Орбелі Леон Абгарович
Леон (Левон) Абгарович Орбелі (вірм. Լևոն Աբգարի Օրբելի; 25 червня (7 червня) 1882, Цахкадзор — 9 грудня 1958, Ленінград) — російський і радянський фізіолог, один з творців еволюційної фізіології, академік (з 1935) і віце-президент (1942—1946) Академії наук СРСР. Генерал-полковник медичної служби. Герой Соціалістичної Праці (1945). Лауреат Сталінської премії. Автор понад 130 оригінальних наукових праць. Брат Рубена і Йосипа Орбелі.
Орбелі обрали дійсним членом Німецької академії і Медичної академії в Парижі, членом-кореспондентом Паризького біологічного товариства, почесним членом Американського і Британського фізіологічних товариств, Нью-Йоркської і Румунської медичних академій, Карлова університету у Празі та багатьох інших наукових товариств та установ.
Біографія[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Дід Леона — Йосип Іоакимович (Овсеп Овакимович) — закінчив Лазаревську духовну семінарію в Москві. Повернувшись в Тифліс, став протоієреєм і проповідником у соборі. Батько Леона — Абгар Йосипович — закінчив юридичний факультет Петербурзького університету, одружився на княжні Варварі Мойсеївні Аргутинській. У них було троє синів: Рубен, Леон і Йосип. Старший, Рубен став юристом, відомий як експерт в області підводної археології. Молодший, Йосип став східознавцем, академіком, директором Ермітажу. Леон став вченим-фізіологом, учнем і послідовником Івана Павлова.
Донька: Марія Леонівна Орбелі (1916—1949) — вчений-фізик, кандидат фізико-математичних наук, співробітник Радієвого інституту.
Син: Абгар Леонович Орбелі (1939—2022) — вчений-фізик, випускник фізичного факультету Ленінградського державного університету ім. Жданова. З 1962 року співробітник фізико-технічного інституту ім. Іоффе, вчений секретар Наукової ради РАН з проблеми «Фізики електронних і атомних зіткнень». Автор понад 20 наукових праць, що стосуються застосування методів магнітного резонансу при вивченні властивостей ізольованих атомів, корпускулярної діагностики гарячої та СВЧ-плазми, фізичних властивостей біологічних об'єктів та суспільствознавства. Кандидат фізико-математичних наук.
Роки навчання і становлення[ред. | ред. код]
1899 року Леон Орбелі із золотою медаллю закінчив 3-ю Тифліську гімназію. Його зарахували до Військово-медичної академії навчатися за власні кошти.
Зі спогадів Орбелі відомо, що на першому курсі відвідував лекції з фізіології Івана Павлова. Особисте знайомство відбулося на наступному курсі.
1904 року закінчив академію з відзнакою і почав працювати лікарем у Миколаївському військовому шпиталі Кронштадту. Потім перевівся в Петербурзький морський шпиталь, щоб одночасно продовжувати наукову роботу під керівництвом І. П. Павлова в Інституті експериментальної медицини (1907—1920). У цей період був призначений лікарем на один з крейсерів, що був придбаний Росією в Аргентині. Крейсер мав брати участь у російсько-японській війні, однак Японія встигла перекупити аргентинські крейсери. Орбелі залишився в Петербурзі.
В 1907 році Орбелі залишив службу на флоті. Наступного року захистив докторську дисертацію на тему: «Условные рефлексы глаза у собаки». В 1909—1911 роках Орбелі стажування у фізіологічних лабораторіях Англії та Німеччини, а також на Морській біологічній станції в Неаполі.
1911 року стає помічником Павлова по фізіологічному відділу ІЕМ і отримує звання приват-доцента а потім і доцент кафедри фізіології. Його обирають професором Вищих жіночих курсів.
Кар'єра після 1917 року[ред. | ред. код]
З 1917 року працював членом редколегії «Физиологического журнала», а з 1937 року — відповідальним редактором журналу.
У різні роки він був професором Сільськогосподарського, 1-го медичного (1920—1931) і Хіміко-фармацевтичного інститутів у Ленінграді, а також Юр'ївського університету.
У 1913—1957 завідувач Фізіологічною лабораторією[3], потім заступник директора з наукової частини Природничо-наукового інституту ім. П. Ф. Лесгафта, професор фізіології та проректор з навчальної роботи Інституту фізичної освіти ім. П. Ф. Лесгафта[4].
З 1925 року — наступник Павлова на посаді професора, начальника кафедри фізіології ВМА, в 1943—1950 — начальник ВМА.
У 1936—1950 Орбелі був, крім того, директором Інституту фізіології імені І. П. Павлова АМН СРСР та Інституту еволюційної фізіології і патології вищої нервової діяльності імені І. П. Павлова АМН СРСР.
У 1943 році обраний дійсним членом Академії наук Вірменської РСР (перший склад).
В 1944 році Орбелі було присвоєно вище для військових медиків військове звання генерал-полковника медичної служби, він також став дійсним членом новоствореної Академії медичних наук.
Після Об'єднаної сесії АН і АМН СРСР (липень 1950) Л. А. Орбелі був звільнений від керівництва майже всіма очолюваними ним установами, крім посади завідувача фізіологічною лабораторією Природничо-наукового інституту ім. П. Ф. Лесгафта.
Інститут еволюційної фізіології та біохімії[ред. | ред. код]
Базою для організації Інституту послужила невелика група співробітників, створена для індивідуальної роботи акад. Л. А. Орбелі за рішенням Президії АН СРСР в жовтні 1950 року.
В січні 1956 року на базі цієї лабораторії організовується Інститут еволюційної фізіології АН СРСР і йому присвоюється ім'я І. М. Сеченова. Л. А. Орбелі призначається директором Інституту. З 1956 по 1958 роки — директор Інституту еволюційної фізіології ім. І. М. Сеченова.
Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]
- 1945 року було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
- Нагороджений чотирма орденами Леніна (1944, 1945, 1945, 1957), двома орденами Червоного Прапора (1944, 1948), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1936, 1952), орденом Червоної Зірки (1943) і багатьма медалями СРСР, в тому числі: «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За перемогу над Японією»[5].
- Золота медаль ім. І. І. Мечникова АН СРСР (1946).
- Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1941).
- Лауреат премії ім. І. П. Павлова (АН СРСР, 1937)[6].
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Академія наук СРСР заснувала щорічну премію за праці з фізіології імені Л. А. Орбелі.
- Його ім'я присвоєно інституту фізіології Національної академії наук Вірменії.
- В Санкт-Петербурзі встановлено пам'ятник біля будівлі Інституту еволюційної фізіології ім. І. М. Сеченова РАН.
- Його ім'ям названо вулиці в Нижньому Новгороді і Санкт-Петербурзі.
- У Санкт-Петербурзі на будівлях наукових установ, де працював Л. А. Орбелі, встановлені меморіальні дошки.
- У рідному селі відкрито меморіальний музей.
- 2000 року була випущена вірменська поштова марка.
-
Монумент братам Орбелі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Орбели Леон Абгарович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Académie nationale de médecine
- ↑ Энциклопедия Санкт-Петербурга
- ↑ Энциклопедия Санкт-Петербурга
- ↑ Левон Орбели // Дом-музей братьев Орбели. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 6 квітня 2022.
- ↑ Журнал «Наша власть: дела и лица» № (0) 2009. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 11 липня 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Островский М. А. История развития физиологии зрения в Российской Академии наук // Вестник РАН. — 2011. — Т. 81, № 3 (22 квітня). — С. 215–236. (рос.)
- Григорьев А. И., Григорьян Н. А. Научная школа академика Леона Абгаровича Орбели. — М. : Наука, 2007. — 378 с. — ISBN 978-5-02-035590-3. (рос.)
- Григорьян Н. А. Научная династия Орбели / Наточин Ю. В., Фанарджян В. В. — М. : Наука, 2002. — 521 с. (рос.)
- Григорьян Н. А. Академик Леон Абгарович Орбели: Научное наследие / Свидерский В. Л. — М. : Наука, 1997. — Т. 26. — 349 с. — (Научное наследство) (рос.)
- Григорьян Н. А. Л. А. Орбели и его окружение: (Новые архивные материалы) // Вестник РАН. — 1992. — № 5 (22 квітня). — С. 118—139.
- Лейбсон Л. Г. Академик Л. А. Орбели: Неопубликованные главы биографии. — Л. : Наука, 1990. — 192 с. — ISBN 5-02-025806-7. (рос.)
- Григорьян Н. А. Л. А. Орбели и развитие советской физиологии. — М. : Изд-во «Медицина», 1985. — 102 с. (рос.)
- Лейбсон Л. Г. Академик Л. А. Орбели. — Л., 1973. (рос.)
- Лурье В. М. Адмиралы и генералы Военно-Морского флота СССР в период Великой Отечественной и советско-японской войн (1941—1945). — СПб.: Русско-балтийский информационный центр БЛИЦ, 2001. — 280 с. — 2000 экз. — ISBN 5-86789-102-X (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка Леона Абгаровича Орбели на офіційному сайті РАН (рос.)
- Профіль Леона Абгаровича Орбели на офіційному сайті НАН РВ
- Академик Л. А. Орбели в Павловских Колтушах Выдержки из книги В. А. Пастухова СПб. 2005.
- Орбели Леон (Левон) Абгарович // Сайт проекта XPOHOC
- Н. Л. Кременцов, От сельского хозяйства до… медицины // Репрессированная наука. Л.: Наука, 1991, с. 91—113. («Павловская сессия» и преследование Орбели)
- Могила Л. А. Орбели на Богословском кладбище г. Санкт-Петербурга
|
|
- Народились 19 липня
- Народились 1882
- Уродженці Тифліської губернії
- Померли 9 грудня
- Померли 1958
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Богословському кладовищі
- Випускники Військово-медичної академії імені С. М. Кірова
- Доктори медичних наук
- Доктори біологічних наук
- Академіки РАН
- Члени АН СРСР
- Члени Леопольдини
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Японією»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 800-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
- Лауреати Сталінської премії
- Заслужені діячі науки РРФСР
- Нагороджені золотою медаллю імені І. Мечникова
- Викладачі університету імені Лесгафта
- Жертви боротьби з космополітизмом
- Викладачі Бестужевських курсів
- Викладачі Військово-медичної академії імені С. М. Кірова
- Радянські фізіологи
- Російські фізіологи
- Академіки АМН СРСР
- Академіки АН СРСР
- Випускники Імператорської медико-хірургічної академії