Ізабель Аджані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізабель Аджані
Фото
Ізабель Аджані на Берлінському кінофестивалі, 2010 рік
Ім'я при народженні: Isabelle Yasmine Adjani
Дата народження: 27 червня 1955(1955-06-27) (59 років)
Місце народження: Париж Франція Франція
Громадянство: Франція Франція
Професія: Актриса, співачка, продюсер
Кар'єра: з 1969
Нагороди: 5 премій «Сезар», премії Каннського та Берлінського кінофестивалів
IMDb: ID 0000254

Ізабель Ясмін Аджані (фр. Isabelle Yasmine Adjani; народилася 27 червня 1955(19550627), Париж) — французька актриса, співачка і продюсер, володарка багатьох престижних кінопремій.

Біографія[ред.ред. код]

Ізабель Аджані народилася 27 червня 1955 року в Парижі (за іншими даними — в Баварії) в родині німкені та алжирця турецького походження.

Як актриса Аджані дебютувала в 1969 році у фільмі «Маленький вугляр» (Le petit bougnat) — причому знімалася вона під час літніх канікул. Потім вона працювала в театрі «Комеді Франсез», де ще в 17 років була відмічена критикою. Відомість актрисі принесла головна роль у фільмі Франсуа Трюффо «Історія Аделі Г.». За цю роль Аджані була номінована на «Оскар». Після цього Ізабель знімалася у найкращих режисерів — Поланського, Бессона, Беккера. І майже усі ці ролі були трагічними.

У 1981 році 26-річна актриса отримала свій перший «Сезар» за роль у фільмі «Одержима бісом» (режисер — Анджей Жулавський). Ця ж роль разом з роботою у фільмі «Квартет» Джеймса Айворі принесла Ізабель ще одну нагороду — Срібну премію за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю. В 1983 Аджані отримує свій другий «Сезар» за «Убивче літо» режисера Жана Беккера.

У 1988 році Ізабель Аджані дебютувала як продюсер у фільмі Бруно Нюйттена «Каміла Клодель». В цьому ж фільмі вона зіграла головну роль, яка принесла ії третій «Сезар» та нагороду за найкращу жіночу роль на Берлінському кінофестивалі. За цю ж роль Аджані була номінована на «Оскар», але він їй знову не дістався.

У 1993 році роль королеви Марго в однойменному фільмі режисера Патріса Шеро принесла Аджані ще один «Сезар» — четвертий. Вп'яте актриса отримала цей приз у 2010 році за фільм Жана-Поля Лілієнфельда «Останній урок».

Ізабель Аджані на Каннському кінофестивалі, 2009 рік

Громадська та інша діяльність[ред.ред. код]

Ізабель Аджані очолює ряд громадських рухів, бореться проти голоду і расизму, захищає Салмана Рушді, демократію в Алжирі. Вона — голова комісії з авансів при Національному кіноцентрі Франції, яка займається розподілом фінансових коштів, що спрямовуються на розвиток національного кінематографа. У 1997 вона очолювала журі ювілейного 50-го Каннського кінофестивалю.

Крім зйомок у фільмах Адждані грає на сцені театрів, записує музичні альбоми. 1983 вона записує свій перший музичний диск. Кліп починаючої співачки знімає також починаючий тоді режисер Люк Бессон. З короткого досвіду співпраці пізніше народиться абсолютно культова Підземка, що остаточно і назавжди закріпила зоряний статус Аджані.

Особисте життя[ред.ред. код]

Ізабель Аджані жодного разу не була заміжньою, проте має двох синів: від оператора і режисера Бруно Нюйттена та англійського актора Деніела Дей-Льюїса. 2004 р. Аджані збиралася вийти заміж за відомого французького музиканта і композитора Жана-Мішеля Жарра, проте весілля так і не відбулося.

Фільмографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]