Іглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іглу

І́глу (англ. igloo) — зимова куполоподібна хижа з прямокутних і трапецієподібних плит снігу або льоду в ескімосів, діаметром 3-4 метри і висотою близько двох метрів. Внутрішня температура нагрівається до кімнатної, стіни оплавляються, але конструкція не тане, через сніг, який виводить зайве тепло назовні хижі в мороз. Складається хижа у вигляді «равлика».

Типи іглу[ред.ред. код]

Є три традиційні типи іглу. Вони мають різний розмір і різні призначення.

  • Найменші іглу слугують тимчасовим прихистком на дві-три ночі. Їх будують і використовують під час полювання, часто на морській кризі.
  • Наступний тип напів постійне іглу — сімейне житло середнього розміру.Зазвичай це однокімнатне помешкання для однієї або двох родин. Часто зустрічались кілька таких іглу на маленькій території, формуючи селища.
  • Найбільші іглу будують подвоє. Одна будівля тимчасова для спеціальних подій, інша поблизу — житло. Такі іглу можуть мати до п'яти кімнат, в яких може проживати до 20 осіб. Великі іглу можуть будуватися з кількох менших з'єднаних за допомогою тунелів і мають спільний вихід на зовні. Такі іглу використовувались для общинних свят і традиційних танців.

Будівництво іглу[ред.ред. код]

Спочатку закладається сніжний кар'єр. Малюється коло і навколо нього, і всередині сніг лишається цілим (він стає фундаментом). По внутрішній грані кола протоптується канальчик, нахилений всередину (як на велотреку), в який ребром влаштовуються снігові плити товщєю 12-16 см. Ці цеглинки робляться зі сніжного насту орієнтовно 60х40х15см (співвідношення довжини до висоти 3/2). Плити першого ряду по висоті зменшуються практично до землі і вкладаються настом назовні. Між першою і останньою цеглинкою влаштовується сходинка. З неї починається другий ряд, який іде по спіралі. Сусідні плити стикаються лише верхніми кутами внутрішніх граней і утворюються щілини, які згодом заліплюються снігом.

Перед влаштуванням останньої замикаючої плити вирізають низький вхід так, щоб можна було проповзти. Якщо вхід буде менше рівня підолги — це забезпечить вихід з хижі важкого вуглекислого газу і вхід більш легкого кисню[1]. Тому копається вхід у вигляді канави зі сходами. З однієї сторони канава захищається від вітру сніжною стіною. Замикаюча горизонтальна плита повинна притискати останню трикутну цеглинку останнього витка спіралі. Після побудови, всередину хижі кладеться примус, в цей час ззовні забиваються щілини між плитами (таким чином відбувається «заплавлення щілин»). Світло в іглу потрапляє через снігові стіни, хоча іноді влаштовують вікна з кишок тюленів або льоду. Поряд з основною хижою впритул будуються маленька хижа, де влаштовується туалет. Стінку між основною хижою і прибудовою вирізають ножем.

Метод викладання льодових цеглин для будівництва іглу.


Всередині великої хижі біля входу розташовують яму (хол), в якій люди обтрушуються від снігу. З холу по засніжених сходах вони підіймаються на сніжну лежанку, застелену пінопластовими підстилками і спальними мішками. Також внутрішнє приміщення застилають шкурами, іноді шкурами покривають і стіни. Існують селища з хиж іглу, з'єднаних переходами.

Полярні мандрівники довгий час не могли навчитися будувати іглу, першим став канадець В.Стефансон в 1914 році. Про це він написав в своїй книзі і статтях. Сьогодні хижі-іглу використовують також в гірськолижному туризмі як аварійне житло на випадок проблем з палаткою (не захищеною від сирості) та довгого перечікування негоди.

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.lingvo.ua/uk/Search/uk-uk/%B2%C3%CB%D3