Літургія передосвячених дарів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Літургі́я передосвя́чених дарі́в, або Літургі́я ранішеосвя́чених дарі́в (грец. Λειτουργία Προηγιασμένων Τιμίων Δώρων), також Літургі́я Григо́рія Двоєсло́валітургія, під час якої пропонуються для причастя Святі Дари, освячені на попередній повній літургії за чином Василя Великого або Іоанна Златоуста і зберігаються в ковчежці на престолі або, рідше, на жертовнику.

Історія[ред.ред. код]

Складання чину Літургії передосвячених дарів звичайно приписується Папі Римському Григорію Великому (Двоєслову). Однак у богослужбових рукописах до XVI століття вона не має такої атрибутації. Єрусалимський патріарх Досифей II (XVII століття) пише: «Передосвячених дарівлітургія прийнята від наступників апостольських і не є творінням Григорія Двоеслова»[1].

Шостий Вселенський Собор 52-м правилом затвердив повсюдне вчинення Передосвячених літургії в дні Святої Чотиридесятниці, щоб не позбавляти вірних таємничого спілкування з Господом і разом з тим не порушувати посту і покаяння вчиненням урочистої повної літургії.

У сучасній практиці Православної Церкви служиться в середу і п'ятницю Святої Чотиридесятниці, у полієлейні (Іверської ікони Божої Матері, 1-го і 2-го набуття глави Іоанна Предтечі, 40 Севастійських мучеників), храмові свята, в четвер 5-тої седмиці Великого посту і з понеділка по середу Страсної Седмиці. Можливе її вчинення в переддень свята Благовіщення (24 березня (7) квітня). До 1930 року у Києво-Печерській Лаврі також відбувалася щоденно в седмічні дні Великого посту (крім його перших двох днів), що було пережитком Студійського статуту, який панував у Російській Церкві до XV століття. Нині ця традиція втрачена.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Смирнов-Платонов П. Г., прот. О литургии Преждеосвященных Даров. М., 1850. С. 45-46

Посилання[ред.ред. код]