Стожари
| Розсіяне скупчення | Зоряні скупчення |
|---|---|
 телескопа Спітцер |
|
| Історія дослідження | |
| Відкривач | - |
| Дата відкриття | - |
| Позначення | M45, Стожари, Волосожари |
| Дані спостережень (Епоха J2000.0) |
|
| Клас | I,3,m |
| Пряме піднесення | 3h 47m 24s[1] |
| Схилення | +24° 7′[1] |
| Відстань | (135 пк) 440 [2][3] св. років |
| Видима зоряна величина (V) |
+1,6[4] |
| Видимі розміри (V) | 110′[4] |
| Сузір'я | Телець |
| Фізичні характеристики | |
| Масса | |
| Радіус | 8 |
| VHB | |
| Абсолютна зоряна величина (V) |
|
| Приблизний вік | 100 млн.років |
| Інші властивості | - |
Стожа́ри, або Плея́ди (також відомі як Мессьє 45 або Волосожа́ри, Баби-Звізди) — зоряне скупчення в сузір'ї Тельця; одне із найближчих до Землі та одне з найпомітніших неозброєним оком розсіяних скупчень. Стожари добре видно взимку у північній півкулі та влітку — у південній (крім Антарктиди та її околиць). Неозброєним оком можна розрізнити шість—дев'ять зір, найяскравіша з них - Альціона (η Тельця, 2,87m). Загальна кількість відомих зір скупчення — понад 600[5].
Зміст |
[ред.] Відкриття
Стожари відомі з давнини багатьом культурам світу, зокрема маорі, австралійським аборигенам, японцям та індіанцям сіу Північної Америки. Деякі давньогрецькі астрономи вважали його окремим сузір'ям. Вони згадуються Гесіодом, в гомерівских Іліаді та Одіссеї. Стожари тричі згадано в Біблії (Книга Іова 9:9, 38:31; Книга пророка Амоса 5:8).
Стожари давно відомі як фізично пов'язана група зір, а не результат випадкової проекції різновіддалених зір. Священик Джон Мітчелл 1767 року обчислив імовірність випадкової проекції такої кількості яскравих зір, що виявилася рівною 1:500 000, і висловив правильне припущення, що Стожари, як і багато інших зоряних скупчень, мають бути пов'язані фізично. Коли були здійснено перші вимірювання відносної швидкості зір, виявилося, що їх власні рухи дуже близькі, що вказує на їх фізичну спорідненість.
Шарль Мессьє визначив розташування скупчення й включив його (як M45) до свого каталогу кометоподібних об'єктів, виданого 1771 року. Разом з Туманністю Оріона та скупченням Ясла, включення Стожар до каталога Мессьє було відзначено як курйоз, оскільки більшість об'єктів Мессьє були набагато слабші та їх справді можна було сплутати з кометами, у той час як для Стожар це малоймовірно. Одне із припущень полягає в тому, що Мессьє просто хотів отримати повніший каталог, ніж його науковий конкурент Лакайль, чий каталог 1755 року містив 42 об'єкти. Для збільшення розміру свого списку Мессьє додав деякі яскраві, добре відомі об'єкти[6].
Ґрунтуючись на спостереженнях, Йоганн Медлер припустив, що група Плеяд є центральна група всіх нерухомих зірок, в межах Чумацького шляху, і що Альціона в цій групі найімовірніше складає центральне сонце. Він розрахував, що один оберт навколо Альціона сонце робить за 18,2 млн. років.
[ред.] Цікаві властивості
[ред.] Відстань
Вимірювання відстані до скупчення Плеяд є одним з методів обчислення масштабів Всесвіту в цілому[Джерело?]. Точне значення цієї відстані дозволяє вибудувати діаграму Герцшпрунга—Рассела для зазначеного скупчення, що, у свою чергу, дозволяє дати певну оцінку відстаням до інших скупчень. За допомогою інших методик можна екстраполювати зазначену оціночну шкалу від розсіяних зоряних скупченні до галактик і галактичних скупчень, побудувавши шкалу космічних відстаней. В остаточному підсумку, знання астрономів про вік і розвиток Всесвіту значною мірою залежать від визначення відстані до Плеяд.
До запуску Європейським космічним агентством супутника «Гіппаркос», відстань від Землі до скупчення Плеяд оцінювалося приблизно в 135 парсек. Дані «Гіппаркоса» викликали сум'яття серед астрономів: вимірявши паралакс зірок скупчення вони виявили, що відстань до нього становить «лише» 118 парсек. Подібні вимірювання наразі є одним з найточніших засобів обчислення відстаней в космосі. Подальші дослідження, однак довели, що вимірювання супутника мали похибку, причину якої досі не встановлено[Джерело?]. Вважається, що відстань до Плеяд більше 135 парсек[Джерело?].
[ред.] Склад
Зоряне скупчення Плеяд має близько 16 світлових років в діаметрі і містить приблизно 1000 відомих зір, багато з яких є кратними[7]. За оцінками, загальна кількість зір скупчення близько 3000. Серед членів скупчення переважають гарячі блакитні зірки, 14 з яких видимі неозброєним оком (залежнно від умов спостереження із Землі). Розташування найяскравіших зір нагадує розташуванням зір Великої і Малої Ведмедиці. Загальна маса зір скупчення імовірно еквівалентна 800 масам Сонця.
У скупченні налічується значна кількість коричневих карликів - зоряних тіл з масою менше 8% від сонячної, що недостатньо для початку ядерних реакцій водневого циклу. Коричневі карлики складають приблизно чверть кількості зірок, які формують скупчення Плеяд, і близько 2% загальної маси скупчення[8]. Коричневі карлики з молодих зоряних скупчень (таких, як Плеяди), становлять інтерес для астрономів, оскільки ще мають достатню яскравістю для здійснення їх спостережень.
Крім того, в скупченні налічується декілька білих карликів. З причини порівняно невеликого віку скупчення, зірки навряд чи мали можливість еволюціонувати у білих карликів «звичайним шляхом», оскільки подібний процес зазвичай триває декілька мільярдів років. Вважається, що зірки великої маси в подвійних зоряних системах внаслідок перетікання речовини до своїх компаньйонів перетворилися на білих карликів протягом короткого часу.
[ред.] Вік та майбутній розвиток
Ймовірний вік зоряних скупчень приблизно визначається порівнянням діаграми Герцшпрунга-Рассела для цих скупчень із теоретичною моделлю зоряної еволюції. Виходячи з такої методики, вік Плеяд оцінюється від 75 до 150 мільйонів років. Така розбіжність пов'язана із неточностями в теорії зоряної еволюції. Зокрема, підрахунок для моделі, в якій присутня явище конвекційного перемішування, коли конвекційна зона зірки змішується із її стабільною зоною, дає більше значення віку системи.
Інший метод приблизного визначення віку зоряного скупчення ґрунтується на вивченні об'єктів скупчення з найменшими масами. У «звичайних» зорях літій стрімко витрачається в реакціях ядерного синтезу, однак коричневі карлики можуть зберігати його. Внаслідок низької температури запалення (2,5 мільйони К), масивні бурі карлики спалюють літій протягом деякого часу. Обчислюючи масу найважчих бурих карликів, що містять літій, можна отримати уявлення про вік зоряного скупчення, до якого вони входять. На підставі такої методики вік Плеяд оцінюється приблизно в 115 мільйонів років[9][10].
Як і більшість відкритих зоряних скупчень, Плеяди з часом перестануть бути гравітаційною пов'язаною структурою, тому що зірки в ній рухаються швидше швидкості втечі всього скупчення. За попередніми оцінками, протягом 250 мільйонів років Плеяди розпадуться; вплив гравітації молекулярних хмар і спіральних рукавів галактики тільки прискорить цей процес.
[ред.] Відбивна туманність
За ідеальних умов спостереження, на фотографіях із великою витримкою, можна помітити деякі ознаки туманності навколо скупчення Плеяд. Це відбивна туманність, що відбиває блакитне світло гарячих молодих зір.
Раніше вважалося, що пил, який утворює туманність - це залишки протозоряної речовини. Однак за 100 мільйонів років ця речовина була б розсіяна тиском радіації зірок. Очевидно, скупчення в теперішній час свого руху просто перебуває в насиченій космічним пилом області міжзоряного простору.
Вивчення відбивної туманності довело, що пил у ній не має рівномірного розподілу, а сконцентрований у двох шарах вздовж лінії спостереження Стожар. Ці шари могли утворитися внаслідок гальмування, під дією радіаційного тиску зір скупчення, які рухаються назустріч пиловим хмарам[11].
[ред.] Імена
Дев'ять найяскравіших зірок скупчення отримали свої назви на честь семи сестер Плеяд давньогрецької міфології: Алкіона, Келено, Майя, Меропа, Астеропа, Тайгета і Електра, а також їх батьків - Атланта і Плейони. Згідно з астрономічною традицією «Келено» і «Алкіона» вимовляються відповідно «Целено» і «Альціона».
| Назва | Позначення | Видима зоряна величина | Спектральний клас |
|---|---|---|---|
| Альціона | Η (25) Тельця | 2.86 | B7IIIe |
| Атлант | 27 Тельця | 3.62 | B8III |
| Електра | 17 Тельця | 3.70 | B6IIIe |
| Майя | 20 Тельця | 3.86 | B7III |
| Меропа | 23 Тельця | 4.17 | B6IV |
| Тайгета | 19 Тельця | 4.29 | B6V |
| Плейони | BU (28) Тельця | 5.09 (змінна зірка) | B8IVep |
| Целено | 16 Тельця | 5.44 | B7IV |
| Стеропа | 21 Тельця | 5.64 | B8Ve |
| 22 Тельця | 22 Тельця | 6.41 | B9V |
| - | - | 5.65 | B8V |
[ред.] Спостереження
Стожари на зимовому вечірньому небі часто звертають на себе увагу навіть і далеких від астрономії людей. Компактна купка з 6-7 досить яскравих зірок добре виділяється на бідному зірками тлі. При хорошому зорі спостерігача і відсутності сторонньої засвітки неба від вуличних ліхтарів міського освітлення в скупченні в межах приблизно 2 градусів можна розрізнити 10-11 зірок.
У польовий бінокль вже видно 20-30 зірок і добре помітний малюнок з 9 головних зірок у вигляді ковшика з короткою ручкою.
У аматорський телескоп помірної апертури (127-180 мм) скупчення ледь поміщається в поле зору найслабшого окуляра. Кількість видимих зірок зростає до півсотні, а за умови хорошого неба (сільське, безмісячне) стає видно туманність (NGC 1432 /1435), в яку занурено скупчення, у вигляді голубуватих ореолів навколо найяскравіших зірок (особливо у Меропи і Майї). Звичайні «діпскай»-фільтри (UHC, O III і навіть LPR) не допомагають виділити цю відбивну туманність.
[ред.] Сусіди по небу з каталогу Мессьє
- М1 - (на схід, у ξ Tau) Крабоподібна туманність - залишок спалаху найновішої;
- М36, М37 і М38 - (на схід, у південній частині Візничого) група досить яскравих розсіяних скупчень;
- М34 - (на північний захід, в Персеї) розсіяне скупчення;
- М77 - (південно-західніше, в Ките) типу;
- М78, М42 / 43 - (на південний схід, в Оріоні) знамениті туманності Оріона.
[ред.] Послідовність спостереження в «Марафоні Мессьє»
... М43 → М78 →М45 → М1 → М38 ...
[ред.] Народна міфологія
[ред.] Стожари в українській культурі
Існує легенда про сузір’я Баби-Звізди (Волосожари). «Жили на Землі семеро дівиць, водили хороводи, співали славні пісні на честь Богів. Коли вони померли, Боги перетворили їх на Русалок і, взявши на Небо, оселили на семи зірках, де вони й нині щоночі водять коло», тобто рухають час.
В Україні це сузір’я й досі вважають жіночим оберегом, на що вказує назва Баби-Звізди (тобто жіночі родові Божества). Витоки цих вірувань - у ведійській релігії, де Місяць і Зорі вважаються душами Предків, які дивляться з нічного неба на життя своїх родичів.
[ред.] Стожари в різних культурах
З причини того, що сузір'я Плеяд добре видно неозброєним оком, воно посіло особливе місце в багатьох культурах, як стародавніх, так і сучасних. У Стародавній Греції Плеяди уособлювали міфологічних сестер Плеяд, від яких і отримали сучасну назву. Для вікінгів вони були сім’єю кур Фрей, від чого у багатьох європейських мовах вони порівнюються із квочкою з курчатами.
У європейців бронзового століття (а, можливо й раніше), зокрема, кельтів, Стожари асоціювалися з ритуалами поховання і скорботою, оскільки в той період історії між осіннім рівноденням і зимовим сонцестоянням (див. Хеллоуїн), коли відбувалися свята поминання предків, Стожари з'являлися над східним горизонтом одразу після заходу сонця.
Стожари зображено на «зоряному диску» з Небри (XVI ст. до н. е.). Стожари мали таку значимість для людей бронзового століття, можливо, через те, що сузір'я видно в середній Європі з березня по жовтень, і воно є добрим індикатором для сільськогосподарських робіт.
Найбільш раннє (приблизно 16500 р. до н. е.) зображення Стожар виявили вчені Шанталь Жеге-Вальківі, Міхаель Раппенглюк і Френк Едж на стіні в печері Ласко.
На Стожарах ґрунтувався календар стародавніх ацтеків Мексики і Центральної Америки. Їх календарний рік починався в день, коли жреці вперше помічали сузір'я над східним обрієм безпосередньо перед тим, як промені вранішнього сонця починали затуляти світло зірок. Особливого значення надавали ацтеки руху Плеяд, званих тіанкіцтлі, тому що від цього руху кожні 1952 залежало збереження життя світу. При продовженні руху цих зірок, опівночі того дня, коли закінчувалася зв'язка років (століття), запалювався новий вогонь і це святкувало як ознаку ще 52 років життя [12].
Особливу роль Плеяди відігравали в міфології і астрономії інків, де вони називалися Колька[13].
Геліактичний схід Стожар часто означав важливі віхи в календарі стародавніх людей. З геліактичним сходом Стожар починався рік і у новозеландських маорі (вони назвали сузір'яМатаарікі). Австралійські аборигени вважали Плеяди уособленням жінки, яку мало не взяв силою Кіділі, місячний чоловік. За іншою версією, Плеяди уособлювали сім сестер (Макара).
У індіанців сіу існувало повір'я, що пов'язувало сузір'я Плеяд з Вежею диявола. Крім того, досить часто гостроту зору визначали кількістю зірок цього сузір'я, які спостерігач міг побачити. Подібне випробування характерне і для деяких народів Європи, зокрема, греків.
У Японії Плеяди відомі під назвою субару (яп. 昴), і якщо ієрогліф, що позначає сузір'я, був запозичений з китайської наукової традиції, то саме слово «субару» походить від дієслова субару(яп. 統る) - «бути зібраними разом». Це слово сьогодні вживається в назві бренду компанії "富士 重工业 株式会社" - «Фудзі дзю: ко: ге: кабусікігайся» - Акціонерна компанія «Підприємство важкої промисловості "Фудзі"», випускає під цією маркою: 昴 / スバル / SUBARU відомі в усьому світі автомобілі[14].
У Китаї Плеяди називалися мао(кит. 昴) і уособлювали голову міфічного Білого тигра Заходу. У індуїзмі ім'я бога Карттікея (санскр. कार्त्तिकेय, kārttikeya?) означає «вознесений Стожарами».
У західній астрології Стожари символізували стійкість в печалі і смутку, і вважалась однією з нерухомих зірок. Вони асоціювалися з кварцем і фенхелем. В індійській астрології Стожари були відомі як сузір'я Кріттікі (санскр. कृत्तिकास्, Kṛttikās?, «Рубаючі»). Стожари також називалися зіркою вогню, і, згідно з Ведами, правив ними Агні, бог священного вогню. Це зоряне скупчення вважається одним з найбільш значущих в індуїзмі, і асоціюється з гнівом і завзятістью.
У Танах Стожари імовірно позначаються словом Кіма(Kimah)( Амос5:8) і практично завжди згадуються разом із Кесілем. Талмуд [15] стверджує, що в Стожарах близько ста зірок.
У сучасних мовах слово плеяда' означає також безліч, сукупність кого-небудь, тому що таку назву носило в свій час французьке літературний рух (La Pléiade).
[ред.] Бібліографія
- Карпенко Ю. А. Назви зоряного неба. — вид. 3. — М. : КД «Ліброком», 2010. — 184 с. — ISBN 978-5-397-01051-1
[ред.] Примітки
- ↑ а б «SIMBAD Astronomical Database». Results for M45. http://simbad.u-strasbg.fr/Simbad. Процитовано 2007-04-20.
- ↑ Percival, S. M.; Salaris, M.; Groenewegen, M. A. T.. The distance to the Pleiades. Main sequence fitting in the near infrared// Astronomy and Astrophysics. — 429. — (2005): 887. DOI:10.1051/0004-6361:20041694.
- ↑ Zwahlen, N.; North, P.; Debernardi, Y.; Eyer, L.; Galland, F.; Groenewegen, M. A. T.; Hummel, C. A.. A purely geometric distance to the binary star Atlas, a member of the Pleiades// Astronomy and Astrophysics Letters. — 425. — (2004): L45. DOI:10.1051/0004-6361:200400062.
- ↑ а б Messier 45
- ↑ Плеяди // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 360. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
- ↑ Frommert, Hartmut (1998). «Messier Questions & Answers». http://www.seds.org/messier/m-q&a.html#why_M42-45. Процитовано 2005-03-01.
- ↑ Adams, Joseph D.; Stauffer, John R.; Monet, David G.; Skrutskie, Michael F.; Beichman, Charles A.. The Mass and Structure of the Pleiades Star Cluster from 2MASS// Astronomical Journal. — 121. — (2001): 2053. DOI:10.1086/319965.
- ↑ Moraux, E.; Bouvier, J.; Stauffer, J. R.; Cuillandre, J.-C.. Brown in the Pleiades cluster: Clues to the substellar mass function// Astronomy and Astrophysics. — 400. — (2003): 891. DOI:10.1051/0004-6361:20021903.
- ↑ Basri G., Marcy G. W., Graham J. R.. Lithium in Brown Dwarf Candidates: The Mass and Age of the Faintest Pleiades Stars// Astrophysical Journal. — 458. — (1996): 600. DOI:10.1086/176842.
- ↑ Ushomirsky, G., Matzner, C., Brown, E., Bildsten, L., Hilliard, V., Schroeder, P.. Light-Element Depletion in Contracting Brown Dwarfs and Pre-Main-Sequence Stars// Astrophysical Journal. — 497. — (1998): 253. DOI:10.1086/305457.
- ↑ Gibson, Steven J.; Nordsieck, Kenneth H.. The Pleiades Reflection Nebula. II. Simple Model Constraints on Dust Properties and Scattering Geometry// Astrophysical Journal. — 589. — (2003): 362. DOI:10.1086/374590.
- ↑ # _ftnref183 Мігель Леон-Портільо «Філософія НАДУ», Частина 5
- ↑ «Помилки й забобонні обряди індіанців, витягнуті з трактату і розслідування, зробленого ліценціатом Поло (1559).». www.bloknot.info (А. Скромніцкій). http://bloknot.info/juan-polo-de-ondegardo-los-errores-y-supersticiones-de-los-indios-del-tratado-y-averiguacion-1559/. Процитовано 2010-01-03.
- ↑ Kim, Chang-Ran, «FACTBOX-Five facts about Subaru-maker Fuji Heavy Industries», Reuters, November 27, 2009.
- ↑ Берахот 48Б
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- ~ gibson / pleiades / Photos and information on the Pleiades from the University of Calgary
- Information on the Pleiades from SEDS
- Information and images from the Anglo-Australian Observatory
- Astronomy Picture of the Day on 2007.11.18
- The Pleiades (M45) | Deep Sky Colors - Astrophotography by Rogelio Bernal Andreo
[ред.] Новігатори
|
||||||||||||||||
|
||||||||||||||
Координати: 
03г 47м 24с, +24° 07′ 00″
