Скала-Подільська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Скала-Подільська
POL Skała Podolska COA.svg Skala podol gerb.gif
Герб Скали-Подільської Прапор Скали-Подільської
Скала-Подільська
Скала-Подільська на мапі Борщівського району
Скала-Подільська на мапі Борщівського району
Країна Україна Україна
Область/АРК Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський район
Рада Скала-Подільська селищна рада
Код КОАТУУ: 6120855700
Основні дані
Засноване відома з 13 століття
Магдебурзьке право 1443
Статус із 1956 року
Площа 1,52 км²
Населення 4255 (01.01.2012)[1]
Густота 2786 осіб/км²
Поштовий індекс 48720
Телефонний код +380 3541
Географічні координати 48°51′09″ пн. ш. 26°11′40″ сх. д. / 48.85250° пн. ш. 26.19444° сх. д. / 48.85250; 26.19444Координати: 48°51′09″ пн. ш. 26°11′40″ сх. д. / 48.85250° пн. ш. 26.19444° сх. д. / 48.85250; 26.19444
Водойма р. Збруч
Відстань
Найближча залізнична станція: Скала-Подільська
До райцентру:
 - автошляхами: 14,1 км
До обл. центру:
 - залізницею: 127 км
 - автошляхами: 120 км
Селищна влада
Адреса 48720, Тернопільська обл., Борщівський р-н, смт. Скала-Подільська
Голова селищної ради Любомир Йосифович Черепій
Веб-сторінка http://www.skala-podilska.at.ua
Карта
Скала-Подільська (Україна)
Скала-Подільська
Скала-Подільська
Скала-Подільська (Тернопільська область)
Скала-Подільська
Скала-Подільська

Скала́-Поді́льська (до 1939 — Скала-над-Збручем) — селище міського типу Борщівського району Тернопільської області України на західному Поділлі над рікою Збруч. Розташоване на правому березі річки Збруч, за 12 км від райцентру, залізнична станція.

Населення — 4234 осіб (2011).

Історія[ред.ред. код]

Успенський костел, травень 2010

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Поблизу Скали-Подільської виявлено археологічні пам'ятки голіградської групи фракійського гальштату, давньоруської культури.

Перші згадки, початки[ред.ред. код]

  • Перша писемна згадка — 1394 року як місто Скала. Вже тоді Скала була центром Скальського повіту.
  • 1360-70-х споруджено Скала-Подільський замок. Після татарського нападу був відбудований за сприяння князів Коріятовичів.
  • 1395 року великий литовський князь Вітовт забрав Скалу від князя Федора Коріятовича[2]
  • 1443 р. надано магдебурзьке право.
  • Поселення зазнало спустошень під час нападів татарів та турків 1497, 1516, 1539, 1615, 1672 років.
  • 1518 р. Скала-Подільська отримала право на щотижневі торги у вівторок та річний ярмарок на свято Вознесіння Господнього і стала центром Скальського староства; король Сігізмунд І Старий видав новий привілей, яким відновив магдебурзьке право Скали (старий був втрачений під час воєн[2])
  • 1539 року місто після його спалення волохами отримало звільнення на 1 рік від сплати, зокрема, чиншу[2]
  • 1615 року: люстрація фіксує спустошення міста після нападу татарів, чимало жінок, дітей були забрані в ясир[2]
  • Під час нападу татарів Буджадцької орди на Західне Поділля взимку 1624 р. Стефан Хмелецький був висланий на розвідку з людьми Томаша Замойського та 4-ма козацькими хоругвами гетьмана Станіслава Конєцпольського до району Скала — Чортків.
  • У серпні 1648 р. замок захопили козацько-селянські загони. 1770 — епідемія чуми. 1785 — Скала переведена до категорії заштатних містечок.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок» та інші українські товариства, кооператива.

  • Від січня 1940 — селище міського типу. Жовтень 1940 — січень 1959 — райцентр. 14 липня 1941 — 6 квітня 1944 — під нацистською окупацією, під час якої німецькі війська на околицях Скали-Подільської розстріляли 2350 осіб — жителів селища і навколишніх сіл. Також було вбито і замордовано понад 1,5 тис. євреїв — мешканців селища.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Скала-Подільський замок
  • Скала-Подільський замок — оборонна споруда, пам'ятка архітектури національного значення. Збереглися руїни порохової вежі, оборонних мурів і палацу. Скала-Подільський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення
  • Римо-католицький костьол Успіння Божої Матері (1719, мурований)
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1917, мурована)
  • Капличка, фігура Ісуса Христа (2002)

Споруджено пам'ятники Б. Хмельницькому (1954), на братській могилі воїнів ЧА (1957), на честь перемоги у 2-ій світовій війні (1988), жертвам сталінських репресій (1996), насипано символічну могилу УСС (1990).

  • Пам'ятні хрести на честь Незалежності України (1992), скасування панщини (реставр. 1999)
  • Меморіальні таблиці на честь Михайла Барана (1987), Б. Павлюка, М. Скала-Старицького (1995)

Некрополі[ред.ред. код]

У центрі містечка розташована братська могила радянських воїнів, які загинули за визволення Скали — 59 солдатів і офіцерів.

Над могилою — скульптура воїна на прямокутному постаменті. Біля підніжжя постаменту — плита з написом про увічнення пам'яті про воїнів. Паралельно з плитою розміщені по три мармурові плити із прізвищами загиблих воїнів. У тому ж ряду розташовані два окремі поховання з написами:

«Здесь похоронен л-т Паршуков Вячеслав Михайлович…»
«Здесь похоронен гв. к-н Брюзгин Николай Степанович…»

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів та І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, музична школа, дитячий парк, поліклініка, ВАТ «Плодорозсадник», «Скала-Подільський спецкар'єр», ДП «Збруч», оздоровчий комплекс «Збруч», райсількомунгосп, МП «Аеліта», «Скеля» та ін., млин, турист. комплекс «Тридесяте царство», торгові заклади.

Промисловість[ред.ред. код]

  • ДП «Дінтер Україна Скала» ТОВ «ДІНТЕР УКРАЇНА» — виробництво концентрату яблучного соку
  • Скала-Подільський спецкар'єр — виробництво асфальту та мінерального порошку
  • КП «Бурдяківці спецкар'єр» — щебінь різних фракцій
  • ТОВ «Скала» — гіпс.

Населення[ред.ред. код]

Зміни населення
рік населення, осіб
1966 4500[3]
2001 4920[4]
2007 4504[5]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення селища був таким[6]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 4739 96,23
російська 148 3
вірменська 14 0,29
білоруська 4 0,09
польська 3 0,07
молдовська 2 0,04
болгарська 1 0,02
гагаузька 1 0,02
угорська 1 0,02

Релігія[ред.ред. код]

Священики у Скалі-Подільській станом на 2012 рік:

  • УГКЦ — о. Василь Германюк
  • УПЦ КП — о. Ілля Негір
  • РКЦ — о. Володимир Строгуш

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

  • живописець та різьбяр А. Шурма
  • хоровий диригент, актор-аматор Г. Старицький
  • працювала педагог, перекладач Марія-Іванна Грушевська
  • довголітній парох Скали о. Олександр Левицький.[8]

Перебували[ред.ред. код]

Скальські старости[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. а б в г д Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X (Rukszenice — Sochaczew)… S. 642
  3. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  4. За переписом населення 2001 року
  5. О. Клименко, В. Уніят, Л. Черепій. Скал-Подільська // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  7. Нестор Мизак. "За тебе, свята Україно", 1998. с. 424
  8. Про довголітнього пароха Скали о. Олександра Левицького
  9. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieków. — Kórnik, 1998.— 243 s.— ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. S. 92
  10. а б E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieków. — Kórnik, 1998.— 243 s.— ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. S. 69
  11. Оssolińscy (02) (пол.)
  12. а б в г Lanckorońscy (03) (пол.)
  13. Нenryk Palkij. Szczuka St. Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654–1710) / / [[Polski Słownik Biograficzny].— Warszawa — Kraków, 2011.— t. XLVII/3, z. 194.— S. 470.— (пол.)
  14. а б в г Tarłowie (02) (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]