Сієнський собор
Координати: 43°19′05″N 11°19′44″E / 43.318° пн. ш. 11.329° сх. д.
Сієнський собор (італ. Duomo di Siena) на честь Успіння Пресвятої Діви Марії (італ. Cattedrale di Santa Maria Assunta) — головна церква Сієнської республіки, найважливіша пам'ятка італійської готики. Розташований у місті Сієна.
Зміст |
Історія[ред.]
Згідно з середньовічними легендами, в давні часи на місці собору стояв храм Мінерви.
В Середні віки на місці храму Мінерви було споруджено християнську базиліку, і вже 913 році тут була резиденція єпископа. В 1058 році в цій базиці відбувся синод, на якому Папою Римським був обраний папа Микола II.
В 1196 році гільдії каменярів собору, Opera di Santa Maria, було поручено будівництво нового собору. Будівництво розопочалось зі зведення трансепту в напрямку «північ-південь». Згідно з первісним планом, до трансепту було повинно додати значно більшу споруду власне самого собору, проте цей планий не був втілений в життя. Вперше про витрати на будівництво собору було внесено до книги витрат Сієни в грудні 1226 року. Згідно з записами, гроші було витрачено на придбання білого та чорного мармору.
В 1264 купол собору було вкрито свинцем мастером Россо Паделлайо (Rosso Padellaio).
В 1313 році було зведено дзвіницю, висота якої сягає 77 метрів.
В 1339 році було прийнято рішення про збільшення розміру собору майже вдвічі. Для цього було заплановано спорудити нові центральну, праву та ліву нави перпендикулярно до існуючої нави. Будівництво було розпочато під керівництвом Джованні д’Агостіно (Giovanni d'Agostino), який більше був відомий як скульптор. Будівництво було зупинено через Епідемію бубонної чуми в 1348 році. Після цього роботи вже більше не відновлювались, адже вже на початку будівництва були виявлені помилки в проекті. Сьогодні залишки цієї недобудови у вигляді зовнішніх стін видно на південь від Собору. Підлога незавершеної споруди зараз використовується як стоянка для автівок та музей.
В 1357 році роботи по завершенню будівництва собору було відновлено і в 1370 році будівництво закічилося.
У 1870 вогонь знищив дерев'яний зовнішній купол та частину дерев'яного даху центрального нефу собору, які були пізніше відновлені.
Архітектура[ред.]
Собор збудования на підвищеному фундаменті у вигляді латинського хреста, вмішує три нави. Зверху встановлено гексагональний купол.
Фасад[ред.]
Фасад собору оздоблено білим мармуром з додаванням червоного сієнського мармуру та зеленого мармуру з району Прато (Prato). Візуально розділений на 2 частини: нижню та верхню, які вказують на 2 чітких різні періоди будівництва собору.
Нижня половина Фасаду[ред.]
Ниюню частину фасаду збудовано згідно з проектом Джовані Пізано (Giovanni Pisano). Джовані Пізано керував будівництво до 1296 гору, коли він раптово через суперечки з гільдією каменярів собору, Opera di Santa Maria, залишив місто Сієну.
Вернхня половина Фасаду[ред.]
Досі вчені сперечаються над питанням коли було завершено верхню половину фасаду. Більшість вчених погоджуються з тим, що роботи було проведено з 1360 року по 1370 рік. Роботи велись згідно з планом Джовані Пізано (Giovanni Pisano), який був скоригований Джовані ді Чекко (Giovanni di Cecco). Йому до вподоби були більш виразні форми, натхення для яких він, вірогідно, отримав від Собору Орвієто (Orvieto Cathedral).
Південний Фасад[ред.]
Південий фасад собору прикрашений смугастим білим та чорним мармуром, як Герб міста
Купол[ред.]
Купол зведено на гексагональній основі. Його підтримують колони. Зверху на куполі встановлено ліхтар. Купол характеризується двома видами колон: здвоєних струнких стовпів з загостреною стрільчатою аркою та більш короткихі окремих стовпців і зш зменшеною стрільчатою аркою. Півкуля куполу виготовлена з цегли і вкрита свинцевими пластинами. Завершена Россо Паделлайон (Rosso Padellaio) в 1263 році з розміщенням на вершині мідної кулі. В 1385 верх куполу був перебудований Барна ді Туріно (Barna di Turino).
Лише в 1667 році був збудований нинішній ліхтар, довівши загальную зовню висоту до 48 метрів.
Дзвіниця[ред.]
Дзвіниця спроектована в романскьму стилі, прикрашена білим та зеленим мармуром та 7 рядами монофорів. Завершено в 1313 році. Висота становить 77 метрів.
Інтер'єр[ред.]
Інтер'єр собору розділений на три нефа, нові, які перетинає з трансепт, розділений в свою чергу на два нефи, та глибока хора. Внутрішні вимірис становлять : довжина 89.4 метра, ширина 24.37 метра та висота 54.48 метра.
Купол[ред.]
Купол гексагональний, увінчаний золотим ліхтарем роботи Джан Лоренцо Берніні (Gian Lorenzo Bernini). Повернхю купола вкрито в XV столітті тромплеями у вигляді пофарбованих в синій колір кесонів з золотими зірками.
Центральна нава[ред.]
Центральна нава собору прикрашена 171 бюстом римських Пап, які були створені невідомими скульпторами між 1497 і 1502 рр.
Праваа нава[ред.]
Над першим вівтарем цієї нави знаходиться ікона Святого Гаетано, яку створив Доменіко Марія Кануті (Domenico Maria Canuti), над другим вівтарем – Екстаз Святого Джиролами роботи Ганнібала Маццуолі (Annibale Mazzuoli) (1671), над третім – Екстаз Святого Фраческо ді Салес роботи Рафаеля Ванні (Rafaello Vanni) (1654).
Ліва нава[ред.]
Над первшим вівтарем розміщена Чотири Святі Короновані Франческо Тревіджані (Francesco TGravigiani) Під вівтарем Пікколоміні знаходиться Книгарня Пікколоміні.
Права нава транепту[ред.]
Ліва наватранепту[ред.]
В цій наві трансепту знаходиться каплиці Святого Іоана Крестителя. Тут знаходиться каплиця Мадони дель Вото.
Хора[ред.]
Апсида[ред.]
Вітраж[ред.]
Над хором собору знаходистя Вітраж Сієнського собору, виготовлений Дуччо ді Буонінсеня. Це – поліхраматичний вітраж, який було виготовлена в 1287-1288 рр. Це найстаріший вітраж в Італії. Вітрах в Соборі є лише копією оригіналу, який знаходиться в Музеї Будівництва собору Сієни (Museo dell’Opera del Duomo). Коло вітражу розділено грецьким хрестом на 9 частин. В центральній частині зображено Мадонну в оточенні 4 янголів.
Амвон[ред.]
Амвон зроблений з каррарського мармуру в 1265-1268 роках групою скульпторів під керівництвом Джовані Пізано (Giovanni Pisano).
Мозаїчна підлога[ред.]
Інкрустована мармурною мозаїкою підлога є однієюз найбільш багато прикрашених такого роду підлог в Італії. Мозаїка вкриває всю підлогу собору.
Склеп[ред.]
Склеп собору Сієни - комплекс середньовічних археологічних знахідок, розташованих під собору. Було знайден і в 1999 році.
Містить серію фресок XIII століття, які були опечатані через де-кілька десятиліть після їх завершення , через що вони знаходяться в надзвичайно гарному стані: кольори блискучі і сьогодні.
В інтер'єрі собору відзначаються виняткова за художньою виразністю мозаїчна підлога, пишно декорована кафедра роботи Нікколо Пізано та статуя Івана Хрестителя роботи Донателло. Деякі з художніх скарбів Дуомо — наприклад, знаменита «Маеста» Дуччо й вітражі за ескізами Чімабуе — нині прикрашають соборний музей.
Джерела[ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Сієнський собор- [1]
