Портал:Тернопільщина/Відомі люди на Тернопільщині/Архів
Куліш Пантелеймон Олександрович — письменник, публіцист, критик, перекладач, етнограф, фольклорист, громадський діяч.
Влітку 1869 Пантелеймон Куліш перебував у місті Тернопіль та селі Шляхтинці (нині Тернопільського району) в Олександра Барвінського, з яким заприятелював і підтримував дружні стосунки. Зустрічався також з Осипом та Василем Барвінськими.
Вдруге відвідав О. Барвінського у Тернополі в листопаді 1880. Разом із І. Нечуєм-Левицьким та уродженцем Тернопільщини І. Пулюєм переклав українську мовою Біблію. Під час відвідин Галичини зупинявся у містечку, нині смт Підволочиськ.
Джерело: Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2.
Михайло Грушевський — історик, державно-політичний діяч, публіцист, письменник, організатор науки. Зв'язки Михайла Грушевського із Тернопільщиною — різнопланові. Тут народилася його дружина Марія-Іванна; вінчалося подружжя у травні 1896 в містечку Скала (нині смт Скала-Подільська Борщівського району), де жила рідна сестра нареченої.
У Борщеві Грушевський відвідував читальню «Просвіти», подарував їй книги; в грудні 1902 виступав на народному вічу. На початку 20 ст. Грушевські часто гостювали в селі Богданівка (нині Підволочиського району) в священика С. Вояковського — брата Марії. В Тернополі Грушевський відвідував дім матері своєї дружини К. Вояковської, а також адвоката С. Даниловича. Востаннє на Тернопільщині Грушевський перебував у кінці березня 1919, коли виїжджав за кордон.
Священик села Довжанка (нині Тернопільського району) Петро Білинський 1896 передав ученому два цінних рукописи народних пісень 18 століття, які той опублікував у «Записках НТШ». До наукової школи істориків України, яку Грушевський створив у Львові, належали Іван Джиджора, Мирон Кордуба, Зенон Кузеля, Степан Томашівський, Микола Чубатий та інші, життя і діяльність яких пов'язані з Тернопільщиною. Життєві шляхи Грушевського з етнографом Осипом Роздольським переплелися у Львові та під час заслання в Росії. Завдяки старанням Грушевського 1928 академіком ВУАН були обрані уродженці Тернопільщини етнограф Володимир Гнатюк, біохімік Іван Горбачевський, літературознавець Кирило Студинський.
У працях вченого, «Записках НТШ» та інших наукових виданнях, що він редагував, подано чимало матеріалів з історії Тернопільського краю. Іменем Михайла Грушевського названо вулицю в центрі Тернополя.
Джерело: Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
Тарас Шевченко — відомий український поет, письменник, художник. Під час етногафічної експедиції побував на Тернопільщині: на початку жовтня 1846 — в родинному маєтку Вишневецьких у містечку, нині смт Вишнівець, де досліджував архітектуру палацу, монастиря отців Кармелітів, церков, вивчав їх іконостаси, картини у замковій галереї, спілкувався з місцевими жителями. У середині жовтня 1846 Шевченко відвідав місто Почаїв, вивчав тут стародруки, цінні документи 17 ст. Намалював 4 акварелі: «Почаївська Лавра з півдня», «Почаївська Лавра зі сходу», «Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври», «Собор Почаївської Лаври (внутрішній вигляд)» — нині всі зберігаються у Київському національному музеї Тараса Шевченка, 2 ескізи — «Почаївська Лавра зі сходу», «Собор Почаївської Лаври (внутрішній вигляд)» і начерк олівцем. 20 жовтня того ж року записав кілька народних пісень: «Гиля-гиля, селезень», «Ой пила, вихилила», «Ой у саду, саду». У Почаєві поет зустрічався з польським скрипалем і композитором К. Ліпінським, у повісті «Близнецы» (1856) згадав про це і про варіації композитора на тему народної пісні «Чи я така уродилась». Про відвідини Почаєва є згадки в поемах Шевченка «Слепая» (1842), «Невольник» (1845), «Петрусь» (1850). У листопаді 1846 Тараса Шевченко відвідав місто Кременець: побував у гімназії, ліцеї, вивчав культові та інші мистецькі споруди, ймовірно, збирав і записав народні пісні, зробив деякі зарисовки. Зупинявся також у с. Білокриниця (нині Кременецького району). Про відвідини волинських містечок поет згадав на засланні у повісті «Варнак» (1853—1854).
Про перебування легендарного поета на Тернопільщині нагадують меморіальні таблиці на фасадах палацу Вишневецьких, Кременецького ліцею та будинку в Почаєві (всі — 1964); у Кременецькому краєзнавчому музеї є Шевченківський зал, де експонується «Малий Кобзар». У райцентрах, селищах і селах Тернопільщини споруджено пам'ятні знаки, погруддя і пам'ятники Шевченку; у м. Тернопіль: пам'ятник (1982, скульп. М. Невеселий), його іменем названо академічний обласний український драматичний театр та бульвар. Ім'я поета увічнене в найменнях 4-х населених пунктів Тернопільської області — сіл Гаї-Шевченківські Тернопільського району, Кобзарівка Зборівського району, Тарасівка Збаразького району, Шевченкове Підволочиського району.
Трьома виданнями (1990, 1999, 2007) випущені книги І. Дуди і Б. Мельничука «Тарас Шевченко на Тернопільщині». У травні 2007 в області відбулося міжнародне Шевченківське свято «В сім'ї вольній, новій».
Джерела: Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2.