Лептоспіроз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Leptospirosis
Leptospira scanning micrograph.jpg
Лептоспіри під електронним мікроскопом
МКХ-10 A27
DiseasesDB 7403
MedlinePlus 001376
eMedicine med/1283 emerg/856

ped/1298

MeSH C01.252.400.511

Лептоспіроз — гостра інфекційна хвороба, що викликається збудником з роду лептоспір. Характеризується ураженням капілярів, часто ураження печінки, нирок, м'язів, інтоксикація, супроводжується хвильоподібною лихоманкою.

Історія[ред.ред. код]

Раніше це захворювання мало назву іктеро-геморагічна лихоманка, хвороба Васильєва-Вейля. У 1883 році Васильєв відокремив це захворювання з усіх жовтяниць, у 1886 р. детально описав 4 випадки.

Лептоспіроз поширений у всіх країнах, окрім Арктики. Захворюваність висока. Більше половини випадків протікає у тяжкій формі та потребує реанімаційних заходів.

Етіологія[ред.ред. код]

Лептоспіра — грам-негативна паличка, на вигляд схожа на спірохету. Рухлива — характерні поступальні, коливальні та обертальні рухи. Не забарвлюється аніліновими барвниками, її видно тільки у темнопільному мікроскопі. Розрізняють більше 100 серологічних типів цієї бактерії. Розмноження відбувається у болотистій місцині.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Резервуаром лептоспір є гризуни (щури, миші), а також свині, рідше — велика худоба та собаки. Зараження людини відбувається при споживанні сирої води, купанні у заражених водоймах, при роботі на заливних луках, полях зрошення, у місцях звалищ, при догляді за домашніми тваринами, споживанні інфікованих продуктів. Як професійне захворювання лептоспіроз можливий у тваринників, ветеринарних працівників, працівників комунального господарства. Спостерігається сезонність епідемічних спалахів лептоспірозу у літньо-осінній час.

Патогенез[ред.ред. код]

Вхідні ворота — слизові оболонки губ, рота, носоглотки, а також садна та інші пошкодження. Лептоспіри заносяться током крові у різні органи та тканини. Особливо інтенсивно розмножуються у печінці та нирках. Уражуються стінки судин, клітини печінкової паренхіми, ниркові канальця, ЦНС. Фази захворювання:

1. Фаза зараження. Лептоспіри вкорінюються у печінку, нирки, селезінку, наднирники, де вони посилено розмножуються. Ця фаза відповідає інкубаційному періоду хвороби.

2. Фаза генералізованої інфекції — повторна лептоспіремія з послідуючим надходженням до печінки, наднирники, оболонки мозку. Паразитують на поверхні клітин. Це початковий період хвороби.

3. Токсинемія — уражується ендотелій капілярів, збільшується їхня проникність — виникає геморагічний синдром з ураженням печінки, нирок, наднирників — розпал хвороби.

4. Фаза формування нестерильної стадії імунітету — у крові з'являються антитіла — клінічне згасання процесу.

5. Фаза формування стерильної стадії імунітету — поєднання гуморального з місцевим органним та тканинним імунітетом — клінічне одужання.

Симптоми[ред.ред. код]

Інкубаційний період 7-14 днів. Захворювання починається гостро, з остуди, підвищення температури до 39-39,5 °C, яка у наступні 6-10 днів зберігається на високому рівні. Можливі значні коливання температури, іноді «двогорбий» характер температурної кривої. З першого дня хвороби виражені сильна загальна слабкість, головний біль, біль у м'язах (особливо литкових), попереку. Характерний зовнішній вигляд хворої людини: обличчя та склери гіперемійовані, відмічається лихоманковий блиск очей, кон'юнктивіт, на слизових губ та носа можливі герпетичні висипання; іноді виникають носові кровотечі. Зів гіперемійований, язик рівномірно обкладений сіруватим налітом. Визначається помірне збільшення печінки та селезінки. В окремих хворих можлива поява жовтяниці. Протягом перших 4-ох днів хвороби у крові відмічається нейтрофільний лейкоцитоз з паличкоядерним зміщенням вліво. Сеча містить сліди білка. Приблизно у 20 % випадків з 4-5-го дня хвороби з'являється петехіальний або розеольозно-петехіальний висип, що зберігається упродовж 1-3 днів, не залишаючи після себе пігментації. У деяких хворих відмічається ригідність потиличних м'язів, що вказує на подразнення та набряклість оболонок мозку (явища менінгізму). Можливий розвиток тяжкого менінгіту. При тяжкому лептоспірозі на фоні інтенсивної жовтяниці з'являються великі геморагії, розвивається глибоке ураження нирок (гострий нефрозонефрит) з можливим ускладненням уремією.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз засновується на епідеміологічних даних (праця на сінокосі на заболочених луках, купання, контакт із сільськогосподарськими тваринами) та клінічній картині. Підтвердженням діагнозу можуть слугувати дослідження сироватки крові хворих у реакції аглютинації — лізису та РЗК.

Диференціювати потрібно перш за все з гепатитом. Основна різниця: анамнез — при гепатиті В гемотрансфузії, при лептоспірозі — контакт з гризунами; при лептоспірозі відсутній період перед жовтяницею, при гепатиті є; при гепатиті температура є до жовтяниці, а при лептоспірозі — одночасно з нею; при гепатиті немає болю у м'язах.

Диференційний діагноз проводять із грипом (у перші 3 дні), висипним тифом, хворобою Брілла

, геморагічними лихоманками, тифо-паратифозними захворюваннями, менінгітами різної етіології.

Лікування[ред.ред. код]

Усі хворі підлягають госпіталізації. Ефективний пеніцилін, тетрациклін (по 0,3 г 4 рази у день). Курс антибіотикотерапії 7-10 днів. При тяжкій інтоксикації, інтенсивній жовтяниці, геморарічному синдромі застосовують кортикостероїди (преднізолон 40 мг/добу), в/в крапельно вводять 5 % розчин глюкози, гемодез, аскорбінову кислоту. При розвитку ниркової недостатності необхідний гемодіаліз (апарат «штучна нирка»). У лікувальну практику входять методи імунотерапії лептоспірозу (введення полівалентного специфічного гамма-глобуліну).

Профілактика[ред.ред. код]

Знищення гризунів (дератизація), своєчасне виявлення хворих домашніх тварин, суворе дотримання ветеринарно-санітарних норм, охорона водоймищ, меліоративні роботи, суворе дотримання індивідуальної профілактики в осіб певних професій (тваринники, ветеринарні працівники та ін.), захист води та харчових продуктів від гризунів.

У природних вогнищах лептоспірозу — щеплення спеціальною вакциною. Імунізують окремі професійні групи.

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред.ред. код]

1. Лептоспіроз. Н. А. Васильєва, д.м.н., професор; О. Л. Івахів, к.м.н — Медична газета «Здоров'я України».

2. Інструкція про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу. — Міністерство сільського господарства та продовольства (від 15.03.1994 р.).