Нейгауз Генріх Густавович
| Генріх Густавович Нейгауз | |
 Генріх Густавович Нейгауз |
|
| Народився | 12 квітня 1888 Єлисаветград (Кіровоград) |
|---|---|
| Помер | 10 жовтня 1964 Москва, СРСР |
| Громадянство |  СРСР |
| Національність | німець |
| Проживання | Москва, Київ |
| Діяльність | піаніст і музчиний педагог, публіцист і горомадський діяч |
Ге́нріх Гу́ставович Нейга́уз (*12 квітня 1888, Єлисаветград — 10 жовтня 1964, Москва) — піаніст і педагог, публіцист і музично-суспільний діяч.
Зміст |
Біографія[ред.]
Генріх Густавович Нейгауз народився 12 квітня 1888 року в місті Єлисаветграді (нині — Кіровоград). Його батько, Густав Нейгауз, також піаніст, після закінчення консерваторії в Кельні переїхав з Німеччини спочатку до Росії, а згодом в Єлисаветград, де став фундатором місцевої музичної школи; його мати, Ольга Михайлівна (нар. Марцеліна Блуменфельд), приходилася старшою сестрою знаменитого композитора, піаніста та диригента Фелікса Блуменфельда.
Початкову музичну освіту Генріх одержав у свого батька. В 1904 році, по закінченні гімназії в віці 16-річному віці Генріх Нейгауз дебютував з великим успіхом як виконовець в Дортмунді, після чого предприйняв довге концертне турне по Німеччині, Австрії і Італії- як він вважав, вже як готорвий піаніст-віртуоз. Однак у Відні він познайомивя з піаністом і композитором Леопольдом Годовським, відомим своїм музичним перфекціонізмом. Під впливом Годовського Нейгауз збагнув, що хоч музичний талант і є природний дар, але здатність до музичних інтерпретацій потребує важкої праці[1].
Після штудії в Л. Годовського в Берліні, Нейгауз вивчав теорію композиції під керівництвом учня Танєєва професора П.Ф.Юона. Пізніше поступив у Віденську академію музики в школу вищої майстерності, яку закінчив на відмінно.
Після повернення на батьківщину Нейгауз здав екстерном у Петроградській консерваторії іспити і у 1916 році почав свою педагогічну діяльність у Тбілісі. Повернувшись в Єлисаветград, працював у місцевому відділі народної освіти. Разом із своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським він організує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики.
У 1920 році Нейгауз — професор Київської консерваторії, а від 1922 року починається його творча діяльність у Московській консерваторії.
Помер Генріх Густавович Нейгауз 10 жовтня 1964 року в Москві.
З творчості[ред.]
Продовжуючи і розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва Нейгауз створив школу, пов'язану з високими досягненнями піанізму. Визнана в усьому світі, піаністична школа Нейгазуа знайшла своє продовження у творчості його учнів — С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельского, В. Крайнєва, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.
Виконавча діяльність Г. Нейгауза ввійшла в скарбницю музичного мистецтва. У його репертуарі була майже вся художня фортепіанна література від Баха до наших сучасників. Піаніст був незмінним другом багатьох композиторів і першим виконавцем цілого ряду творів. Величезна ерудиція Нейгауза при великій особистій чарівності завжди залучала до артиста молодь. Концертні зали, класи, аудиторії, у яких Генріх Густавович виступав, завжди були переповнені.
Нейгаузу належать блискучі статті і нариси про музику. Широкою популярністю користується його талановита книга «Про мистецтво фортепіанної гри».
У рідному для Нейгауза Кіровограді його іменем названо вулицю, а на розташованому на ній будинку, де народився видатний музичний педагог, встановлено меморіальну дошку. Від 1981 року в місті працює Музей Генріха Нейгауза. 12.04.2013 року за ініціативою Кіровоградського музичного училища встановлено погруддя юному Г.Г.Нейгаузу.
Література[ред.]
«Нейгаузы: Густав, Генрих, Станислав». (Ред-сост. Б.Б.Бородин) - Вид-во Дека-ВС, Москва, 2007. (рос.)
- Долгіх М.В. Нейгаузи: варіації на єлисаветградську тему. - Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2013. - 336 с., 72 с. ілюстр., укр.мова. ISBN 978-966-2570-64-9
