Устилуг
| Устилуг | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна | |||
| Регіон | Волинська область | ||
| Район/міськрада | Володимир-Волинський район | ||
| Код КОАТУУ | 720510400 | ||
| Засноване | 1150 | ||
| Магдебурзьке право | 1653 | ||
| Статус міста | з 1940 року | ||
| Населення | ▲2205 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 4,03 км² | ||
| Густота населення | 547 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 44731 | ||
| Телефонний код | +380-3342 | ||
| Координати | 50°51′36″ пн. ш. 24°09′25″ сх. д. / 50.86000° пн. ш. 24.15694° сх. д.Координати: 50°51′36″ пн. ш. 24°09′25″ сх. д. / 50.86000° пн. ш. 24.15694° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 188 м | ||
| Водойма | р. Західний Буг, Луга, Студянка | ||
| День міста | 12 липня | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Володимир-Волинський | ||
| До станції | 12 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - фізична | 84 км | ||
| - залізницею | 150 км | ||
| - автошляхами | 88,9 км | ||
| До Києва | |||
| - фізична | 453 км | ||
| - залізницею | 506 км | ||
| - автошляхами | 491 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 44731, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, м. Устилуг, вул. Володимирська, 40, 93-3-31 | ||
| Веб-сторінка | Сайт Устилуга | ||
| Міський голова | Поліщук Віктор Ростиславович | ||
Устилу́г — місто (з 1940) Володимир-Волинського району Волинської області.
Зміст |
Загальні відомості[ред.]
Розташоване на правому березі Західного Бугу при впадінні в нього річки Луги. Відстань до облцентру становить близько 88 км і проходить автошляхом Н22.
Через південну частину міста протікає річка Студянка — притока Західного Бугу.
Устилуг — прикордонне місто, що через міст Дружби граничить з Республікою Польща. Устилуг є єдиним в районі містом, крім районного центру Володимира-Волинського, відстань до якого становить 12 кілометрів.
Устилуг є містом районного підпорядкування, розташоване на автошляху національного значення Н22 і залізничної магістралі Ковель-Ізов.
Вперше місто згадується в історичному літописі в 1150 році. У свій час місто носило назви: Устилогов, Усцилуг і Ружиямполь. З 1945 по 1956 рік місто Устилуг було районним центром Устилузького району.
Чисельність населення міста станом на 1 січня 2000 року за даними Міністерства статистики України становила 3,5 тисячі осіб.
Територія міста становить 615 гектарів. Домінуючими промисловими галузями цього населеного пункту є сільське господарство та сфера обслуговування.
Структуру функціонуючого господарського комплексу міста складають: сільськогосподарське підприємство агрофірма «Україна», селянське (фермерське) господарство Колача Є. Й., комбікормовий завод, млин, пилорама, Устилузьке лісництво, лікарня, загальноосвітня школа І-ІІІ ст., Устилузький комунгосп, транспортна організація «ПМК-200» та ін.
Із здобуттям незалежності України та отриманням можливості вільного міжнародного пересування для громадян розміщення населеного пункту безпосередньо на кордоні з Польщею вплинуло на широкий розвиток сфери обслуговування, сервісу та торгівлі. Окрім того, також діють підприємства і організації позаміського значення: електропідстанція, залізнична станція, митниця, прикордонна застава.
Сільське господарство є провідною галуззю господарства міста.
Історія[ред.]
Перша згадка про Устилуг в літописах належить до 1150 року і пов'язана з ім'ям великого князя київського Ізяслава Мстиславовича. У 1240 році орди Батия захопили та майже повністю зруйнували місто.
В період литовсько-польського панування на Волині Устилуг був володінням багатьох феодалів, міжусобиці між якими дуже перешкоджали розвитку міста.
У 1595 році українське населення міста підтримало селянсько-козацькі загони Наливайка в боротьбі проти ненависної панщини. Жителі міста взяли активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648–1654 роках. В 1812 році, під час навали наполеонівських військ, Устилуг знову стає ареною воєнних дій.
Багато лиха завдала жителям Устилуга перша світова війна, після якої настали довгі роки поневолення.
По ревізії 1847 г. в «Устилузькому єврейському товаристві» було 1487 душ. За переписом 1897 р. жителів – 3590, з них – 3212 євреї.
З січня 1940 року Устилуг стає районним центром. Починають працювати шкіряний і цегельний завод, меблева, швейна, хімічна, слюсарна майстерні. Проте 1941 рік знову перериває мирне життя Устилуга, який, як прикордонне місто, один з перших прийняв удар фашистських полчищ. Безприкладним подвигом і життям боронили землю майор Неплюєв, лейтенант Чумовицький, старший політрук Тесля, старшина Пархоменко та інші герої.
Руками сотень устилужан відновлювалось в післявоєнні роки місто, знову запрацювали установи, підприємства, організації.
Широкі можливості відкрились для Устилуга з набуттям Україною незалежності. Сьогодні Устилуг переживає нову віху в своїй історії. З відкриттям міжнародного переходу Устилуг-Зосин особливо зросла роль міста. Після здобуття Незалежності України в місті відкрито міжнародний автоперехід з Польщею Устилуг-Зосин.
Персоналії[ред.]
У 1886 в місті народився український художник Петро Бромирський. 1892–1914 рр. — в Устилузі проживав композитор Ігор Стравінський. Неподалік з будинком Стравінського знаходився будинок Управителя Г. Белянкіна, випускника Філадельфійського суднобудівного університету, капітана I рангу. Багато зусиль доклали Белянкіни для соціального розвитку міста. Г. Белянкін опікувався церковноприходською школою і побудував ще одну для дітей форналів. Г. Белянкін заснував лікарню на 25 ліжок, в якій надавались безкоштовна медична допомога робітникам, для їхніх дітей була відкрита школа.
Устилузька земля стала благодатною не тільки для творчості і праці відомого композитора, тут народилисьсь заслужений діяч науки, член-кореспондент Академії медичних наук СРСР Олена Хохол, Олексій Володимирович Омельчук — український актор, Народний артист УРСР.
Пам'ятки Устилуга[ред.]
На місцевому обліку донедавна знаходилися дві пам‘ятки історії (городище та будинок І.Ф.Стравинського) та сім пам‘яток архітектури:
- Каплиця першої половини XIX ст.,
- Будинок сім‘ї Носенків початку ХХ ст.,
- Будинок І.Ф.Стравинського 1906 року,
- Митниця 1908 року,
- Петропавліська церква 1920 року на кладовищі по вул. Пархоменка, 44,
- Фахверковий млин 1924 року,
- Костел XVIII ст.
На території міста знаходиться городище ІХ-ХІІ ст. — археологічна пам'ятка, охоронний номер 444 (рішення Виконкому Устилузької м/р457-р від 16.10.78р. виконкому Устилузької міської ради).[2].
Примітки[ред.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Устилуг |
|
||||||||
|
||||||||
|
|||||

