Стожари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стожари або Плеяди
Розсіяне скупчення Зоряні скупчення
Стожари, знімок телескопа «Хаббл»
Стожари, знімок телескопа «Хаббл»
Історія дослідження
Відкривач -
Дата відкриття -
Позначення M45
Дані спостережень
(Епоха J2000.0)
Клас I,3,m
Пряме піднесення 3h 47m 24s[1]
Схилення +24° 7′[1]
Відстань (135 пк) 440[2][3] св. років
Видима зоряна
величина
(V)
+1,6[4]
Видимі розміри (V) 110′[4]
Сузір'я Телець
Фізичні характеристики
Маса
Радіус 8
VHB
Абсолютна
зоряна величина
(V)
Приблизний вік 100 млн років
Інші властивості  —
Запит «Плеяди» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Стожа́ри, або Плея́ди (також відомі як Мессьє 45 або M45, Баби-Звізди, Кво́чка[5], Волосожа́ри[6]) — зоряне скупчення в сузір'ї Тельця; одне із найпомітніших та найближчих до Землі розсіяних скупчень. Стожари добре видно неозброєним оком: взимку у північній півкулі та влітку — у південній (крім Антарктиди та її околиць). Неозброєним оком можна розрізнити шість—дев'ять зір, найяскравіша з них — Альціона (η Тельця, 2,87m). Загальна кількість відомих зір скупчення — понад 600[6].

Відкриття[ред.ред. код]

Стожари відомі з давнини багатьом культурам світу, зокрема маорі, австралійським аборигенам, японцям та індіанцям сіу Північної Америки. Деякі давньогрецькі астрономи розглядали його як окреме сузір'я. Вони згадуються Гесіодом, в гомерівских Іліаді та Одіссеї. Стожари тричі згадано в Біблії (Книга Іова 9:9, 38:31; Книга пророка Амоса 5:8).

Анімація власного руху зірок Плеяд протягом 400 000 років (стереозображення для перехресного погляду)
Стожари в інфрачервоному світлі. Зображення телескопа «Спітцер». Фото з: NASA/JPL-Caltech

Давно відомо, що Стожари — це фізично пов'язана група зір, а не результат випадкової проекції різновіддалених зір на малу ділянку небесної сфери. У 1767 році англійський священик та вчений Джон Мічелл (англ.) обчислив імовірність випадкового скупчення такої кількості зірок на такій маленькій області неба. Вона виявилася рівною 1:500 000, і тоді він висловив припущення, що зорі Плеяд, як і багатьох інших зоряних скупчень, мають бути пов'язані фізично. Це підтвердилося з подальшим розвитком науки: коли були здійснено перші вимірювання власних рухів цих зір, виявилося, що їх швидкості дуже близькі, що вказує на їх фізичну зв'язаність.

Шарль Мессьє визначив розташування скупчення й включив його (як M45) до свого каталогу кометоподібних об'єктів, виданого 1771 року. Включення Стожар (як і Туманності Оріона та скупчення Ясла) до каталогу Мессьє виглядає дещо дивно, оскільки більшість об'єктів Мессьє набагато слабші та їх справді можна було сплутати з кометами, у той час як для Стожар це малоймовірно. Одне із припущень полягає в тому, що Мессьє просто хотів отримати повніший каталог, ніж його науковий конкурент Лакайль, чий каталог 1755 року містив 42 об'єкти. Для збільшення розміру свого списку Мессьє додав деякі яскраві, добре відомі об'єкти[7].

У 1847 році, ґрунтуючись на спостереженнях, Йоганн Медлер припустив, що група Плеяд є центральна група всіх нерухомих зірок, в межах Чумацького шляху, і що Альціона в цій групі найімовірніше є центральним сонцем. Він розрахував, що один оберт навколо Альціони Сонце робить за 18,2 млн років. Подальший розвиток науки спростував це припущення.

Цікаві властивості[ред.ред. код]

Відстань[ред.ред. код]

Комета C/2004 Q2 (Махгольца) пройшла поблизу Плеяд на початку 2005 року

Вимірювання відстані до скупчення Плеяд — важливий перший крок для визначення більших відстаней у Всесвіті. Точне знання цієї відстані дозволяє прокалібрувати діаграму Герцшпрунга — Рассела для Плеяд, а це дає можливість оцінити відстань і до інших скупчень (виходячи з порівняння з аналогічними діаграмами для них). Ґрунтуючись на цих відстанях, можна (вже за допомогою інших методів) розширити діапазон відомих відстаней у Всесвіті: від розсіяних зоряних скупчень до галактик і галактичних скупчень. Таким чином, уявлення астрономів про вік і розвиток Всесвіту деякою мірою залежать від знання відстані до зоряного скупчення Плеяд (втім, і ряду інших скупчень — Гіад, скупчення у сузір'ї Волосся Вероніки та інших).

До запуску Європейським космічним агентством супутника «Гіппаркос» відстань від Землі до скупчення Плеяд оцінювалося приблизно в 135 парсек. Дані «Гіппаркоса» викликали сум'яття серед астрономів: вимірявши паралакс зірок скупчення вони виявили, що відстань до нього становить «лише» 118 парсек. Подібні вимірювання наразі є одним з найточніших засобів обчислення відстаней в космосі. Подальші дослідження, однак довели, що вимірювання супутника мали похибку, причину якої досі не встановлено[Джерело?]. Інші оцінки відстані до Плеяд лежать в інтервалі 130–140 парсек.

Склад[ред.ред. код]

Зображення Плеяд у рентгенівських променях показує зорі з найгарячішими атмосферами. Зелені квадрати показують сім оптично найяскравіших зір.

Зоряне скупчення Плеяд має близько 16 світлових років в діаметрі і містить приблизно 1000 відомих зір, багато з яких є кратними[8]. За оцінками, загальна кількість зір скупчення близько 3000. Серед членів скупчення переважають гарячі блакитні гіганти. Деякі з яких видимі неозброєним оком (кількість таких зірок сильно залежить від гостроти зору та умов спостереження). Розташування найяскравіших зір нагадує ківш Великої або Малої Ведмедиці. Загальна маса зірок скупчення оцінюється у приблизно 800 мас Сонця.

У скупченні налічується значна кількість коричневих (бурих) карликів — субзоряних об'єктів з масою менше 8% від сонячної, що недостатньо для початку ядерних реакцій водневого циклу. Коричневі карлики складають приблизно чверть кількості зірок, які формують скупчення Плеяд, і близько 2% загальної маси скупчення[9]. Коричневі карлики з молодих зоряних скупчень (таких, як Плеяди), становлять інтерес для астрономів, оскільки ще мають достатню яскравість для здійснення їх спостережень.

Крім того, в скупченні налічується декілька білих карликів. З причини порівняно невеликого віку скупчення, зірки навряд чи мали можливість еволюціонувати в білих карликів «звичайним шляхом», оскільки подібний процес зазвичай триває декілька мільярдів років. Вважається, що ці білі карлики утворилися із зірок великої маси в тісних подвійних системах унаслідок перетікання речовини з них на другий компонент.

Вік та майбутній розвиток[ред.ред. код]

Ймовірний вік зоряних скупчень приблизно визначається порівнянням діаграми Герцшпрунга-Рассела для цих скупчень із теоретичною моделлю зоряної еволюції. Виходячи з такої методики, вік Плеяд оцінюється від 75 до 150 мільйонів років. Така розбіжність пов'язана із неточностями в теорії зоряної еволюції. Зокрема, підрахунок для моделі, в якій присутня явище конвекційного перемішування, коли конвекційна зона зірки змішується із її стабільною зоною, дає більше значення віку системи.

Інший метод приблизного визначення віку зоряного скупчення ґрунтується на вивченні об'єктів скупчення з найменшими масами. Оскільки для перебігу ядерних реакцій за участю літію достатньо низької температури (2,5 мільйони K), «звичайні» зірки швидко витрачають літій в реакціях ядерного синтезу. Але більш холодні об'єкти — бурі карлики — можуть його зберігати (тим довше, чим вони легші, і, відповідно, холодніші). Визначивши максимальну масу бурих карликів, які ще містять літій, можна отримати уявлення про вік зоряного скупчення, до якого вони входять. За такою методикою вік Плеяд оцінюється у приблизно 115 мільйонів років[10][11].

Як і більшість відкритих зоряних скупчень, Плеяди з часом перестануть бути гравітаційною пов'язаною структурою, тому що зірки в ній рухаються швидше швидкості втечі всього скупчення. За попередніми оцінками, протягом 250 мільйонів років Плеяди розпадуться; вплив гравітації молекулярних хмар і спіральних рукавів галактики тільки прискорить цей процес.

Відбивна туманність[ред.ред. код]

Частина туманності біля Меропи. Зображення телескопа «Хаббл».

За ідеальних умов спостереження, на фотографіях із великою витримкою, можна помітити деякі ознаки туманності навколо скупчення Плеяд. Це відбивна туманність, що відбиває блакитне світло гарячих молодих зір. Дві найяскравіші області цієї туманності (підсвічені світлом найближчих до них зірок — Майї та Меропи) мають власні позначення за каталогом NGC:

Раніше вважалося, що пил, який складає туманність — це залишки протозоряної речовини. Однак за 100 мільйонів років ця речовина була б розсіяна тиском радіації зірок. Очевидно, скупчення в теперішній час свого руху просто перебуває в насиченій космічним пилом області міжзоряного простору.

Вивчення відбивної туманності довело, що пил у ній не має рівномірного розподілу, а сконцентрований у двох шарах вздовж лінії спостереження Стожар. Ці шари могли утворитися внаслідок гальмування його під дією радіаційного тиску зір скупчення, які рухаються назустріч пиловим хмарам[12].

Імена[ред.ред. код]

Дев'ять найяскравіших зірок скупчення отримали свої назви на честь Плеяд — семи сестер з давньогрецької міфології: Алкіона, Келено, Майя, Меропа, Астеропа, Тайгета і Електра, а також їх батьків — Атланта і Плейони. Згідно з астрономічною традицією «Келено» і «Алкіона» вимовляються відповідно «Целено» і «Альціона».

Найяскравіші зірки Плеяд
Назва Позначення Видима зоряна величина Спектральний клас
Альціона η (25) Тельця 2,86 B7IIIe
Атлас 27 Тельця 3,62 B8III
Електра 17 Тельця 3,70 B6IIIe
Майя 20 Тельця 3,86 B7III
Меропа 23 Тельця 4,17 B6IV
Тайгета 19 Тельця 4,29 B6V
Плейона BU (28) Тельця 5,09 (змінна зоря) B8IVep
Целено 16 Тельця 5,44 B7IV
Астеропа (Стеропа) I 21 Тельця 5,64 B8Ve
18 Тельця 5,65 B8V
Астеропа (Стеропа) II 22 Тельця 6,41 B9V

Спостереження[ред.ред. код]

Плеяди (M45) в сузір'ї Тельця

Стожари на зимовому вечірньому небі часто звертають на себе увагу навіть і далеких від астрономії людей. Компактна купка з 6-7 досить яскравих зірок добре виділяється на бідному зірками тлі. При хорошому зорі спостерігача і відсутності сторонньої засвітки неба від вуличних ліхтарів міського освітлення в скупченні в межах приблизно 2 градусів можна розрізнити 10-11 зірок.

У польовий бінокль вже видно 20-30 зірок і добре помітний малюнок з 9 головних зірок у вигляді ковшика з короткою ручкою.

У аматорський телескоп помірної апертури (127–180 мм) скупчення ледь поміщається в поле зору найслабшого окуляра. Кількість видимих зірок зростає до півсотні, а за умови хорошого неба (сільське, безмісячне) стає видно туманність (NGC 1432 /1435), в яку занурено скупчення, у вигляді голубуватих ореолів навколо найяскравіших зірок (особливо у Меропи і Майї). Звичайні «діпскай»-фільтри (UHC, O III і навіть LPR) не допомагають виділити цю відбивну туманність.

Сусіди по небу з каталогу Мессьє[ред.ред. код]

  • М1 — (на схід, у одному градусі від ζ Tau) — Крабоподібна туманність, залишок спалаху наднової;
  • М36, М37 і М38 — (на схід, у південній частині Візничого) — група досить яскравих розсіяних скупчень;
  • М34 — (на північний захід, у Персеї) — розсіяне скупчення;
  • М77 — (на південний захід, у Киті) — галактика;
  • М78, М42 / 43 — (на південний схід, в Оріоні) — знамениті туманності Оріона.

Послідовність спостереження в «Марафоні Мессьє»[ред.ред. код]

М43М78М45М1М38


Народна міфологія[ред.ред. код]

Стожари в українській культурі[ред.ред. код]

Існує легенда про сузір'я Баби-Звізди (Волосожари). «Жили на Землі семеро дівиць, водили хороводи, співали славні пісні на честь Богів. Коли вони померли, Боги перетворили їх на Русалок і, взявши на Небо, оселили на семи зірках, де вони й нині щоночі водять коло», тобто рухають час.

В Україні це зоряне скупчення й досі вважають жіночим оберегом, на що вказує назва Баби-Звізди (тобто жіночі родові Божества). Ці вірування споріднені з уявленнями, що існують у ведичній релігії, де Місяць і Зорі вважаються душами Предків, які дивляться з нічного неба на життя своїх родичів.

Стожари в різних культурах[ред.ред. код]

З причини того, що скупчення Плеяд добре видно неозброєним оком, воно посіло особливе місце в багатьох культурах, як стародавніх, так і сучасних. У міфології Стародавньої Греції Плеяди уособлювали сестер Плеяд, від яких і отримали сучасну назву. Для вікінгів вони були сім'єю кур богині Фрейї, від чого у багатьох європейських мовах вони порівнюються із квочкою з курчатами.

У європейців бронзового століття (а, можливо й раніше), зокрема, кельтів, Стожари асоціювалися з ритуалами поховання і скорботою, оскільки в той період історії між осіннім рівноденням і зимовим сонцестоянням (див. Хеллоуїн), коли відбувалися свята поминання предків, Стожари з'являлися над східним горизонтом одразу після заходу сонця.

Небесний диск із Небри. Група точок вгорі справа іноді інтерпретується як Плеяди.

Стожари (за поширеною інтерпретацією) зображено на «зоряному диску» з Небри (XVI ст. до н. е.). Стожари мали таку значимість для людей бронзового століття, можливо, через те, що скупчення видно в середній Європі з березня по жовтень, і воно є добрим індикатором для сільськогосподарських робіт.

Найбільш раннє (приблизно 16500 р. до н. е.) зображення Стожар виявили вчені Шанталь Жеге-Вальківі, Міхаель Раппенглюк і Френк Едж на стіні в печері Ласко.

На Стожарах ґрунтувався календар стародавніх ацтеків Мексики і Центральної Америки. Їх календарний рік починався в день, коли жреці вперше помічали скупчення над східним обрієм безпосередньо перед тим, як промені вранішнього сонця починали затуляти світло зірок. Особливого значення надавали ацтеки руху Плеяд, званих тіанкіцтлі, тому що від цього руху кожні 1952 залежало збереження життя світу. При продовженні руху цих зірок, опівночі того дня, коли закінчувалася зв'язка років (століття), запалювався новий вогонь і це святкували як ознаку ще 52 років життя[13].

Особливу роль Плеяди відігравали в міфології і астрономії інків, де вони називалися Колька[14].

Геліактичний схід Стожар часто означав важливі віхи в календарі стародавніх людей. З геліактичним сходом Стожар починався рік і у новозеландських маорі (вони назвали скупчення Матаарікі). Австралійські аборигени вважали Плеяди уособленням жінки, яку мало не взяв силою Кіділі, місячний чоловік. За іншою версією, Плеяди уособлювали сім сестер (Макара).

У індіанців сіу існувало повір'я, що пов'язувало скупчення Плеяд з Вежею диявола (англ.). Крім того, досить часто гостроту зору визначали кількістю зірок цього скупчення, які спостерігач міг побачити. Подібне випробування характерне і для деяких народів Європи, зокрема, греків.

У Японії Плеяди відомі під назвою субару (яп. ), і якщо ієрогліф, що позначає скупчення, був запозичений з китайської наукової традиції, то саме слово «субару» походить від дієслова субару (яп. 統る) — «бути зібраними разом». Це слово сьогодні вживається в назві бренду компанії «富士 重工业 株式会社» — «Фудзі дзю: ко: ге: кабусікігайся» — Акціонерна компанія «Підприємство важкої промисловості „Фудзі“», випускає під цією маркою: 昴 / スバル / SUBARU, відомі в усьому світі автомобілі[15].

У Китаї Плеяди називалися мао (кит. ) і уособлювали голову міфічного Білого тигра Заходу.

В індійській астрології Стожари були відомі як сузір'я Кріттікі (санскр. कृत्तिकास्, Kṛttikās IAST, «Рубаючі»). Стожари також називалися зіркою вогню, і, згідно з Ведами, правив ними Агні, бог священного вогню. Це зоряне скупчення вважається одним з найбільш значущих в індуїзмі, і асоціюється з гнівом і завзятістью. Ім'я індуїстського бога війни Картикея (санскр. कार्त्तिकेय, kārttikeya IAST) означає «вознесений Стожарами».

У Танах Стожари імовірно позначаються словом Кіма(Kimah)(Амос5:8) і практично завжди згадуються разом із Кесілем (Оріоном). Талмуд[16] стверджує, що в Стожарах близько ста зірок.

У західній астрології Стожари символізували стійкість в печалі і смутку, і належали до нерухомих зірок. Вони асоціювалися з кварцем і фенхелем.

У сучасних мовах слово плеяда означає також сукупність кого-небудь або чого-небудь, тому що таку назву (La Pléiade) носила одна французька поетична школа.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Карпенко Ю. А. Назви зоряного неба. — вид. 3. — М.: КД «Ліброком», 2010. — 184 с. — ISBN 978-5-397-01051-1.


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «SIMBAD Astronomical Database». Results for M45. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2007-04-20. 
  2. Percival, S. M.; Salaris, M.; Groenewegen, M. A. T. The distance to the Pleiades. Main sequence fitting in the near infrared // Astronomy and Astrophysics, 429 (2005) С. 887. — Bibcode:2005A&A...429..887P. — DOI:10.1051/0004-6361:20041694.
  3. Zwahlen, N.; North, P.; Debernardi, Y.; Eyer, L.; Galland, F.; Groenewegen, M. A. T.; Hummel, C. A. A purely geometric distance to the binary star Atlas, a member of the Pleiades // Astronomy and Astrophysics Letters, 425 (2004) С. L45. — Bibcode:2004A&A...425L..45Z. — DOI:10.1051/0004-6361:200400062.
  4. а б Messier 45
  5. Квочка // Словник української мови: у 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.
  6. а б Плеяди // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 360. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  7. Frommert, Hartmut (1998). «Messier Questions & Answers». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2005-03-01. 
  8. Adams, Joseph D.; Stauffer, John R.; Monet, David G.; Skrutskie, Michael F.; Beichman, Charles A. The Mass and Structure of the Pleiades Star Cluster from 2MASS // Astronomical Journal, 121 (2001) С. 2053. — Bibcode:2001AJ....121.2053A. — DOI:10.1086/319965.
  9. Moraux, E.; Bouvier, J.; Stauffer, J. R.; Cuillandre, J.-C. Brown in the Pleiades cluster: Clues to the substellar mass function // Astronomy and Astrophysics, 400 (2003) С. 891. — Bibcode:2003A&A...400..891M. — DOI:10.1051/0004-6361:20021903.
  10. Basri G., Marcy G. W., Graham J. R. Lithium in Brown Dwarf Candidates: The Mass and Age of the Faintest Pleiades Stars // Astrophysical Journal, 458 (1996) С. 600. — Bibcode:1996ApJ...458..600B. — DOI:10.1086/176842.
  11. Ushomirsky, G., Matzner, C., Brown, E., Bildsten, L., Hilliard, V., Schroeder, P. Light-Element Depletion in Contracting Brown Dwarfs and Pre-Main-Sequence Stars // Astrophysical Journal, 497 (1998) С. 253. — Bibcode:1998ApJ...497..253U. — DOI:10.1086/305457.
  12. Gibson, Steven J.; Nordsieck, Kenneth H. The Pleiades Reflection Nebula. II. Simple Model Constraints on Dust Properties and Scattering Geometry // Astrophysical Journal, 589 (2003) С. 362. — Bibcode:2003ApJ...589..362G. — DOI:10.1086/374590.
  13. # _ftnref183 Мігель Леон-Портільо «Філософія НАДУ», Частина 5
  14. Хуан Поло де Ондегардо-і-Сараті. (2010-01-03). «Помилки й забобонні обряди індіанців, витягнуті з трактату і розслідування, зробленого ліценціатом Поло (1559).». www.bloknot.info (А. Скромніцкій). Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-01-03. 
  15. Kim, Chang-Ran (November 27, 2009). «FACTBOX-Five facts about Subaru-maker Fuji Heavy Industries». Reuters. 
  16. Берахот 48Б

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Новігатори[ред.ред. код]


Координати: Карта зоряного неба 03г 47м 24с, +24° 07′ 00″