Пуусепп Ендель Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пуусепп Ендель Карлович
ест. Endel Puusepp
Endel Puusepp.jpg
Народився 1 травня 1909(1909-05-01)
хутір Самовольний (Єнісейська губернія, нині Партизанського району Красноярського краю
Помер 18 січня 1996(1996-01-18) (86 років)
Таллінн
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Вид ЗС ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Авіація далекої дії
Звання Полковник авіації Полковник авіації
Формування 81-а бомбардувальна авіаційна дивізія
Командування 890-й полк авіації дальньої дії
Війни/битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 592)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Суворова 3 ступеня
Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів
Орден «Знак Пошани»

Пуу́сепп Е́ндель Ка́рлович (ест. Endel Puusepp, у радянській літературі — Ендель Пусеп; 1 травня 1909(19090501) — 18 січня 1996) — радянський льотчик, естонець за національністю. Герой Радянського Союзу (1942), в роки німецько-радянської війни командир повітряного корабля 746-го авіаційного полку 45-ї авіаційної дивізії дальньої дії.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Народився на хуторі Самовольний (Єнісейська губернія, нині Партизанського району Красноярського краю) у родині естонських селян-бідняків, які переселилися до Сибіру під час столипінської реформи. З дитинства мріяв стати льотчиком; закінчивши школу-семилітку, як представник бідняцької родини був відправлений в Естонсько-фінський педагогічний технікум у Ленінграді. Провчившись там один рік, перейшов у військово-теоретичну школу Військово-повітряних сил у Вольську й успішно закінчив її в 1929 році. До 1931 року вдосконалював навички в Оренбурзьскій військовій авіаційній школй льотчиків, потім працював там інструктором, був направлений в щойно створену ескадрилью з польотів «наосліп» (по приладам) і зробив перший «сліпий» переліт (з Єйську до Москви). З 1938 року працював в Управлінні полярної авіації Головпівденьпатрулю, брав участь у пошуках зниклого льотчика Леваневського, кілька разів приземлявся на дрейфуючій станції «Північний полюс — 1». Дізнавшись про початок війни, Пуусепп зажадав переводу на передову; його було відряджено з Головпівденьпатрулю в 412-й (з серпня 1941 року — 432-й, з 3 грудня 1941 року — 746-й) важко-бомбардувальницький авіаційний полк 81-ї бомбардувальної авіаційної дивізії дальньої дії, літаки якого базувалися на аеродромі в районі міста Коврова Володимирської області.

Німецько-радянська війна[ред.ред. код]

Ендель Пуусепп на обкладинці «Огонька», 1942 р.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року.

8 серпня 1941 року командир літака 746-го авіаційного полку далекої дії Е. Пуусепп у складі групи бомбардувальників під командуванням Михайла Водоп'янова здійснив перший бойовий виліт, успішно піддавши бомбардуванню Берлін. Повертаючись на базу, літак Пуусеппа був пошкоджений ворожими зенітками: з пробитого бензобаку потекло пальне. Пуусепп зробив вимушену посадку в захопленій німцями Естонії, вперше опинившись на батьківщині предків. Залишивши пошкоджений літак, екіпаж зустрів перепуганного хлопчика-пастуха; завдяки Пуусеппу, який не забув естонську мову, льотчики змогли дізнатися у нього дорогу до лінії фронту і повернулися до своїх, уникнувши полону. До квітня 1942 року Ендель Пуусепп здійснив 30 нічних бойових вильотів, завдавши бомбові удари по Берліну, Данцигу і Кенігсбергу.

У травні 1942 року йому було доручено доставити радянську делегацію на чолі з Молотовим для переговорів спочатку до Великобританії, а потім до США. Летіти передбачалося через лінію фронту над територією, зайнятої німецькими військами, — вважалося, що ворожа розвідка не зможе вгадати настільки сміливий і зовні нерозумний хід. 19 травня 1942 року важкий 4-моторний бомбардувальник Пе-8 взяв курс на Великобританію і далі через Ісландію та Канаду — у Вашингтон. Екіпаж Пуусеппа особисто приймали Вінстон Черчилль і Франклін Рузвельт. Після успішного завершення переговорів і повернення до СРСР Пусепу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу «за відвагу і геройство, проявлені при виконанні завдання Уряду по здійсненню далекого відповідального перельоту».

Після трансантлантичного перельоту Пуусепп бомбив ворожі війська під Сталінградом, Курськом, Орлом та Бєлгородом.

У березні 1943 року Пуусепп виконав ще одне важливе завдання, доставивши до Англії і потім повернувши звідти на Батьківщину радянську урядову делегацію.

Під час одного з бойвих вильотів був поранений шрапнеллю в область хребта, переніс 5 операцій.

З жовтня 1942 року й до кінця війни — командир 890-го важкого бомбардувального авіаційного Брянського полку 45-ї важкої бомбардувальної авіаційної Гомельської дивізії. За цей час льотчиками полку на літаках Пе-8 та B-25 здійснено понад 1000 нічних бойових вильотів, у тому числі на далекі цілі та політичні центри супротивника — 93 літаковильоти. Загальний наліт становить 5272 години. Особисто Е. Пуусепп має загальний наліт 3650 годин на різних типах літаків. За роки війни здійснив 82 нічних бойових вильоти, з них 16 — на дальні цілі, у тому числі 78 — на Пе-8 та 4 — на B-25. Крім того, здійснив 2 польоти за маршрутом Москва — Англія і один — за маршрутом Москва — США — Москва[1].

У 1946 році у званні полковника вийшов у відставку за станом здоров'я.

Після війни[ред.ред. код]

У післявоєнний час Пуусепп жив в Таллінні, був заступником голови Президії Верховної Ради Естонської РСР, членом ЦК КП Естонії, головою республіканського комітету захисту миру, депутатом Верховної Ради СРСР 4-го скликання, працював міністром соціального забезпечення республіки.

Помер 18 січня 1996 року. Похований в Таллінні на кладовищі Метсакальмісту. У 2007 на могилі Пуусеппа був встановлений пам'ятник.

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фасистськими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм, майору Пуусеппу Енделю Карловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 8312) і медалі «Золота Зірка» (№ 592).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора (20.08.1941), Суворова 3-го ступеня (04.09.1944), Олександра Невського (23.07.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (двічі), Трудового Червоного Прапора (тричі), Дружби народів, Червоної Зірки (двічі), «Знак Пошани», медалями.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Е. Пуусепп є автором книг спогадів:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]