Лінія Керзона
«Лінія Керзона» — умовна демаркаційна лінія, запропонована Джорджом Керзоном як можливий кордон перемир'я в війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою другою Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919—1920 року.
У грудні 1919[1] року міністр закордонних справ Великобританії Джордж Керзон запропонував лінію[Джерело?] , що проходить через Гродно — Ялівку — Немирів — Берестя — Дорогуськ — Устилуг, на схід від Грубешова, через Красилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат як кордон Польщі і Радянської Росії під час наступу радянської армії на Варшаву.
Спочатку план Керзона з перемир'я Росія не прийняла, відчуваючи на момент подання лінії кордону перевагу; пізніше, вже Польща не захотіла приймати кордон по лінії Керзона, оскільки ситуація змінилась на її користь[2]. Як кордонна лінія, лінія Керзона не відігравала жодної ролі в упровадженні польсько-радянського кордону 1921 року[2]. Натомість підписаний 18 березня 1921 року Ризький мирний договір відвів Польщі майже 135,000 тис.кв.км. на схід від лінії Керзона, що в середньому на 200 км віддалена на схід від неї.[2]
Лінія Керзона не базується на жодних детальних етнографічних дослідженнях. Окремо можна зазначити лише деякі місця, де вона проходить межею віросповідання.
Вперше «Керзонову лінію» як східний кордон Польщі визначила Найвища Рада Антанти 8 грудня 1919[3] року
«Керзонову лінію» з поправками на користь СРСР встановлено як німецько-радянський кордон в договорі між Німеччиною й СРСР 28 вересня 1939 р.
Востаннє «Керзонову лінію» прийнято, на цей раз з поправками на користь Польщі, як польсько-радянський кордон на Ялтинській коференції (січень 1945 р.), її згодом санкціонував договір між СРСР і Польщею 16 серпня 1945 р.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Тадеуш Анджей Ольшанський "Формування польсько-українського кордону"
