Мікрохвильова піч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
НВЧ піч

Мікрохвильова́ піч (надвисокочастотна піч, МХП, НВЧ-піч) — побутовий електроприлад для швидкого приготування або швидкого підігріву продуктів харчування, — і також для їх розморожування. Мікрохвильова піч є одним з найпопулярніших побутових електроприладів

На відміну від інших пристроїв (як наприклад, духовки або печі) у мікрохвильовій печі розігрів продуктів відбувається не з поверхні, як у класичній печі, — а в більшій частині об'єму, оскільки радіохвилі (на частоті 2450 МГц) глибоко проникають майже у всі харчові продукти, унаслідок чого час приготування їжі істотно скорочується.

Історія[ред.ред. код]

Мікрохвильову піч винайшов і запатентував 8 жовтня 1945 житель штату Массачусетс інженер Персі Спенсер. Він першим зауважив здатність надвисокочастотного випромінювання до нагрівання продуктів. Спенсер працював у момент винаходу в компанії «Raytheon», що займалась виготовленням обладнання для радарів. За легендою, ідея створення мікрохвильової печі прийшла йому в голову після того, як він, постоявши біля магнетрона (електронна лампа, яка генерує мікрохвильове електромагнітне випромінювання), виявив, що шоколадний батончик в його кишені розтанув. За іншою версією, він помітив, що нагрівся бутерброд, покладений на увімкнений магнетрон.

Перші НВЧ-печі, що призначалися для армійських їдалень і великих ресторанів, були шафами висотою 175 см і вагою 340 кг. Компактніші домашні печі почали вироблятися з 1955.

Перша серійна побутова мікрохвильова піч була випущена японською фірмою Sharp в 1962. Спочатку попит на новий виріб був невисокий.

У СРСР мікрохвильові печі випускалися на заводах ЗіЛ (Москва, модель «ЗІЛ») і Південмаш (Дніпрпетровськ, моделі «Мрія МВ», «Дніпрянка-1» (1990 р, 32 літри, потужність 2300 ват, маса 40 кг, ціна 350 крб.), «Дніпрянка-2»), але використовувалися в них імпортні магнетрони японського виробництва[1].

Принцип роботи[ред.ред. код]

Принцип дії мікрохвильової печі будується на обробці продукту, вміщеного всередину приладу, мікрохвилями (НВЧ-випромінювання). Ці хвилі і нагрівають їжу. Мікрохвилі є однією з форм електромагнітної енергії, як і світлові хвилі або радіохвилі. Це дуже короткі електромагнітні хвилі, які переміщаються зі швидкістю світла (299792 км/с).

До складу продуктів харчування входять багато речовин: мінеральні солі, жири, цукор, вода. Щоб нагріти їжу за допомогою мікрохвиль, необхідна присутність у ній дипольних молекул, тобто таких, на одному кінці яких є позитивний електричний заряд, а на іншому — негативний. Подібних молекул в їжі досить — це молекули і жирів і цукрів, але головне, що диполем є молекула води — найпоширенішої у природі речовини. Кожен шматочок овочів, м'яса, риби, фруктів містить мільйони дипольних молекул.

У відсутність електричного поля молекули розташовані хаотично. В електричному полі вони вибудовуються строго по напрямку силових ліній поля, "плюсом" в один бік, "мінусом" в інший. Варто полю поміняти напрям на протилежний, як молекули тут же перевертаються на 180 градусів.

Магнетрон, який містить кожна мікрохвильова піч, перетворює електричну енергію в над-високочастотне електричне поле частотою 2450 мегагерц (МГц) або 2,45 гігагерц (ГГц), яке і взаємодіє з молекулами води в їжі. Мікрохвилі "бомблять" молекули води в їжі, змушуючи їх обертатися з частотою в мільйони разів в секунду, створюючи молекулярне тертя, яке і нагріває їжу. Нагрівання їжі надвисокочастотним полем руйнує молекули речовин їжі, розриваючи або деформуючи їх в той самий спосіб, що і нагрівання будь-яким іншим способом. Перевагою НВЧ-печей є швидкість приготування, зберігання в їжі вмісту деяких вітамінів і мінеральних речовин та економічність. До негативних сторін слід віднести необхідність використання спеціального (неметалевого та неметалізованого) посуду, а також небезпеку потрапляння в їжу осколків скла у випадку застосування посуду з металевим малюнком, що інструкція по використанню до будь-якої НВЧ-печі забороняє. Також можливі опіки при необережному користуванні, оскільки посуд від НВЧ-хвиль безпосередненьо не нагрівається, а їжа - так.

Мікрохвилі працюють тільки у відносно невеликому поверхневому шарі їжі, не проникаючи всередину глибше, ніж на 1-3 см. Тому нагрівання продуктів відбувається за рахунок двох фізичних механізмів — прогріву мікрохвилями поверхневого шару і подальшого проникнення тепла в глибину продукту за рахунок теплопровідності чи конвекції.

При виборі НВЧ печі слід орієнтуватися на її основні характеристики, серед яких — об'єм камери, тип управління, наявність гриля, потужність і деякі інші. Обсяг камери позначається на кількості продуктів, що вміщаються в мікрохвильову піч.

У залежності від виконуваних функцій мікрохвильовки ділять на три типи: НВЧ з мікрохвилями, з грилем і мікрохвильові печі з грилем і конвекцією.

Що стосується додаткових функцій мікрохвильових печей, то до найпоширеніших належать функції подвійного випромінювання (для рівномірного приготування продукту за об'ємом) і auto-weight, що означає, що електронні датчики зважать продукт і виберуть час приготування.

Управління в мікрохвильових печах буває трьох типів — механічне (найпростіший тип управління), кнопкове і сенсорне. Деякі моделі НВЧ печей мають діалоговий режим, коли на дисплеї висвічуються рекомендації під час приготування страви. Також може бути мікрохвильова піч з вбудованими рецептами приготування страв. Щоб запустити процес приготування, потрібно вказати вид продукту, кількість, рецепт. Готові програми дають можливість вибрати оптимальний режим, точний час приготування.

Деякі моделі оснащуються портом зв'язку для доступу в інтернет. Це дає можливість завантажувати нові рецепти страв і отримувати інформацію про його калорійність.

У число приладдя до НВЧ-печі можуть входити багаторівневі грати для тарілок, що дозволяє розігріти кілька страв, і ґрати для гриля.

Будова[ред.ред. код]

Основні компоненти мікрохвильової печі:

  • джерело мікрохвиль
    • магнетрон
    • джерело високовольтного живлення магнетрона
    • коло управління
  • хвилевід для передачі мікрохвиль від магнетрона до камери
  • металева камера з металізованими дверцями, в якій концентрується мікрохвильове випромінювання
  • допоміжні елементи
    • обертове блюдо у камері
    • схеми, що забезпечують безпеку ( «блокування»)
    • вентилятор для охолодження магнетрона та продування камери з метою видалення газів, що утворюються при приготуванні їжі.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]