Єнісейська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єнісейська губернія
Coat of Arms of Enisey gubernia (Russian empire).png
Герб
Карта Енисейской Губернии.jpg
Центр Красноярськ
Існувала 1822
Попередники Сибірське генерал-губернаторство
Наступники Сибірський край

Єнісе́йська губе́рнія — адміністративно-територіальна одиниця у складі Російської імперії та РРФСР у 18221925 рокахах.

Герб губернії[ред.ред. код]

«У червленому щиті золотий лев з лазуровими очами та язиком і чорними кігтями, що тримає у правій лапі такий самий серп. Щит увінчаний імператорською короною й оточений золотим дубовим листям, з’єднаним Андріївською стрічкою».

Герб Єнісейської губернії затверджено 5 липня 1878 року. У 1886 році гербовим відділенням при Департаменті герольдії з міських щитів було видалено прикраси.

Лев символізував силу й мужність, а серп і лопата відображували головне заняття жителів — землеробство й видобуток копалин, в першу чергу — золота.

Історія[ред.ред. код]

XVII століття[ред.ред. код]

До 1629 року територія сучасного Красноярського краю входила до широкого регіону з центром в місті Тобольську. Пізніше остроги Єнісейськ, Красноярськ і Канськ з прилеглими землями зараховані до Томського розряду.

У 1676 році Єнісейський острог отримав статус міста, у підпорядкування якому були передані всі поселення Єнісеєм й правобережні території, що простягались до Забайкалля.

XVIII століття[ред.ред. код]

Петро I у 1708 році для впорядкування управління державою провів територіально-адміністративні перетворення. Основною адміністративною одиницею Російської імперії стала губернія, до якої входили провінції, що поділялись на повіти. За указом від 18 грудня 1708 року вся територія Російської імперії поділялась на вісім губерній. Сибір і частина Приуралля увійшли до складу Сибірської губернії з центром у місті Тобольську.

Через великі відстані, відсутність шляхів сполучення управління територіями Сибірської губернії було надзвичайно ускладненим. Виникла необхідність у проведенні територіальних перетворень. У 1719 році у складі Сибірської губернії було започатковано три провінції: В’ятська, Солікамська й Тобольська, а за п’ять років ще дві — Іркутська та Єнісейська з центром в місті Єнісейську. До Єнісейської провінції входили повіти: Мангазейський, Єнісейський, Красноярський, Томський, Кузнецький, Наримський і Кетський.

1764 року за указом Катерини II територія Сибіру підлягала черговій адміністративно-територіальній реформі: започатковано другу губернію — Іркутську, до складу якої включено Єнісейську провінцію. За два десятиліття Єнісейська провінція ліквідована, її повіти включені до складу трьох губерній: Тобольської (Єнісейськ та Ачинськ), Іркутської та Коливанської (м. Красноярськ).

У 1797 році всі території басейну річки Єнісей зараховані до Тобольської губернії (до 1804 року; потім до 1822 року вони входять до складу Томської губернії).

XIX століття[ред.ред. код]

З метою централізації управління 1803 року створюється Сибірське генерал-губернаторство з центром у місті Іркутську, що поглинуло території Тобольської, Іркутської й Томської губерній.

У 1822 році ця система територіальної підпорядкованості була скасована, натомість створено Західно-Сибірське (центр м. Тобольськ) і Східно-Сибірське (центр м. Іркутськ) генерал-губернаторства.

Одночасно на пропозицію Михайла Серпанського, що проводив ревізію сибірських володінь, імператор Олександр I підписав указ про утворення Єнісейської губернії у складі п’яти округів: Красноярського, Єнісейського (з Туруханським краєм), Ачинського, Мінусінського і Канського. Адміністративним центром знову утвореної губернії затверджено місто Красноярськ.

26 лютого 1831 року Сенат видав указ «Про влаштування поштового управління в Єнісейській губернії». У Красноярську була започаткована губернська поштова контора, у Єнісейську й Ачинську — поштові експедиції, а в Канську, Мінусінську й Туруханську відкрито поштові відділення.

За 50 років після створення Єнісейської губернії в адміністративному устрої Російської імперії відбулись незначні зміни: у 1879 році округи перейменовано на повіти. Територія Єнісейської губернії змін не зазнали й в основному збігалася з межами сучасного Красноярського краю.

XX століття[ред.ред. код]

З 1913 року Єнісейська губернія входить до Іркутського генерал-губернаторство. У квітні 1914 року уряд Росії встановлює протекторат над Тувою, яка під назвою Урянхайського краю увійшла до складу Єнісейської губернії.

Подібний адміністративно-територіальний поділ зберігався до початку 20-их років.

В середині 1921 року місцеві революціонери за підтримки Червоної Армії РРФСР прийняли рішення про проголошення національного суверенітету Туви.

З 1923 року починаються роботи з районування Сибіру, що поклали початок адміністративному переустрою території краю. Скасовано волості, створюються укрупнені райони.

Постановою ВЦВК від 25 травня 1925 року всі губернії та області у Сибіру скасовуються, їхні території вливаються до єдиного Сибірського краю з центром у Новосибірську.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Наприкінці XIX століття до складу губернії входило 5 округів і Туруханський край, що входив до складу Єнісейського округу:

Округ Центр Площа,
верст²
Населення, чол.
1 Ачинський Ачинськ (5 131 чол.) 76 114 (1888)
2 Єнісейський Єнісейськ (7 382 чол.) 2 000 000 72 840 (1889)
3 Канський Канськ (4 607 чол.) 82 370 76 180 (1893)
4 Красноярський Красноярськ (15 360 чол.) 18 115 102 255 (1893)
5 Мінусінський Мінусінськ (6 182 чол.) 77 641 160 058 (1896)

Населення[ред.ред. код]

У 1760-ті1780-ті роки заслання до Сибіру набули масового характеру. У 1820-ті роки заслані складають другу за чисельністю групу жителів Мінусінська. У 1863 році у Єнісейській губернії жило 44 994 засланих, що становило 1/7 від усього населення губернії.

За переписом 1897 року в губернії проживало 570,2 тис. чол., в тому числі у містах 62,9 тис. чол. (11,7 %). У релігійному складі переважали православні — 93,8 %, були також старообрядці — 2,1 %, католики — 1,1 %, юдеї — 1,1 %, мусульмани — 0,8 % лютерани — 0,7 %. Письменних — 13,7 %.

Національний склад у 1897 році [1]:

Округ росіяни татари
й хакаси
українці поляки євреї евенки мордва якути ненці кети
Губернія в цілому 83,0 % 7,7 % 3,8 % 1,0 %
Ачинський 82,7 % 8,7 % 5,7 % 1,1 %
Єнісейський 93,3 % 1,2 % 1,2 % 1,9 %
Канський 86,2 % 2,3 % 7,4 % 1,5 % 1,4 %
Красноярський 92,4 % 2,2 % 1,9 % 1,5 %
Мінусінський 75,8 % 16,5 % 2,9 % 1,8 %
Туруханський край 27,9 % 14,9 % 19,9 % 28,6 % 8,4 %
Усінський 88,7 % 6,6 % 2,9 %

Губернатори й голови губернських виконкомів[ред.ред. код]

Герб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1878)

Губернські архітектори[ред.ред. код]

Особистості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
  2. Енисейский энциклопедический словарь. Красноярск, 1998 (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Пестов, И. С. «Записки об Енисейской губернии Восточной Сибири 1831 года»//Москва, 1833 год. (рос.)
  • «Памятная книжка Енисейской губернии», 1863 год (рос.)
  • Енисейской губернии — 180 лет: Материалы IV краеведческих чтений, Красноярск, декабрь 2002 г. Красноярск : Кларетианум, 2003 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]