Мессьє 87

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мессьє 87
Мессьє 87
Тип об'єкта пекулярна галактика
Відкривач Шарль Мессьє
Дата відкриття 18 березня 1781
Розташування (Епоха: J2000.0)
Сузір'я Діва
Пряме піднесення 12h 30m 49.42338s[1]
Схилення +12° 23′ 28.0439″[1]
Вигляд
Хаббл-тип  : E+0-1 pec, NLRG Sy[2]
Видима зоряна величина 8,6 m
Фотографічна зоряна величина 9,6 m
Видимі розміри 8,30′ × 6,6′
Яскравість поверхні 13,0 mag/arcmin2
Фізичні дані
Відстань 53.5 м св.р.
Кутове положення 170
Червоний зсув 0.004360
Абсолютна зоряна величина
Променева швидкість 1307 км/с
Радіус
Абсолютний діаметр
Маса
Властивості
Позначення
M 87, NGC 4486, PGC 41361, UGC 7654, MCG 2-32-105, 3C 274, Virgo A, ZWG 70.139, ARP 152, VCC 1316, IRAS12282+1240


Мессьє 87 (NGC 4486,Virgo A (Діва А)) — гігантська еліптична галактика, найбільша в скупченні галактик у Діви з масою 2000-3000 млрд сонячних мас, і одна з найбільших відомих галактик. Є потужним джерелом радіо- і гамма-випромінювання.

Зміст

Відкриття[ред.]

Відкривачем цього об'єкта є Шарль Мессьє, який вперше спостерігав за об'єктом 18 березня 1781.

Цікаві характеристики[ред.]

З ядра галактики вилітають струменя речовини, що рухається з релятивістської швидкістю. Перша з них була відкрита в 1918 і має довжину більше 5000 св. років . Передбачається, що в центрі галактики знаходиться надмасивна чорна діра з масою близько 6,6[3] мільярда сонячних мас.

Дослідження[ред.]

8 червня 2009 року — астрономи Карл Джебхардт (англ. Karl Gebhardt) і Йенс Томас (англ. Jens Thomas) деталізували результати своїх досліджень маси чорної діри в центрі галактики M87 на американській Астрономічної конференції в Пасадені (Каліфорнія). Згідно з представленими даними маса чорної діри в 6,4 млрд разів більше сонячної [4][5].


У 2010 році було виявлено, що чорна діра зміщена відносно геометричного центру (що визначається по центру видимої інтенсивності випромінювання) на 22 світлових роки.[6]


Зображення[ред.]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. а б Lambert, S. B.; Gontier, A.-M. On radio source selection to define a stable celestial frame // Astronomy and Astrophysics. — Т. 493. — (January 2009) (1) С. 317–323. DOI:10.1051/0004-6361:200810582.
  2. «Results for NGC 4486». NASA/IPAC Extragalactic Database. California Institute of Technology. Процитовано 2006-10-22.  Select the «By Name» cell, then enter «NGC 4486» in the "Object Name: " field of the query form.
  3. Алєксєй Лєвін (2011-02-03). «Галактичні новини» ((рос.)). Сайт elementy.ru. Процитовано 2011-07-22. 
  4. «Texas-Sized Computer Finds Most Massive Black Hole in Galaxy M87» (англійською). 
  5. «Перерахунок мас: чорна діра більше, ніж вважали раніш» (російською). 
  6. Чудеса чорних дір розкрили єралаш у центрах галактик

Зовнішні посилання[ред.]

Навігатори[ред.]



NGC 4482 | NGC 4483 | NGC 4484 | NGC 4485 | NGC 4486 | NGC 4487 | NGC 4488 | NGC 4489 | NGC 4490

Координати: Карта зоряного неба 12г 30м 49.4с, +12° 23′ 28″

Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.