Лю Че
| Лю Че | |
|---|---|
 |
|
| Народився | 10 серпня 156 до Р.Х. |
| Помер | 29 березня 87 до Р.Х. |
| Інші імена | Імператор У (У-ді) |
| Рід | Лю |
| Проживання | Китай |
| Походження | китаєць |
| Імператор династії Хань | |
| 141 — 87 до Р.Х. | |
| Попередник | Лю Ці |
| Наступник | Лю Фулін |
Лю́ Че́ (кит.: 劉徹; піньїнь: Liú Chè; 10 серпня 156 до Р.Х. — 29 березня 87 до Р.Х.) — китайський державний і політичний діяч. Імператор династії Хань (141 — 87 до Р.Х.). Син Лю Ці, правнук Лю Бана. Зійшов на трон у віці 16 років. Проводив енергійну внутрішню та зовнішню політику. Заклав основи централізованої авторитарно-мілітарної китайської імперії. Посилив залежність регіональної знаті від імператорського двору. Оновив систему державних іспитів на здобуття чиновницьких посад. Визнав конфуціанство офіційним вченням країни й створив систему конфуціанських шкіл. Запровадив посади урядових вчених-конфуціанців, яким доручив кадрові питання.
Починаючи з 129 року до Р.Х. здійснив 9 походів проти північних кочовиків хунну. 127 року до Р.Х. захопив монгольський Ордос, а 121 року — північно-західний район оазисів Хесі. 120 року до Р.Х. відігнав племена хунну на північ пустелі Гобі. У цій війні відзначився його родич Хо Цюйбін (на честь якого імператор в подальшому наказав звести відомий меморіал).
Вперше в історії Китаю встановив контакти із західними країнами через посла Чжан Цяня, що зміг укласти союз із усунями та юечжі. Щорічно відправляв великі купецькі посольства на захід, започаткувавши Великий шовковий шлях. 111 року до Р.Х. знищив давньов'єтнамську державу Намв'єт. Приєднав до імперії її території — Ґуандун, Гуансі і частину північного В'єтнаму. Також підкорив південно-східні автохтонні племена, що проживали в Юньнані, Ґуйчжоу і Сичуані. 108 року до Р.Х. знищив стародавню корейську державу, заснувавши на її території китайські командирства. Протягом 108 — 102 років до Р. Х. вів завоювання Ферганської долини, зокрема середньоазійської елліністичної держави Даюань. 106 року до Р.Х. здійснив адміністративно-територіальну реформу, поділивши територію імперії на 13 провінцій. Через постійну нестачу коштів, сприяв розвитку торгівлі та фінансів. Встановив фіксовані ціни на товари й державну монополію на сіль, залізо та алкогольні напої. Створив великий репресивний апарат, що жорстко придушував всі прояви невдоволення, критики, корупції. Наприкінці життя був змушений вести боротьбу проти повстанців на півночі країни. Посмертне ім'я — Імператор У. Храмове ім'я — Шіцзун. Правління Лю Че вважається одним із зразкових в китайській історіографії.
Девізи правління [ред.]
- Цзяньюань (140 — 135 до Р.Х.)
- Юаньгуан (元光 py. yuán guāng) 134 — 129 до Р.Х.
- Юаньшо (元朔 py. yuán shuò) 128 — 123 до Р.Х.
- Юаньшоу (元狩 py. yuán shòu) 122 — 117 до Р.Х.
- Юаньлін (元鼎 py. yuán dĭng) 116 — 111 до Р.Х.
- Юаньфен (元封 py. yuán fēng) 110 — 105 до Р.Х.
- Тайчу (太初 py. tài chū) 104 — 101 до Р.Х.
- Тяньхань (天漢 py. tiān hàn) 100 — 97 до Р.Х.
- Тайші (太始 py. tài shĭ) 96 — 93 до Р.Х.
- Чженхе (征和 py. zhēng hé) 92 — 89 до Р.Х.
- Хоуюань (後元 py. hòu yuán) 88 — 87 до Р.Х.
Джерела та література [ред.]
- (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.
- (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.
- (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
- (рос.) Сима Цянь. Исторические записки. Перевод Р. В. Вяткина. т.2, глава 12
Посилання [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Лю Че
|
|||||
