Тис гострокінцевий
|
Тис гострокінцевий лат. Taxus cuspidata |
||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Taxus cuspidata Siebold & Zucc. |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Тис далекосхідний або тис гострокінцевий, японський (лат. Taxus cuspidata Sieb, et Zuce , англ. Japanese Yew, Spreading Yew, дан. Japansk taks, кит. 紫杉, кор. 주목, нім. Japanische Eibe, фін. Japaninmarjakuusi, фр. If du Japon) — вічнозелене дерево з родини Тисові (лат. Тахасеае). Релікт третинного періоду[1].
Зміст |
Біологічні та екологічні особливості [ред.]
Вічнозелене дводомне дерево 10—20 м заввишки. Кора стовбура бурувато-червона, трохи розтріскана. Хвоя цупка, плоска, серпоподібно вигнута, різко загострена, із голчастим вістрям на кінці, темно-зелена зверху та світло-зелена знизу. Мегастробіли поодинокі, розташовані на кінцях дуже коротких пазушних пагонів. Шишкоягоди з соковитою оболонкою блідо-рожевого кольору та однією насіниною, яка дозріває у вересні-жовтні. Зимостійкіший ніж тис ягідний, посухостійкий, невибагливий до родючості ґрунту.
Декоративні ознаки [ред.]
Особливого вигляду надає форма крони. Після стриження добре зберігає форму, особливо у молодому віці. Росте повільно.
Природний ареал [ред.]
Рослина поширена в Південному Приамур'ї, Примор'ї, Кореї, Китаї, Японії на о. Сахалін та Курильських островах.
В Україні в культурі з XX ст., здебільшого у ботанічних садах, деяких дендраріях та дендропарках.
На Полтавщині зростає в Устимівському дендропарку (одна рослина висотою 1,5м 1986 p.), ПП СПМ «Дендрарії держсортомережі», а також Парк радгоспу «Партизан» (Криворудський)[1].
Небезпеки [ред.]
Всі органи тиса: кора, шпильки, молоді пагони — надзвичайно отруйні, бо містять в собі алкалоїд токсин. І все ж копитні та гризуни охоче поїдають без шкоди для здоров'я молоді паростки тису (тому відновлення виду на Далекому Сході дуже ускладнене), а для корів і коней вона надзвичайно отруйна. А от соковитий рожевий м'якуш, яким вкрита насінина, токсину не має. Отже, його можна їсти. Сама насінина теж містить токсин, однак є відомості, що його іноді використовують у харчуванні[2].
Цікаві факти [ред.]
Тис гострокінцевий з'явився на планеті 2,5 мільйона років тому і недаремно називається «Живою скам'янілістю». Ця порода дерева вважається дуже рідкою, і за твердженням багатьох ботаніків уже перебуває на межі зникнення[3].
Тис гострокінцевий живе до 1500 років, хоча і такий вік для нього далеко не межа. здавна цей тис японці вирощували біля власних осель як символ довголіття і непорушності зв'язків у родині[2].
З 1966 року тис затверджено деревом-символом префектури японської Ґіфу[4].
Джерела [ред.]
- ↑ а б Варченко Наталія Петрівна Аутфітосозологічний аналіз і конспект раритетної екзотичної дендрофлори природно-заповідного фонду Полтавської області // Чорноморський ботанічний журнал. — Т. 5. — (2009) (4). Переглянуто: 13.12.2011.
- ↑ а б «Тис». Зелені ліки. Процитовано 13.12.2011.
- ↑ «Півторатисячолітнє дерево збереглося у центральному Китаї». 2010.07.11. Процитовано 13.12.2011.
- ↑ «СИМВОЛИ ПРЕФЕКТУРИ ҐІФУ». Процитовано 13.12.2011.
