Гілельс Еміль Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміль Григорович Гілельс
рос. Эмиль Григорьевич Гилельс
фотографія
Основна інформація
Дата народження 6 (19) жовтня 1916(1916-10-19)
Місце народження Одеса, Російська імперія
Дата смерті 14 жовтня 1985(1985-10-14) (68 років)
Місце смерті Москва, СРСР
Країна СРСР
Національність єврей
Професія виконавець
Інструменти фортепіано
Жанр академічна музика

Емі́ль Григо́рович Гі́лельс (*6 (19) жовтня 1916(19161019), Одеса, Російська імперія  — †14 жовтня 1985, Москва, СРСР) — видатний радянський піаніст, педагог. Творчість Гілельса справедливо відносять до найвищих досягнень піанізму XX століття.

« Титани фортепіано, подібні до Гілельса, народжуються раз у сторіччя.  »

Майніті Сімбун, 1957 рік

Біографія[ред.ред. код]

Еміль Гілельс народився в Одесі у родині бухгалтера. Займатися грою на фортепіано почав у віці шести років, його першим педагогом був Яків Ткач, який відразу побачив і зумів розкрити талант дитини — в характеристиці ще дев'ятирічного хлопчика міститься такий запис:

« В подальшому СРСР збагатиться піаністом світового рівня.  »
11 червня 1929 року Гілельс дав свій перший сольний концерт. 1931 року його прослухав Артур Рубінштейн, що приїжджав на гастролі до Одеси. Надалі він часто згадував свою першу зустріч з Гілельсом.
« Я не знаходжу слів, щоби розповісти, як він грав. Скажу одне: якщо він коли-небудь приїде до Сполучених Штатів, мені тут буде нічого робити.  »
Через 50 років, в 1979 році він відзначив цю подію концертами в Одеському оперному театрі та в Великій залі Московської консерваторії.

1930 року вступив до Одеської консерваторії у клас Берти Рейнгбальд. 1933 року, у віці 16 років, здобув тріумфальну перемогу на першому всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців і став знаменитим на всю країну. Після закінчення консерваторії 1935 року вступив до Школи вищої майстерності при Московській консерваторії (клас Генріха Нейгауза). 1938 року перемагає на престижному конкурсі ім. Ізаї у Бельгії.

Під час Другої Світової війни Гілельс веде активну концертну діяльність: виступає у військових частинах, у шпиталях, в тилу. Арам Хачатурян згадує:

« Особливо хотілося б сказати про концертну діяльність музиканта під час Великої Вітчизняної війни. Тоді сценою для нього слугували і аеродроми, і цехи заводів. В тяжкі дні випробувань мистецтво Еміля Гілельса надихало і закликало до перемоги. Воно було просто необхідно. Як необхідно нам і зараз.  »
1945-го виступає у Потсдамі на конференції голів урядів СРСР, США і Великої Британії.

З 1945 року викладав у Московській консерваторії (з 1952  — професор). Серед його учнів — Володимир Афанасьєв та Фелікс Готліб.

На початку 1950-х років Гілельс став першим радянським музикантом, який регулярно концертував на Заході.

В 1958, 1962, 1966, 1970 рр. був головою журі у номінації «фортепіано» на міжнародному конкурсі ім. П. Чайковського.

12 вересня 1985 року Гілельс дав свій останній концерт у Гельсінкі; за місяць, 14 жовтня, помер.

Gilels cd.jpg

Творчість[ред.ред. код]

Надзвичайно широкий репертуар Гілельса охоплював фортепіанні твори від епохи бароко до музики XX століття. Особливе місце в репертуарі займали твори Бетховена. Гілельс неодноразово виконував і записував всі фортепіанні концерти Бетховена, але не встиг завершити роботу із запису всіх його фортепіанних сонат. Зрілому виконавському стилю Гілельса властива цілісність, відчуття музичної форми та глибоке проникнення у духовну цінність концепції музичних творів. Митця називали піаністом «об'єктивної» манери, що не мала у собі ніяких надмірностей та «автобіографізму».

Гілельс виступав також в ансамблях, у тому числі в тріо з Леонідом Коганом та Мстиславом Ростроповичем.

Відзнаки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]