Рух (механіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Механічний рух — зміна взаємного розташування тіл або їхніх частин у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. В більшості випадків під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух мікроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі. В основах класичної механіки лежать закони Ньютона. Тому її часто називають ньютонівською механікою. Закономірність руху тіл зі швидкістю близькою до швидкості світла у вакуумі вивчає релятивістська механіка, а закономірності руху мікрочастинок (наприклад: електронів, атомів, молекул, та інше) — квантова механіка.

Приклади механічного руху

Способи задання механічного руху матеріальної точки[ред.ред. код]

Векторний спосіб[ред.ред. код]

Якщо в нас є точка А і система відліку з початком відліку в точці О, тоді рух частинки можна подати як залежність радіус-вектора  \overrightarrow{ O A } \ від часу:  \vec r \ = \vec r(t) \

Координатний спосіб[ред.ред. код]

Якщо в нас є точка А, система відліку і зв'язана з нею система координат, тоді рух частинки можна подати як залежність кожної координати точки від часу. Наприклад для прямокутної декартової системи координат:

\begin{cases}
 x = x(t) \\
 y = y(t) \\ 
 z = z(t) \\
\end{cases}

Траєкторійний спосіб[ред.ред. код]

Якщо в нас є точка А, яка рухається по відомій нам траєкторії, тоді положення точки А можна однозначно показати за допомогою одного числа — довжини траєкторії від точки на траєкторії яку ми назвемо початок відліку, до точки A.

Джерела[ред.ред. код]

  • Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Издание 5-е, стереотипное. — М.: Физматлит, 2006. — Т. I. Механика. — 560 с.
  • «Справочник по физике» / Под ред. Б. М. Яворский, А. А. Детлаф. — М.: «Наука», 1980. — 507 с.