 2006 - 1-й етап	1
4-2-2006	Каїр	Камерун	0 – 0 д.ч. (11 – 12 п.п.)	Кот-д'Івуар	Кубок африканських націй 2006 - чвертьфінал	-
3-9-2006	Кігалі	Руанда	0 – 3	Камерун	Відбір до Кубка африканських націй 2008	-
24-3-2007	Яунде	Камерун	3 – 1	Ліберія	Відбір до Кубка африканських націй 2008	-	60'
3-6-2007	Монровія	Ліберія	1 – 2	Камерун	Відбір до Кубка африканських націй 2008	1
22-8-2007	Ойта	Японія	2 – 0	Камерун	Кубок Kirin	-
22-1-2008	Кумасі	Єгипет	4 – 2	Камерун	Кубок африканських націй 2008 - 1-й етап	2
26-1-2008	Кумасі	Камерун	5 – 1	Замбія	Кубок африканських націй 2008 - 1-й етап	1
30-1-2008	Тамале (місто)	Камерун	3 – 0	Судан	Кубок африканських націй 2008 - 1-й етап	2
4-2-2008	Тамале (місто)	Туніс	2 – 3 д.ч.	Камерун	Кубок африканських націй 2008 - чвертьфінал	-
7-2-2008	Аккра	Гана	0 – 1	Камерун	Кубок африканських націй 2008 - півфінал	-
10-2-2008	Аккра	Камерун	0 – 1	Єгипет	Кубок африканських націй 2008 - Фінал	-
31-5-2008	Яунде	Камерун	2 – 0	Кабо-Верде	Відбір до ЧС 2010	1
8-6-2008	Кьюрпайп	Маврикій	0 – 0	Камерун	Відбір до ЧС 2010	1	52' - 68'
14-6-2008	Дар-ес-Салам	Танзанія	0 – 0	Камерун	Відбір до ЧС 2010	-
21-6-2008	Яунде	Камерун	2 – 1	Танзанія	Відбір до ЧС 2010	2	89'
11-10-2008	Яунде	Камерун	5 – 0	Маврикій	Відбір до ЧС 2010	2
11-2-2009	Бондуфль	Камерун	3 – 1	Гвінея	товариський матч	2
28-3-2009	Аккра	Того	1 – 0	Камерун	Відбір до ЧС 2010	-
7-6-2009	Яунде	Камерун	0 – 0	Марокко	Відбір до ЧС 2010	-
13-6-2009	Абіджан	Кот-д'Івуар	2 – 1	Камерун	товариський матч	-
12-8-2009	Клагенфурт	Австрія	0 – 2	Камерун	товариський матч	-	65'
5-9-2009	Лібревіль	Габон	0 – 2	Камерун	Відбір до ЧС 2010	1
9-9-2009	Яунде	Камерун	2 – 1	Габон	Відбір до ЧС 2010	1
10-10-2009	Яунде	Камерун	3 – 0	Того	Відбір до ЧС 2010	-
14-11-2009	Фес	Марокко	0 – 2	Камерун	Відбір до ЧС 2010	1
13-1-2010	Лубанго	Камерун	0 – 1	Габон	Кубок африканських націй 2010 - 1-й етап	-
17-1-2010	Лубанго	Камерун	3 – 2	Замбія	Кубок африканських націй 2010 - 1-й етап	1
21-1-2010	Лубанго	Камерун	2 – 2	Туніс	Кубок африканських націй 2010 - 1-й етап	1	68'
25-1-2010	Бенгела	Єгипет	3 – 1 д.ч.	Камерун	Кубок африканських націй 2010 - чвертьфінал	-
3-3-2010	Монако	Італія	0 – 0	Камерун	товариський матч	-
1-6-2010	Ковілян	Португалія	3 – 1	Камерун	товариський матч	-	32'
14-6-2010	Блумфонтейн	Японія	1 – 0	Камерун	ЧС 2010 - 1-й етап	-
19-6-2010	Преторія	Камерун	1 – 2	Данія	ЧС 2010 - 1-й етап	1
24-6-2010	Кейптаун	Камерун	1 – 2	Нідерланди	ЧС 2010 - 1-й етап	1
11-8-2010	Щецин	Польща	0 – 3	Камерун	товариський матч	2	80'
4-9-2010	Кьюрпайп	Маврикій	1 – 3	Камерун	Відбір до Кубка африканських націй 2012	2
9-10-2010	Ґаруа	Камерун	1 – 1	ДР Конго	Відбір до Кубка африканських націй 2012	-
9-2-2011	Скоп'є	Північна Македонія	0 – 1	Камерун	товариський матч	-	53'
26-3-2011	Дакар	Сенегал	1 – 0	Камерун	Відбір до Кубка африканських націй 2012	-
4-6-2011	Ґаруа	Камерун	0 – 0	Сенегал	Відбір до Кубка африканських націй 2012	-
7-6-2011	Зальцбург	Росія	0 – 0	Камерун	товариський матч	-	46'
3-9-2011	Яунде	Камерун	5 – 0	Маврикій	Відбір до Кубка африканських націй 2012	1	86'
7-10-2011	Кіншаса	ДР Конго	2 – 3	Камерун	Відбір до Кубка африканських націй 2012	1	80'
11-11-2011	Марракеш	Камерун	3 – 1	Судан	Кубок LG 2011	1
13-11-2011	Марракеш	Марокко	1 – 1 (2 – 4 п.п.)	Камерун	Кубок LG 2011	1
14-10-2012	Яунде	Камерун	2 – 1	Кабо-Верде	Відбір до Кубка африканських націй 2013	-
14-11-2012	Женева	Албанія	0 – 0	Камерун	товариський матч	-
23-3-2013	Яунде	Камерун	2 – 1	Того	Відбір до ЧС 2014	2	83' 85'
8-9-2013	Яунде	Камерун	1 – 0	Лівія	Відбір до ЧС 2014	-	60'
13-10-2013	Радес	Туніс	0 – 0	Камерун	Відбір до ЧС 2014	-	90'
17-11-2013	Яунде	Камерун	4 – 1	Туніс	Відбір до ЧС 2014	-
5-3-2014	Лейрія	Португалія	5 – 1	Камерун	товариський матч	-
1-6-2014	Менхенгладбах	Німеччина	2 – 2	Камерун	товариський матч	1	90+2'
13-6-2014	Натал	Мексика	1 – 0	Камерун	ЧС 2014 - 1-й етап	-
Усього		Матчів (2 місце)	118		Голів (1 місце)	56

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

«Реал Мадрид»

Володар Міжконтинентального кубку: 1998

«Мальорка»

Володар Кубку Іспанії: 2002-03

«Барселона»

Чемпіон Іспанії: 2005, 2006, 2009
Володар Кубку Іспанії: 2008-09
Володар Суперкубку Іспанії: 2005, 2006
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2005-06, 2008-09

«Інтернаціонале»

Чемпіон Італії: 2009-10
Володар Кубку Італії: 2009-10, 2010-11
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2010
Володар Суперкубку Італії: 2010
Переможець Клубного чемпіонату світу з футболу: 2010

У збірній[ред. | ред. код]

Збірна Камеруну

Олімпійський чемпіон: 2000
Володар Кубку африканських націй: 2000, 2002
Фіналіст Кубку Конфедерацій: 2003
Фіналіст Кубку африканських націй: 2008

Особисті[ред. | ред. код]

Найкращий молодий гравець року (1): 2000
Африканський футболіст року (4): 2003, 2004, 2005, 2010
Найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії (1): 2005/06 (26 м'ячів)
Включений в команду року за версією ECM (4): 2005, 2006, 2009, 2011
Включений в збірну світу за версією FIFPro (2): 2005, 2006
Включений в команду року за версією УЄФА (2): 2005, 2006
Клубні футбольні нагороди УЄФА (1): найкращий нападник 2006
Найкращий бомбардир Кубку африканських націй (2): 2006, 2008
Володар «Золотого м'яча» клубного чемпіонату світу з футболу (1): 2010
Включений в список 33 кращих футболістів чемпіонату Росії з футболу (2): № 2 (2012), № 1 (2013)

Кар'єра футбольного функціонера[ред. | ред. код]

11 грудня 2021 року був обраний президентом Камерунської федерації футболу. ^[1]

У 2022 Самуель Ето'о опинився в епіцентрі гучного скандалу на мундіалі в Катарі. Він напав на блогера після матчу 1/8 фіналу ЧС-2022 між збірними Бразилії та Південної Кореї.^[6]

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько працює на посаді економіста, мати — менеджер. Має трьох сестер і двох молодших братів (старшого Давіда та Етьєна Ето'о, які також є професійними футболістами).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Самуель Ето'О став президентом Камерунської федерації футболу. Спорт.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.
↑ 2 гри третього кваліфікаційного раунду.
↑ 2 голи у третьому кваліфікаційному раунді.
↑ 6 ігор кваліфікаційного раунду.
↑ 5 голів у кваліфікаційному раунді.
↑ Резонансний скандал на ЧС-2022: легенда Барселони вдарив ногою в голову блогера (відео). sport.unian.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Самюель Ето'о

Статистика на сайті ФІФА (англ.)
Самюель Ето'о на сайті transfermarkt.com (англ.)
Самюель Ето'о на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
І помста його була страшна: як Самюель Ето'О з надії Реала перетворився на його кошмар

Портал «Біографії» Портал «Футбол»

[:0-1] а ^б Самуель Ето'О став президентом Камерунської федерації футболу. Спорт.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.

[2] 2 гри третього кваліфікаційного раунду.

[3] 2 голи у третьому кваліфікаційному раунді.

[4] 6 ігор кваліфікаційного раунду.

[5] 5 голів у кваліфікаційному раунді.

[6] Резонансний скандал на ЧС-2022: легенда Барселони вдарив ногою в голову блогера (відео). sport.unian.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Самюель Ето'о

Зміст