Експериментальна фізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Експериментальна фізика — складова частина фізики, сукупність дослідженнь, пов'язаних із отриманням даних про фізичні явища й світ загалом. Основним методом дослідження експериментальної фізики є спостереження. Цілеспрямоване, продумане спостереження за поведінкою ретельно підготовленої фізичної системи, складає суть експерименту.

Побудова загальної фізичної картини світу здійснюється внаслідок взаємодії експериментальної та теоретичної фізики. Поділ фізики на експериментальну й теоретичну склався в 20 ст. Він був зумовлений, з одного боку, складністю математичного апарату сучасної теоретичної фізики, а з іншого боку, складністю фізичного устаткування й методології вимірювань, які в сукупності призвели до спеціалізації й поділу праці серед фізиків.

Експериментальній фізиці належить вирішальне слово щодо верифікації чи фальсифікації фізичних теорій та гіпотез.

Складовими експериментальної фізики є планування експерименту, його підготовка, вимірювання й обробка отриманих результатів. Підготовка експерименту часто включає розробку нового устаткування.

Див. також[ред.ред. код]