Маріон Котіяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маріон Котіяр
Marion Cotillard (July 2009) 1.jpg
Маріон Котіяр на прем'єрі фільму «Джонні Д.» (2009 рік)
Ім’я при народженні Marion Cotillard
Народження 30 вересня 1975(1975-09-30) (38 років)
Париж, Франція
Громадянство Франція
Рід діяльності акторка/співачка
Роки діяльності 1993 — дотепер
IMDb ID 0182839
Нагороди

Оскар (2007 рік)
Золотий глобус (2007 рік)
BAFTA(2007 рік)

Маріон Котіяр (фр. Marion Cotillard; народилася 30 вересня 1975 року в Парижі) — французька акторка театру, телебачення та кіно. Знімається і в французьких, і в закордонних фільмах. За роль у стрічці «Довгі заручини» була удостоєна премії «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». У 2008 році була удостоєна премії «Оскар» у номінації «Найкраща акторка» за фільм «Життя у рожевому кольорі», в якому виконала роль Едіт Піаф. Маріон Котіяр стала другою акторкою в історії церемонії, якій удалося здобути «Оскара» за роль у фільмі іноземною мовою. Раніше цей рекорд утримувала італійка Софі Лорен, яка отримала «Оскара» 1962 року. Також за фільм «Життя у рожевому кольорі» Котіяр отримала премію «Золотий глобус» в номінації «Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» і премію Британської академії телебачення та кіномистецтва (BAFTA) в номінації «Найкраща акторка».

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Маріон Котіяр народилася 30 вересня 1975 року в Парижі. Її мати — акторка театру, батько, Жан-Клод — театральний актор, режисер, засновник театральної трупи «Котіяр» і викладач в школі акторської майстерності. Дитинство Маріон пройшло в Орлеані, департамент Луаре, де вона навчалася в Консерваторії драматичного мистецтва і відвідувала курси співу. Однак професія батьків відіграла свою роль — вже у шестирічному віці вона стала з'являтися на сцені — або подавала репліки акторці-матері, або грала в дитячих п'єсах, які спеціально для неї ставив батько-режисер.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

В 1994 році вона знялася в одному епізоді («Нікуди бігти») американського телесеріалу «Горець». Після цього дебюту Котіяр почала зніматися в кіно і на телебаченні. Її першою роллю на великому екрані стала роль Матильди у фільмі «Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували» Філіпа Ареля про життя молодого і самотнього студента Рауля, який мріє про кохання і перший поцілунок. У тому ж році Маріон отримала одну з головних ролей молодіжному серіалі «Крайня межа», що розповідає про життя студентів французького спортивного інституту. В 1996 році вона зіграла роль другого плану в драмі Арно Деплешена «Як я обговорював … (моє сексуальне життя)» та науково-фантастичній комедії Колін Серро «Зелена красуня». Попри ці спроби здобути свою нішу у французькому кіно, в кар'єрі акторки почався застій.

Прорив у кіно[ред.ред. код]

В 1997 році за роль у театральній постановці «Припинена справа» (фр. Affaire classée) Маріон удостоїлася престижної театральної нагороди. Тоді ж її затвердили на роль Лілі Бертіно, нареченої головного героя, у комедійному бойовику режисера Жерара Піреса «Таксі», сценаристом і продюсером якого виступив знаменитий Люк Бессон. Ця стрічка із захоплюючими пригодами та гонками по жвавих вулицях Марселя стала одним з найуспішніших фільмів Франції 1990-х і отримала широку міжнародну популярність, а Маріон тепер відома французькому та іноземному глядачеві, а також була номінована за свою гру на головну кінопремію французького кіно, «Сезар», як найбільш обіцяюча акторка. В 2000 та 2003 роках вона знову з'явилася на екрані в тій же ролі у двох продовженнях цього фільму, «Таксі 2» і «Таксі 3» відповідно.

Після «Таксі» Маріон утвердилася у французькому кінематографі і стала отримувати одну пропозицію за одною. Серед помітних фільмів того часу з її участю історична любовна драма Франсіса Рессерса «Війна в горах» і військова драма П'єра Грімблата «Ліза». У 2000 році вона була членом журі на фестивалі фантастичного кіно в Жерарме. В 2001 Котіяр зіграла свою першу головну роль в кіно, в мелодрамі Жиля Паке-Бренне «Милі штучки», де вона виконала відразу дві ролі, сестер-близнят Марі і Люсі. Обидві ролі зажадали від Маріон співати у фільмі, для чого вона додатково пройшла місячні курси співу, вже маючи за плечима деякий музичну освіту. За цей фільм Котіяр знову удостоїлася номінації на «Сезар» як найбільш обіцяюча акторка і знову не здобула нагороди.

Хоча Котіяр все ще більше відома у Франції, картини з її участю стали приносити їй світову популярність. Вона знялася у трилері Гійьома Нікло «Приватне розслідування» і в романтичній комедії Яна Самуеля «Дитячі ігри», де продемонструвала своє вміння грати складну зворушливу та романтичну головну роль. За свою гру вона була нагороджена премією найкращій акторці на кінофестивалі в Ньюпорт-Біч. В 2003 Маріон знялася у своєму першому великому іноземному фільмі, зігравши роль Жозефіни, вагітної невістки головного героя фантастичної трагікомедії режисера Тіма Бартона «Велика риба», в якій зібрався дуже серйозний акторський ансамбль з Евана Макґреґора, Альберта Фінні, Гелени Бонем Картер, Денні ДеВіто, Стіва Бушемі та Джессіки Ленг.

На вершині кар'єри[ред.ред. код]

Співпраця з режисером Жан-П'єром Жене стала апогеєм у кар'єрі акторки. У своїй драмі про Першу світову війну «Довгі заручини» 2004 року Жене розповідає історію молодої дівчини Матильди (цю роль зіграла Одрі Тоту), яка шукає свого зниклого нареченого, засудженого до смерті разом з ще чотирма солдатами за умисне нанесення собі каліцтв зі страху перед битвою. Маріон Котіяр зіграла роль Тіни Ломбарді, колишньої повії, яка також шукає свого коханого. Але він загинув на війні, і Тіна зганяє свій гнів на обвинувачуваних, з помсти домагаючись їхньої смерті. Цю роль Маріон виконала дуже життєво і, як зазначає режисер у своїх аудікоментарях до фільму, під час фільмування відчувала сильне нервове напруження. За свою відмінну гру Котіяр отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану».

Після міжнародного успіху «Довгих заручин» Маріон стала однією з найбільш затребуваних акторок французького кіно. У 2005 році вийшло шість фільмів з її участю, а в листопаді 2006-го відбулася прем'єра романтичної комедії Рідлі Скотта «Хороший рік», у якій Котіяр зіграла одну з головних ролей у парі з Расселом Кроу. А в 2007 у Маріон з'явилася на екрані в образі знаменитої французької співачки Едіт Піаф у фільмі «Життя в рожевому кольорі». На цю роль її вибрали із сотень акторок. За цей фільм Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» та «Оскар» за «Найкращу жіночу роль».

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Через зовнішню схожість Маріон іноді плутають з вокалісткою гурту Flyleaf Лейсі Мослі.
  • Котіяр — переконаний борець за екологію, вона представник організації «Ґрінпіс».
  • Маріон велика прихильниця канадського рок-співака Хоукслі Воркмана(англ.)укр.Хоукслі Воркмана, вона знялася у двох його кліпах.
  • У Маріон є два молодших брати-близнюки, Квентін і Гійом. Перший — скульптор і художник, другий — письменник.

Фільмографія[ред.ред. код]

Маріон Котіяр в 1999
Маріон Котіяр в 2009

Посилання[ред.ред. код]