Медуха (село)
| село Медуха | |
|---|---|
.JPG) Костел Розарія Діви Марії
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Дубовецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1435 |
| Населення | 442 |
| Площа | 17,23 км² |
| Густота населення | 25,65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77145 |
| Телефонний код | +380 03431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′56″ пн. ш. 24°48′36″ сх. д. / 49.14889° пн. ш. 24.81000° сх. д.Координати: 49°08′56″ пн. ш. 24°48′36″ сх. д. / 49.14889° пн. ш. 24.81000° сх. д. |
| Водойми | Гнила Липа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77145 с. Медуха |
| Карта | |
  Медуха | |
 Медуха | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ме́духа, або Меду́ха[джерело?] (пол. Meducha) — село Дубовецької сільської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Історія[ред. | ред. код]
Перша документальна згадка про село датована 1435 роком[1]. 1464 року суддя Пйотр з Браніц та підсудок земський львівський Ян з Високого підтвердили продаж Міхалом зі Стрілищ своєї частини свого села Медуха за 200 гривень звичної монети львівському архиєпископу РКЦ Григорію Сяноцькому. 1469 року було укладено угоду між Григорієм Сяноцьким та Миколаєм Карнковським з Медухи стосовно розмежування саджавок між Медухою та Библом (тепер Набережне, Галицький район).[2]
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[3].
До 1 січня 1885 року входило до складу Рогатинського повіту, від цього дня — до складу Станіславівського повіту.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В південній частині Медухи в 1912—1913 роках був збудований польський неороманський Костел Розарія Діви Марії. Будували його місцеві парафіяни за допомогою львівського архієпископа РКЦ Йосифа Більчевського. За радянської влади використовувався як склад. Статус: пам'ятка архітектури місцевого значення. Реєстраційний номер: 651. Над входом в костел залишився напис «1913» та «Orędowniczko Różańca świętego, módl się za nami».
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Вітовський Дмитро Дмитрович — політик, полковник Легіону Українських січових стрільців, полковник УГА, Державний секретар Військових Справ ЗУНР. В 1997 році встановлено пам'ятник в центральній частині села (автор — П. Штаєр)[4].
- Хмеленко Григорій — військовий діяч; командир Богдано-Дорошенківського куреня 1-ї Запорозької дивізії, хорунжий 3-ї сотні («Богданівської», «Богдано-Дорошенківської») полку Чорних запорожців.
- Мелень Теофіл — публіцист, військовий кореспондент Пресової кватири УСС.[5]
Сучасність[ред. | ред. код]
- Медухівська ЗОШ І–ІІ ступенів (директор депутат сільської ради Михайло Юркевич), у 2015—2016 навчальному році навчається 26 учнів, а наступного року передбачається ще менше — 24.
- Клуб (завідувач клубу Галина Костишак).
- ФАП.
- Храм Святого Миколая (отець Руслан Червінський).
- Освітлено всі вулиці Медухи.
- ТзОВ «Даноша» орендує в тутешніх селян 980 гектарів земельних паїв.
- Ставки загальною площею водного дзеркала 24 гектари (три орендарі).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.5, № 51. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
- ↑ Підтвердна грамота галицьких земських суддів угоди 1467 р. львівського архієпископа Григорія з Сянока з Карнковським Миколою з Медухи на право користування рибними ставками між селами Медуха і Бибель. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Медуха, яка вартує книги. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
- ↑ Теофіл Мелень: 103 роки з дати смерті патріота, стрільця, публіциста. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Kościoły i klasztory rzymskokatolockie dawnego województwa ruskiego. — Kraków, 2002.
- Meducha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 230. (пол.) — S. 230.
- Rąkowski G. Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej.
Посилання[ред. | ред. код]
- Медуха. Замки та храми України [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Медуха. Мандри з фотоапаратом. Україною і світом [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||